Герої фармацевтичного фронту: Алла Шевченко

Я залишилася єдиним медиком в селі

Селище Новомихайлівка Донецької області стало заручником війни майже з першого дня. Перед ним знаходиться Оленівка, де був КПП на територію ДНР, з одного боку Мар'їнка, а з іншого – Волноваха. 

Перший снаряд, який прилетів в Новомихайлівку, влучив в будинок брата Алли Михайлівни Шевченко. На його місті залишилася велика вирва. На щастя, брат тоді був в Донецьку.

Аптечний пункт Ексітон при міській амбулаторії – єдине місце, в якому можна придбати ліки в селищі. Алла Іванівна Шевченко була завідувачкою і фармацевтом в одній особі, тому виходила на роботу під обстрілами щодня. 

До початку повномасштабного вторгнення аптека працювала з 8-ї години, але 24 лютого все змінилося. «В цей час у ворога зазвичай було шалене натхнення і він, наче за розкладом, закидував снарядами центр селища, де була розташована амбулаторія. Тому телефонувала зазвичай дівчатам, які працювали, і підлаштовувалася під них, в перервах між обстрілами. Коли бігла на роботу в аптеку, завжди заходила в магазин і сповіщала людям, що зараз аптека відчиниться і буде певний час працювати. Спрогнозувати, скільки триватиме робочий день, було неможливо. Поряд з моєю аптекою була розквартирована частина ЗСУ, по якій ворог наполегливо гатив. Коли прилітало надто часто поряд, я зачиняла аптечний пункт і бігла разом з медиками ховатися в підвалі колишньої лікарні. Іноді працювала годину, коли – три…»

Ліки швидко закінчувалися. Великих запасів ніколи не робили. Товар зазвичай надходив з Мар'їнки, з якою на третій день зник зв'язок. Заспокійливі та серцеві розкупили в перші дні, потім вже доводилося заміняти їх фітопрепаратами. Іноді, коли аптека була зачинена, а комусь з мешканців терміново були потрібні ліки, Алла Іванівна разом з чоловіком пробиралися в аптеку і приносили потрібні препарати, щоб допомогти людям. Чоловік не відпускав жінку саму, було дуже небезпечно. Новомихайлівку обстрілювали регулярно. 

Сімейний лікар виїхав в перший день війни. Алла Іванівна залишилася для місцевих єдиним медичним фахівцем. «Я трималася, бо розуміла, що не можу кинути своїх односельців. Їм більше немає до кого звернутися по допомогу у разі хвороби. Та й ліки придбати їм теж не було де, більше аптек в нашому селі немає».

На початку березня зникли електрика, газ і вода. В приватному будинку, де жила Алла Іванівна з чоловіком, була грубка, яку топили дровами. Їжу готували на маленькій плиточці на газі з балону, який запасли ще до війни. Він швидко вичерпувався. Підвалу в будинку не було, ховалися в домі під стіною. 

«25 березня к нам у двір прилетіло. Виникла шалена пожежа. Згоріли гаражі і одна з наших машин. Чоловік поливав водою виноград, який оповивав наш будинок, по лозі йшло полум'я. Я здирала штори з вікон, бо боялися, що на них перекинеться вогонь. Бомбардування не вщухали. Навіть сусіди боялися вийти і нам допомогти. Наш двір перетворився на згарище. А після цього почався артилерійський обстріл. Я навіть не знаю, що страшніше – бомби, які скидають з літаків, чи артобстріли. Село горіло. Навкруги стовпи чорного диму… Тоді я вирішила, що потрібно виїжджати».

Наступного дня жінка прийшла в свою аптеку востаннє. Зібрала залишки товару, гроші, документи, термінал, касовий апарат і все заховала в аптечний сейф, щоб зберегти. Навіть ключі від аптеки забрала! Повідомила про це керівництву, але воно так і не наважилося приїхати забрати все. Тепер на місці амбулаторії та аптечного пункту лише купа уламків та цегли.

7 квітня виїжджали вчотирьох – вона, чоловік, його батько-інвалід на ходунках та кіт. «Машина не заводилася. Бензину лишилося всього 2 літри. Якось на них дотягнули до  Курахового. Там попросили в знайомого ще 2 літри і завдяки цьому доїхали до Селідового. Заправилися. Так потроху дісталися Черкас». 

Наступного дня в їхній будинок було пряме влучення. Про це їм написали сусіди. Будинок зруйнований. Та стіна, під якою зазвичай ховалися, завалилася.  Повертатися родині немає куди.

Продовжуємо знайомити вас з фармацевтами, які з ризиком для власного здоров’я і життя залишаються за першим столом. І чекаємо на ваші історії, як ви можете надіслати разом з фото за адресою: farmaceftfp0@gmail.com !