Аптека Злоцького у Луцьку: від родинної справи до живої школи екстемпоральної фармації

У самому серці Луцьку є місце, де час ніби сповільнився. Дерев’яні шафи з шухлядами, старовинні ваги, скляні посудини, підписані акуратним почерком, і підвали зі склепіннями — усе це не музейна інсталяція, а жива аптека, яка працює й сьогодні. Аптека-музей Злоцького — приклад того, як фармацевтична справа може зберігати традиції і водночас залишатися актуальною.

Від кам’яниці до аптеки

Історія цього місця починається ще наприкінці XVIII століття, коли тут звели кам’яницю. Після пожежі 1845 року будівлю відновила родина Злоцьких — місцевих поляків, які й започаткували аптечну справу. Відтоді і до 1939 року аптека залишалася родинним підприємством, після чого була націоналізована.

Справу розвивали кілька поколінь — Петро, Адам і Францішек Злоцькі. У часи, коли спеціалізованої фармацевтичної освіти ще не було, вони самі опановували знання і передавали їх іншим. Фактично аптека стала не лише місцем відпуску ліків, а й навчальним простором.

Будівля, в якій розміщена аптека, має ще одну особливість: це кам’яниця з підвалами, зведеними на двох рівнях. Колись вони були з’єднані підземними ходами з костелом святих Петра і Павла та замком Любарта.

Люди, які творили історію аптеки

За кожною аптекою стоять люди — і ця не виняток. У другій половині XIX століття тут працював Гілярій Червінський, який не лише сам опанував професію, а й навчав інших, зокрема свою дружину Олену.

Саме вона мала дружні зв’язки із родиною Косачів. Відомо, що у 1882 році, коли Леся Українка перебувала в Колодяжному, в аптеці виготовляли для неї необхідні ліки — знеболювальні та бактерицидні мазі.

Аптека Злоцького стала своєрідною школою для багатьох фармацевтів. Один із них — Іван Криштоп, який розпочав роботу тут у 1925 році.

Поєднуючи практику з навчанням у Варшавському університеті, він здобув фах магістра фармації і згодом очолив Волинське аптекоуправління. У своїх спогадах він згадував, що аптека забезпечувала значний обсяг виробництва лікарських засобів і працювала як повноцінний виробничий центр.

Виробництво як частина традиції

Однією з особливостей аптеки було власне виготовлення лікарських засобів. Тут працював ботанічний напрямок: заготовляли та обробляли до 200 видів лікарських рослин.

У різні періоди аптекарі готували десятки найменувань мазей, настоянок і сиропів. Навіть у ХХ столітті, коли фармацевтична промисловість почала активно розвиватися, аптека зберігала практику індивідуального приготування препаратів.

Власна мінеральна вода і доставка до клієнтів

У 1930-х роках аптека розширила свою діяльність і почала виробляти мінеральну воду. Артезіанську свердловину глибиною понад 100 метрів пробурили просто у дворі.

Воду обробляли у підвальних приміщеннях, газували, додавали сиропи та розливали у пляшки. Спочатку використовували імпортні концентрати, але згодом перейшли на власне виробництво, зокрема на основі місцевої сировини.

Доставка також була організована доволі сучасно для свого часу: продукцію розвозили підводами, а для заможних клієнтів навіть існувала спеціальна карета з візником і кіньми.

Пам’ять, яка зберігається у стінах

Серед історій, пов’язаних з аптекою, є й ті, що виходять за межі професійної діяльності. За словами працівників, під час Другої світової війни у підвальних приміщеннях переховувалися люди, коли тут розташовувалося гетто.

Згодом сюди приїжджали люди з-за кордону, які ділилися спогадами про ті події та про порятунок єврейського хлопчика, який переховувався в підвалі аптеки і після війни став актором в Ізраїлі.

Між історією та практикою

Сьогодні, заходячи до аптеки, відвідувач бачить майже той самий простір, що й півтора століття тому. Тут збереглися масивний прилавок, дубові шафи з підписаними шухлядами, скляні полиці з аптечним посудом. У кутку — ікона з лампадкою, зі стелі звисає стара люстра.

У залах представлені понад 500 експонатів: аптечний інвентар, ваги різних типів, ступки, мірні прилади, обладнання для виготовлення лікарських форм. Частина предметів датується ще XVI століттям і була знайдена під час археологічних розкопок.

Окрему цінність становить бібліотека: старі фармакопеї, травники та підручники з фармації, що дозволяють простежити розвиток професії в історичному розрізі.

Сьогодні аптека-музей після тривалого ремонту повертається до життя: відновив свою роботу музей, а вже у квітні тут можна буде придбати лікарські засоби.