Емоційне вигорання у фармацевтів: стратегія профілактики та подолання

Збройна агресія проти України суттєво вплинула на всі аспекти життя суспільства, зокрема на функціонування системи охорони здоров’я. Особливо вразливою категорією в цих умовах є працівники аптечних закладів, які працюють у безпосередній близькості до зон активних бойових дій. 

Доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України Максим, який три роки поспіль очолював Департамент охорони здоров’я Харківської ОВА, пропонує ефективну стратегію профілактики та подолання синдрому емоційного вигорання. Вона розроблена для збереження стійкості й ефективності медичного персоналу, зокрема фармацевтів, які відіграють ключову роль у забезпеченні доступу населення до лікарських засобів.

Аналіз ситуації на прикладі прифронтових регіонів 

Згідно з опитуванням, проведеним у 2023 році серед фармацевтів у Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях, понад 67% респондентів заявили про постійне емоційне виснаження, 52% скаржилися на порушення сну, а 45% виявили ознаки професійної деперсоналізації. Інше дослідження, що охоплювало 125 респондентів зі стажем від 5 до 10 років, показало, що 82% відчувають негативний вплив війни на психічне здоров’я, а 42% страждають на коморбідні емоційні розлади.

Це свідчить про поширення синдрому емоційного вигорання серед фахівців, які працюють у критичних умовах. 

Основні чинники синдрому емоційного вигорання

• Хронічний стрес та постійна тривожність, пов’язані з небезпекою бойових дій і частими повітряними тривогами.
• Підвищене фізичне й емоційне навантаження внаслідок нестачі персоналу через те, що працівники вимушено виїжджають у безпечніші регіони.
• Високий рівень відповідальності за життя та здоров’я громадян у кризових умовах.
• Невизначеність розвитку подій у майбутньому, загроза руйнування аптек і загального деструктивного впливу на систему постачання.
• Обмеженість або відсутність системної психологічної підтримки з боку державних і приватних структур.

Головна небезпека емоційного вигорання фармацевтів для суспільства

Синдром емоційного вигорання — це психоемоційний стан, що виникає внаслідок тривалого стресу та професійного перевантаження. На особистому рівні він призводить до:

• загального виснаження, байдужості до професійної діяльності, апатії, відчуття безнадійності;
• підвищеної роздратованості, емоційної нестабільності, тривожності, порушення сну;
• зниження професійної продуктивності, втрати концентрації, зниження мотивації.

Невчасне виявлення та нехтування симптомами цього синдрому можуть призвести до значного зниження якості фармацевтичного обслуговування, помилок у роботі, зростання конфліктності в колективі, а також до масового відтоку кваліфікованих кадрів з галузі. 

У сфері охорони здоров’я цей синдром має особливо небезпечні наслідки, оскільки безпосередньо впливає на якість медичної та фармацевтичної допомоги. В умовах війни фармацевти у прифронтових районах нерідко стають першою ланкою контакту пацієнта із системою охорони здоров’я. 

Працівники аптек часто виконують функції не лише з реалізації лікарських засобів, а й з надання морально-психологічної підтримки населенню, участі в евакуаційних заходах, координації надання допомоги. 

Комплексний підхід до вирішення основної проблеми системи охорони здоров’я під час війни

Для запобігання розвитку синдрому емоційного вигорання необхідно впроваджувати як організаційні, так і індивідуальні заходи підтримки. Комплексний підхід дозволяє ефективно зменшити ризики розвитку психоемоційного виснаження.

Організаційні заходи:

• розробка збалансованих графіків роботи, забезпечення регулярних перерв, чергування навантаження;
• формування сприятливого психологічного клімату в колективі, підтримка довірчих стосунків між колегами;
• забезпечення доступу до психологічної допомоги та кризового консультування з боку кваліфікованих спеціалістів.

Індивідуальні стратегії:

1. Дотримання основ психогігієни (збалансоване харчування, повноцінний сон, фізична активність).
2. Використання методів саморегуляції: дихальні вправи, медитація, практика усвідомленості.
3. Підтримка соціальних зв’язків з близькими людьми, участь у колективних заходах.
4. Організація відволікаючого дозвілля: хобі або діяльність, які приносять задоволення та перемикають увагу.
5. Участь у профілактичних тренінгах, семінарах, вебінарах із подолання стресу, організованих як місцевими, так і міжнародними структурами.

Професійна діяльність фармацевтів у прифронтових регіонах є надзвичайно важливою складовою системи охорони здоров’я. Забезпечення їхнього психоемоційного благополуччя є обов’язком як держави, так і роботодавців та громади загалом. Комплексний підхід до профілактики емоційного вигорання, який включає інституційні ініціативи, розвиток командної взаємодії та індивідуальні стратегії стійкості, сприятиме збереженню кадрового потенціалу, підвищенню ефективності фармацевтичної допомоги та зміцненню системи охорони здоров’я в умовах воєнного стану.