Герої фармацевтичного фронту: Лілія Гольцова

Від війни не втечеш

Харків. Салтівка. Обстріли. І люди – море людей, які проходять пів міста, щоб отримати ліки, яких більше немає ніде. Аптечна мережа «Леда» створила унікальне екстемпоральне виробництво, завдяки чому чимало харків'ян отримали під час війни шанс на життя.

Лілія Фоатівна Гольцова працює фармацевтом в аптеці «Леда», яка знаходиться поряд зі станцією метро «Студентська» – в одній з найгарячіших точок Харкова. Ця аптека жодного дня не зачинялася з 24 лютого, хоча з 25 фахівців на початку березня на роботу виходили всього троє. А за місяць Лілія Фоатівна залишилася в аптеці вдвох зі своєю завідувачкою Анною Юріївною Несвітайло.  

«Дефіцит ліків виник вже в перші дні. Але наша мережа виготовляла препарати дуже широкого спектру: серцеві, заспокійливі, нестероїдні протизапальні засоби, багато препаратів для дітей та навіть немовлят. Були серед наших клієнтів і дітки, які народились раніше терміну, люди з трансплантованим серцем … Спеціальні дозування з урахуванням особливостей стану здоров'я пацієнтів, різні форми – порошки, капсули, мікстури. Ми, з дозволу керівництва, забирали лікарські засоби з наших аптек, які стояли зачиненими, бо персонал не міг вийти на роботу, і відпускали відвідувачам в нашій аптеці. Люди, здебільшого літнього віку, йшли до нас через усе місто, бо ліки були життєво необхідні їхнім родичам, які чекали на них вдома. Багато харків'ян саме через них і не змогли евакуюватися. Яких тільки історій не наслухаєшся в аптеці! В когось батько з 4-ю стадією онкології, в іншого – бабуся після інсульту напівпаралізована… Ми всім намагалися допомогти. Підбирали заміну, коли не було певних препаратів. Телефонували колегам з інших мереж – з'ясовували, чи є в них потрібні ліки. Жодного не залишали без допомоги». 

Обмежень на відпуск ліків не вводили – просто просили людей подумати про тих, хто стояв за ними в черзі. І люди зазвичай самі приймали рішення придбати одну пластинку «Корвалтабу», а не усі 5 упаковок, які були в наявності.

Приходило дуже багато волонтерів, які опікувалися старенькими та воїнами ЗСУ. Зазвичай з величезними списками. Їм, зрозуміло, пакували все, що просили. «Ми підтримували ліками мам з дітьми, які ховалися в школі в Парку Перемоги. Там, в укритті, жило близько 100 людей. Вони зазвичай телефонували і замовляли дуже багато ліків, і ми їм збирали все. Потім вони присилали когось і ми допомагали їм донести ці пакети».

Транспорт в Харкові не ходив. На роботу Лілію Фоатівну спочатку возив чоловік. Потім, коли почалися проблеми з пальним, жінка їздила в свою аптеку на велосипеді під обстрілами. Щодня!

Харків, особливо район, де знаходилася її аптека «Леда», обстрілювали постійно. Багато будинків постраждали, в них немає вікон, дверей, вони частково зруйновані. Було декілька влучень поряд, коли вони вже навіть і не вірили, що «пронесе», але їм пощастило. Аптека вціліла і досі обслуговує людей. Зараз вже відновилося екстемпоральне виробництво в мережі, але в аптеці їх так поки що і залишилося двоє, хоча потік відвідувачів зростає щодня.

Жила родина в 5-поверхівці і спочатку всі ходили в підвал, який облаштували разом з сусідами. Потім призвичаїлися до ситуації. «Ніколи не думала, що можна звикнути до небезпеки, яка чатує на тебе всюди. На вулиці, вдома, в магазині, на роботі. Але виявилося, що людина звикає навіть до обстрілів. Молодший син, якому 11 років, одразу влаштовувався спати в коридорі. Ми з чоловіком і старшим сином вкладалися поряд. І навіть спали!»

Чому не виїхали? «Від війни не втечеш. Ми вже одного разу спробували. Жили в Горлівці, у власному будинку. Коли в 2014 році почалися усі сумні події, що і поклали початок цій війні, ми виїхали. Кинули все. Згодом облаштувалися в Харкові. Але, як бачите, війна прийшла до нас і сюди. До того ж я розуміла, що не можу кинути свою аптеку – вона єдина працювала в найгарячіший період на Салтівці. І кожні руки були на вагу золота. Тому я прийняла рішення залишитися працювати. Родина мене підтримала. Ми тепер харків'яни. А це люди, які не дозволяють собі боятися. Вони завжди думають про тих, хто поряд».

Продовжуємо знайомити вас з фармацевтами, які з ризиком для власного здоров’я і життя залишаються за першим столом. І чекаємо на ваші історії, як ви можете надіслати разом з фото за адресою: farmaceftfp0@gmail.com !