АФУ: Ми за цифровізацію, але не ціною виживання аптек

ГО «Асоціація фармацевтів України» (АФУ) звернулася до МОЗ, ДРС, Мін’юсту та інших органів влади із зауваженнями до проєкту наказу МОЗ «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України», який, серед іншого, змінює порядок роботи аптек. У документі, на думку АФУ, є ознаки перевищення повноважень МОЗ, порушення регуляторної процедури та невідповідність урядовій політиці дерегуляції.

«Ми не проти цифровізації, але вона не повинна перетворюватися на інструмент тиску чи витіснення аптек із ринку», — наголошує голова АФУ Олена Омельчук, яка погодилася відповісти на питання «Фармацевта Практика».

Олено, цього разу АФУ подала офіційні зауваження до нового проєкту наказу МОЗ. Що стало приводом для такої реакції фармацевтичної спільноти?

— Насамперед те, що проєкт фактично змінює ліцензійні вимоги до аптек підзаконним актом, без рішення Кабінету Міністрів. Це є перевищенням повноважень МОЗ. Ми бачимо тенденцію, коли під гаслами «удосконалення контролю» пропонуються норми, що посилюють адміністративний тиск на аптеки замість реальної підтримки.

Подібні ініціативи з’являються дедалі частіше. Чому, на вашу думку, ця тенденція не зупиняється, попри очевидне занепокоєння ринку?

— Ми теж бачимо системний зсув. Під виглядом «технічних» правок до наказу № 360 пропонуються норми, які фактично змінюють правила гри для роздрібної ланки. Це продовження тенденції посилення контролю — після ідей про «спрощений відпуск», «граничні доходи аптек» і обмеження маркетингових договорів, що ми фіксували протягом року. 

Ключова претензія АФУ — кадровий блок. У чому суть проблеми?

— Проєкт звужує коло осіб, які можуть здійснювати відпуск та реєстрацію в ЕСОЗ, інакше визначаючи «уповноважену особу» — фактично це нові кадрові вимоги для аптек. Але кадрові критерії — це площина Ліцензійних умов, які затверджує лише Кабмін. Наказ міністерства не може підміняти постанову уряду. Таке «деталізування» виходить за межі повноважень МОЗ і по суті змінює Ліцензійні умови підзаконним актом.

Ви також наголошуєте на процедурних порушеннях. У чому вони полягають?

— На сайті МОЗ на обговорення винесено документ із назвою «Зміни до деяких наказів МОЗ», але аналіз регуляторного впливу (АРВ) підготовлено лише до одного — наказу № 360. Тобто це два різні за змістом документи. Крім того, у пояснювальній записці відсутні посилання на інші акти, а сам АРВ виглядає формальним — без реальної оцінки витрат чи ризиків для аптек. Такий підхід суперечить принципам прозорості регуляторної діяльності.

Коли на обговорення виносять два різні документи під однією назвою — це вже не технічна неточність, а порушення суті процедури.

Як ви оцінюєте аргументацію МОЗ у пояснювальній записці?

— Вона декларативна. У поясненнях згадуються постанови Кабміну № 854 і № 411, але жодна з них не регулює кадрові питання аптек. Це означає, що підстави для ухвалення саме такого наказу немає. Більше того, ця ініціатива відсутня у плані підготовки нормативно-правових актів МОЗ на 2025 рік — отже, вона позапланова й непрогнозована.

У чому стратегічна суперечність між позицією МОЗ і державною політикою?

— Уряд чітко задекларував курс на дерегуляцію та підтримку аптек у громадах. Постанова № 895, яка набрала чинності у вересні, якраз спрощує вимоги до аптек у сільській місцевості та прифронтових районах. І буквально через місяць МОЗ пропонує нові бар’єри. Це регуляторний парадокс: з одного боку, держава відкриває двері, з іншого — одразу їх зачиняє.

У селі відкривати аптеки «де-юре» стало простіше, але утримувати — стане майже неможливо.

А як щодо євроінтеграційного аспекту?

— Це теж викликає запитання. У довідці щодо відповідності acquis ЄС з’явилася фраза про «прозорість цін для пацієнтів», але в самому тексті наказу немає жодної норми про ціни. Це виглядає як формальний підхід до євроекспертизи. До того ж у ЄС кадрові вимоги для аптек визначаються урядовими актами, а не міністерськими наказами.

Якщо ці зміни ухвалять, якими можуть бути наслідки для ринку і для пацієнтів?

— Для аптек у селах, гірських і прифронтових громадах це може стати точкою неповернення. Додаткові кадрові вимоги при мінімальній маржі просто виштовхнуть їх із ринку. А це означає: менше аптек — гірший доступ до ліків, перебої з програмами реімбурсації, обмеження для хронічних пацієнтів, інсулінозалежних, літніх людей.

Яким ви бачите конструктивне рішення цієї ситуації?

— Розраховуємо на професійний діалог. Наш запит простий: не руйнувати доступність через формальні правки й не змінювати ліцензійні правила «з-під наказу». Ми готові надати експертні пропозиції, щоб підсилити контроль за рецептурним відпуском без дискримінації малих аптек і без ризику «вимивання» аптек з громад. 

І насамкінець — якщо одним реченням: у чому головний ризик цього проєкту наказу?

— У тому, що під виглядом контролю держава може втратити аптечну мережу там, де вона найбільш потрібна людям.

Раніше Олена Омельчук вже пояснювала, чому окремі пропозиції — це «регуляторний абсурд», де Україна йде врозріз із практикою ЄС.