Фармацевтична освіта як стратегічний форпост національної безпеки: аналіз кадрової деструкції та шляхи ревіталізації галузі

Олександр Кухтенко Ректор Національного фармацевтичного університету, доктор фармацевтичних наук, професор

 У часи історичних викликів для України роль фармацевтичного сектору виходить далеко за межі суто економічних показників. Фармація – це стратегічна складова системи охорони здоров’я, гарант лікарської незалежності та невід’ємний елемент національної безпеки. Проте результати аналізу динаміки вступу до закладів вищої освіти за останні роки, які були представлені під час засідання круглого столу «Кадровий дефіцит у фармацевтичній галузі», свідчать про критичну загрозу: ми стоїмо на порозі системного кадрового голоду, який може мати незворотні наслідки для цілої держави.

Статистика – це мова фактів, і сьогодні ця мова звучить як тривожний набат. Протягом 2019–2025 років ми спостерігаємо безпрецедентне скорочення контингенту вступників на фармацевтичні спеціальності.

Якщо у 2019 році галузь поповнювалася майже п’ятьма тисячами майбутніх фахівців (4972 особи), то станом на 2025 рік цей показник впав до критичної позначки у 496 осіб на всю Україну. Це десятикратне падіння, яке неможливо пояснити лише міграційними процесами чи фізичною небезпекою.

Найбільш болючого удару було завдано у 2024 році. Саме тоді, у розпал війни, було впроваджено регуляторний бар’єр – обов’язковий конкурсний бал 150. Як результат, кількість зарахованих на магістратуру миттєво скоротилася з 2231 (2023 р.) до 692 (2024 р.). Ми змушені констатувати: штучні адміністративні обмеження виявилися більш руйнівними для освітнього потенціалу, ніж безпосередні фактори воєнного стану.

Ідея підвищення якості освіти через високий вхідний бал є слушною в умовах стабільного розвитку, проте в умовах екзистенційної боротьби вона перетворюється на інструмент деструкції. Лише обмежена кількість цьогорічних випускників продемонструвала високі результати, достатні для вступу на найбільш затребувані спеціальності. Ця група майбутніх здобувачів стає об’єктом гострої конкуренції, де медицина, завдяки значному соціальному престижу та фінансовим перспективам, часто випереджає фармацію у боротьбі за таланти.

Ми повинні бути відвертими: бал НМТ не є абсолютним мірилом майбутнього таланту. Існує безліч прикладів, коли вступник із середнім балом навчання ставав видатним науковцем чи практиком завдяки наполегливості та правильному освітньому середовищу. Встановлюючи загороджувальні бар’єри, ми не підвищуємо якість – ми позбавляємо тисячі молодих українців права на професійну реалізацію в межах держави.

Найбільш загрозливим наслідком поточної політики є стимулювання освітньої міграції. Студент, який має 140 балів і палке бажання стати фармацевтом, не йде в інші професії в Україні – він їде до Польщі, Чехії, Словаччини чи Німеччини. Там на нього чекають лояльні умови вступу, інтеграційні програми та перспектива працевлаштування. Це означає, що Україна власноруч інвестує в розвиток економік сусідніх держав, віддаючи їм свій найцінніший ресурс – молодь. Шанс на повернення цих фахівців після завершення навчання за кордоном є мінімальним. Ми втрачаємо не просто студентів, ми втрачаємо розробників ліків, керівників підприємств та майбутніх платників податків.

Ситуація ускладнюється парадоксальним зростанням кількості ліцензованих закладів освіти. З 2022 по 2025 рік їхня кількість зросла з 26 до 39. Ми спостерігаємо розширення пропозиції на фоні катастрофічного падіння попиту. Це веде до девальвації академічних стандартів та розпорошення фінансування. Водночас система ліцензійних іспитів «КРОК-1» та «КРОК-2» у своєму поточному вигляді створює додаткові ризики. За нашими прогнозами, близько 80% здобувачів, які змогли вступити за нинішніх умов, можуть не завершити навчання через складність цих іспитів, що не завжди корелюють із практичними потребами галузі. На виході ми отримаємо не просто дефіцит, а патову ситуацію, коли галузь залишиться без операційної спроможності.

Нам необхідна нова державна стратегія фармацевтичної освіти, яка включатиме хоча б тимчасове зниження або адаптацію прохідного балу для спеціальності «Фармація» на період воєнного стану та відновлення; реформа іспитів «КРОК» з акцентом на практичні компетенції та підтримку студента, а не на його відсів, а також спільна робота держави, бізнесу та ЗВО над підвищенням престижу професії фармацевта як високотехнологічної та інтелектуальної спеціальності.

Фармація постає як фундаментальна технологічна архітектура життя – гуманістична наука вищого порядку, де академічне знання безпосередньо конвертується у стратегічну безпеку кожного громадянина. У цій системі координат Національний фармацевтичний університет десятиліттями виконує місію непохитного інтелектуального фундаменту, що гартує інтелектуальну еліту, здатну на глобальні наукові прориви. Проте сьогодні ми опинилися в точці, де потенціал академічної школи вимагає не просто декларативної солідарності, а виняткової політичної мужності та регуляторної прозорливості. Ми закликаємо законодавців до усвідомлення спільної відповідальності: або ми сьогодні створюємо життєдайний простір для розвитку вітчизняного таланту, або завтра станемо свідками незворотного технологічного згасання галузі.

На особливу увагу заслуговує той факт, що нинішні адміністративні бар’єри вступають у прямий резонанс із державницькою стратегією Президента України, спрямованою на збереження людського капіталу. Ми цілковито поділяємо та підтримуємо ініціативи Глави держави щодо створення умов, аби українська молодь залишалася вдома, зокрема через впровадження грантових систем та програм адаптації, таких як «нульовий курс». Проте, маємо усвідомити: жоден «нульовий курс» не спрацює, якщо вхідні двері до фахової освіти залишатимуться заблокованими штучним цензом у 150 балів. Ми закликаємо до синхронізації освітньої політики з вектором Президента: державне регулювання має бути не фільтром на виліт, а магнітом, що утримує таланти всередині країни.

На шальках терезів окрім майбутнього професійних дипломів національна життєздатність та наше право бути суб’єктом, а не об’єктом у глобальній екосистемі високих технологій. Вибір, який ми робимо зараз, визначатиме обличчя української фармації на десятиліття вперед.

Читайте також Олександр Кухтенко: Успіх підготовки фахівця в умовах війни залежить від трьох складових – якості, гнучкості та безпеки.