Герої фармацевтичного фронту: Юлія Федоренко

І один фармацевт у полі воїн, коли людям потрібні ліки

Завідувачка «Аптеки 9-1-1» в Малій Данилівці довгі 7 місяців працювала сама. Але Юлії Федоренко не звикати – вона з початку повномасштабного вторгнення взяла на себе піклування про здоров’я жителів Дергачів, а потім Золочева, звідки родом.

Юлія жартує, що її любов до фармації почалася з гематогену та аскорбінки. Дівчинка в дитинстві обожнювала «ласощі», які можна придбати тільки в аптеці. Згодом вона почала помічати, що не одна виходить з аптеки з посмішкою – тут вміли піднімати настрій і маленьким, і дорослим. «Іншою принадою фармації для мене стало спілкування з людьми. Тому я після закінчення школи вступила до фахового коледжу НФаУ, а потім продовжила навчання і в самій альма-матер. Диплом отримала у 2023 році. Зрозуміло, що ні про яке урочисте вручення не йшлося – війна ж …», – згадує Юлія.

Першим місцем роботи молодого фармацевта стала «Аптека Оптових Ц..» у Дергачах. Юлія їздила на роботу із Золочева, а її колеги – з Козачої Лопані та зі Слатиного. Саме від однієї з них вночі 24 лютого дівчина дізналася, що вулицями селища йдуть російські танки.

А за два дні Юлії зателефонували з Дергачівської сільради і попросили відчинити аптеку. «27 лютого вранці за мною приїхали хлопці з територіальної оборони, транспорт не ходив… На сходах нас вже чекали місцеві – такого натовпу раніше навіть уявити не могла в аптеці. Я працювала сама одночасно на двох касах, щоб встигнути обслужити якомога більше людей. Коли поверталися додому, бачили підбиті танки та загиблих – того дня на трасі Золочів – Дергачі відбувся бій …»

Ліки майже вичерпалися, хоча дівчина намагалася розтягнути запаси якнайдовше – відпускала в одні руки по одній пластинці. «Ввечері 7 березня, коли за мною приїхали мої помічники, почався обстріл. Попрямували до будинку культури, щоб відсидітися, але дорогою поруч з автівкою розірвався снаряд і одного з хлопців поранило. Я його перев’язувала, а руки тряслись. Вперше в житті я зрозуміла, що таке війна. Шок був не лише в мене, а й у бійців, які сказали, що більше сюди не поїдуть. Цей день став останнім: аптека в Дергачах зачинилася і більше не працювала».

Юлія вийшла на допомогу колегам в одну з аптек нашої мережі в Золочеві, де майже всі працівники виїхали. Ситуація в селищі була на межі – російська армія не полишала спроб зайти сюди, тому обстріли тривали годинами без перестанку. Щодня спалахували пожежі, все більше будинків перетворювалися на руїни…

Дівчина протрималася до кінця квітня і змушена була поїхати разом з батьками за кордон.

За 9 місяців, на початку 2023 року, Юлія Федоренко повернулася додому. І перше, що зробила – зателефонувала керівництву і запропонувала відкрити аптеку в Малій Данилівці.

Фармацевтів не було, але Юлю це не зупинило. Лише нещодавно з’явилася помічниця – адміністратор з товару. А до цього часу завідувачка гарувала сама. Дівчина мріє про вихідний, бо робота нон-стоп та під обстрілами виснажує. І не лише фізично.

«Буває, що за тиждень всього 2 КАБи прилетять, а буває, що й 12… Пам’ятаю, як після Нового року поруч з аптекою влучило і в нас частково відірвало пластикову «обшивку». Одну жінку, яка перелякалася і впала на сходах аптеки, довелося підняти і завести в матеріальну, щоб вона там оговталася.

Ми тут як одна родина. Я піклуюся про них, а вони – про мене. Постійно дякують, смаколики різні приносять. А одна відвідувачка запропонувала мені разом з родиною перебратися до неї, коли дізналася, що я з Золочева.

Таке ставлення – найбільший стимул працювати. Я щаслива, що любов до гематогену та аскорбінок стала любов'ю на все життя і приносить користь не тільки мені, а й людям. Я залишаюся тут!»

Продовжуємо знайомити вас з фармацевтами, які з ризиком для власного здоров’я і життя залишаються за першим столом. І чекаємо на ваші історії, як ви можете надіслати разом з фото за адресою: farmaceftfp0@gmail.com !