Коли робоче місце стає лінією фронту

Війна змінила уявлення про безпеку професій. У мирний час аптека асоціюється зі спокоєм, турботою та допомогою. Проте після 24 лютого 2022 року для багатьох українських фармацевтів вона стала місцем роботи під обстрілами, без гарантій безпеки і часто — на межі життя та смерті.

Попри небезпеку, тисячі фармацевтів по всій країні продовжували працювати. Вони відкривали аптеки у містах і селах, де руйнувалася інфраструктура, де люди залишалися без транспорту, лікарень і доступу до медичної допомоги.

Серед тих, хто заплатив найвищу ціну за відданість професії, — Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко, працівниці аптеки в селищі Козача Лопань на Харківщині. 17 березня 2022 року вони загинули на своєму робочому місці, виконуючи обов’язок перед людьми.

Селище на самому кордоні

Козача Лопань — прикордонне селище на Харківщині, розташоване лише за кілька кілометрів від російського кордону. Із перших днів повномасштабного вторгнення воно опинилося в зоні активних бойових дій.

Попри постійні обстріли, місцева «Аптека оптових цін» продовжувала працювати. Для багатьох жителів це була єдина можливість отримати необхідні ліки. Частина людей не мала змоги виїхати, транспорт майже не працював, а доступ до медичної допомоги був обмежений.

17 березня 2022 року Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко прийшли на роботу, щоб допомогти мешканцям селища отримати медикаменти.

Поблизу аптеки влучила ворожа ракета. Обидві жінки загинули.

Діти Наталії та Світлани того дня так і не дочекалися своїх мам.

Люди, які стояли за першим столом

Наталія Олександрівна Демиденко
37 років. Завідувачка аптеки.

Випускниця Національного фармацевтичного університету (2008), після інтернатури працювала фармацевтом за першим столом, згодом керувала аптечними закладами у Дергачах та Козачій Лопані.

Колеги згадують її як відповідальну, врівноважену людину, яка завжди знаходила час для пацієнтів.

Наталія виховувала двох дітей — десятирічного Романа та п’ятирічну Еліану.

Світлана Павлівна Калиниченко
27 років.

Працювала технічною працівницею аптеки. Була молодою мамою двох дітей — шестирічної донечки та маленького сина, якому на той момент був лише рік.

У день трагедії дівчинка була разом із мамою на роботі. Вона отримала тяжке поранення і була примусово вивезена до росії.

Ці біографії — не лише професійні історії. Це долі жінок, які жили звичайним життям, виховували дітей і щодня допомагали людям.

Фармацевти як частина медичного фронту

Повномасштабна війна показала, наскільки важливою є роль фармацевтів у системі охорони здоров’я.

У багатьох населених пунктах саме аптеки залишалися єдиним місцем, де люди могли отримати ліки, консультацію чи елементарну медичну допомогу. Фармацевти працювали в умовах перебоїв із постачанням, без стабільного електропостачання, під час обстрілів і евакуацій.

Фактично вони стали частиною медичного фронту, забезпечуючи доступ до лікарських засобів там, де інші ланки системи охорони здоров’я були паралізовані війною.

Історії Наталії Демиденко та Світлани Калиниченко нагадують, що ця робота часто вимагала не лише професійності, а й справжньої громадянської мужності.

Державне визнання

За мужність і самопожертву Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко були посмертно нагороджені медалями «За врятоване життя» відповідно до Указу Президента України №166/2022.

Це рішення стало символом визнання внеску фармацевтів у порятунок людей під час війни.

Пам’ять, що залишається

Фармацевтична спільнота України добре знає ціну щоденної роботи в умовах війни. Імена колег, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок, стають частиною спільної пам’яті галузі.

Історія двох фармацевток із невеликого прикордонного селища — це нагадування про те, що навіть у найважчі часи знаходяться люди, які залишаються на своєму посту.

Пам’ять про Наталію Демиденко та Світлану Калиниченко — це пам’ять про відданість професії, людяність і силу, з якою фармацевти щодня підтримують життя.

Їхнє світло не згасне.

Читайте також Пам'яті Марічки Палагнюк - трагічно загиблої внаслідок російського удару по Тернополю.