Лікарські рослини: від збирання до культивування

Ні для кого не секрет, що ліки досить тривалий час виготовляли лише з рослинної сировини. Спочатку її просто збирали, але згодом попит зростав і стало зрозумілим, що розраховувати лише на дари природи не можна. Потрібно організувати вирощування лікарських рослин. Так народилися аптекарські городи.

Відомості про дію лікарських рослин збирали емпіричним шляхом, і щоб не втратити цю інформацію, її ретельно фіксували. Якщо вірити шумерським глиняним табличкам, написаним 6000 років тому, різні хвороби тоді лікували за допомогою гірчиці, груші, сосни, верби, ялиці, чебрецю... Плоди, гілочки, кору, листя, квіти та кореневища рослин збирали, очищували, сушили, а потім виготовляли з цієї фітосировини відвари, настої, чаї. Однак зібраних дарів природи вистачало не завжди, і приблизно 4500 років тому єгипетські жерці вирішили культивувати корисні рослини — так при храмах з’явилися невеликі садочки для вирощування трав.

Перші сади лікарських рослин родом ... з монастирів

Приклад виявився дуже надихаючим і у вавилонських садах VIII ст. до н. е. вирощували вже понад 70 видів лікарських рослин. У Стародавньому Римі сади та городи з цілющими травами теж настільки міцно увійшли в ужиток, що ченці непогано на цьому заробляли: лікуватися треба було всім, а розкіш вирощувати самостійно багато різних корисних дерев, квітів і трав могли дозволити собі лише «професіонали».

Аптекарським садом називали невеликий город для культивування лікарських рослин для певної аптеки, найчастіше монастирської. Монастирі на той час були єдиним місцем, де надавали медичну допомогу і ченцям, яких у середньовічній Європі було дуже багато, і паломникам, які часто приходили в монастирські келії пожити. От і виходило, що обійтися без власних лікарських городів просто неможливо. Аптекарський город навіть розбивали ближче до будиночка лікаря, який зазвичай знаходився у внутрішньому подвір’ї поруч із монастирською лікарнею чи богадільнею.

Звідки взялися наркотичні фітопрепарати?

Разом з рослинами, які мають блювотні, проносні, бактерицидні та інші властивості, часто саджали трави, що викликають психотропний, одурманюючий і наркотичний ефекти. Вони служили серйозним «аргументом» на користь того, що в лікуванні беруть активну участь надприродні сили (нічого дивного – монастирі мали власні цілі).

Історія замовчує, де і коли з’явився перший аптечний сад-город, але перший опис 23 лікарських рослин та способів їх вирощування датований серединою IX століття. Його зробив, причому у віршах, абат бенедиктинського монастиря в Райхенау (Німеччина) Валафрид Страбон.

Розширюється асортимент і географія

Схоже, саме завдяки старанності бенедиктинців Європа отримала шавлію та аніс, алтей та мальву, лаванду, мелісу та інші пряні та лікарські трави, які росли до цього лише у Середземномор’ї та на Близькому Сході. Ченці ставилися до справи відповідально: у праці бенедиктинця Хільденгарда фон Вінгена, який жив у XII столітті, описані властивості та особливості понад 200 «зелених ліків».

Створення лікарських садів заохочував і Карл Великий (742-814 роки). У 812 році він особисто розпорядився саджати у своїх садах близько 60 видів лікарських та декоративних рослин. Цей список переписували і поширювали як керівництво до дії по монастирях усієї Європі.

Серед монастирських садів особливої слави зажив Сент-Галленський сад у Швейцарії, де вирощували лікарські рослини та овочеві культури. Монастир Святого Галла був заснований приблизно в 613 році. Збереглася монастирська бібліотека зі 160 тисячами середньовічних рукописів. У деяких з них згадується, що ченці не тільки самі вирощували цілющі рослини, але й збирали їх по всій Європі. І навіть знаходили спосіб обмінювати ці рослини на такі, що росли в країнах ісламського світу. Чимало екзотичних рослин також привозили з Хрестових походів.

У XIV столітті монастирські аптекарські городи поступово перетворювалися на медичні сади, де проводили первинну селекцію рослин, оскільки там вирощували не лише місцеві, а й «чужоземні» рослини. Щоправда, до першої половини XVIII століття більшість медичних ботанічних садів мало відрізнялися від середньовічних монастирських городів. Вони розташовувалися на ділянці саду у вигляді окремих груп лікарських та інших рослин, які використовували головним чином у медицині.

Раніше ми розповідали, як працювали аптеки в минулому столітті.