Міф про «хворобу цивілізації»: від Гіппократа до молекулярної онкології

Попри поширену думку, рак не є наслідком індустріальної епохи чи продуктом сучасного способу життя. Наукові й історичні дані свідчать: це захворювання супроводжує життя на Землі протягом мільйонів років і з’явилося задовго до виникнення людської цивілізації.

Перші згадки про рак в історії медицини

Найдавніші письмові згадки про пухлинні захворювання містяться в медичних папірусах Стародавнього Єгипту, датованих III тисячоліттям до нашої ери. У папірусі Едвіна Сміта описані утворення молочної залози, щодо яких лікарі чесно зазначали: лікування не існує. Археологічні знахідки підтверджують, що вже понад чотири тисячі років тому єгипетські медики намагалися хірургічно видаляти пухлини — на це вказують сліди втручань на черепах мумій. Отже, ще на світанку медицини рак сприймали як окрему, складну і часто фатальну патологію.

Сам термін «рак» з’явився значно пізніше — у працях давньогрецького лікаря Гіппократа. Він використав слово karkinos, що означає «краб», звернувши увагу на характерну форму пухлин і їх здатність ніби «вчіплюватися» у тканини. Цей образ виявився настільки влучним, що пережив тисячоліття і дійшов до сучасної медицини у вигляді латинського cancer. Уже тоді лікарі усвідомлювали: йдеться не про випадкове ушкодження, а про системний процес, який має власну логіку розвитку.

Канадський гадрозавр як доказ еволюційної давнини хвороби

Втім, рак виявився значно старшим за саму людину. У 2020 році міжнародна група дослідників опублікувала в журналі Scientific Reports результати дослідження скам’янілих решток гадрозавра — травоїдного динозавра з качиним дзьобом, який жив на території сучасної Канади понад 66 мільйонів років тому. У хвостових хребцях тварини за допомогою мікро-КТ-сканування було виявлено патологічні порожнини, ідентичні тим, що виникають при гістіоцитозі клітин Лангерганса — рідкісному онкологічному захворюванні, яке й сьогодні трапляється у людей, переважно у дітей. Це стало першим підтвердженим випадком такого діагнозу у динозавра й довело: деякі форми раку існували на Землі задовго до появи Homo sapiens, екологічних криз і сучасних факторів ризику.

Між вірою та ножем хірурга: як намагалися лікувати рак у середньовіччі

У середньовіччі уявлення про рак формувалися в межах гуморальної теорії, успадкованої від античності. Хворобу пояснювали порушенням балансу між «чотирма рідинами» організму, особливо надлишком так званої чорної жовчі. Лікування поєднувало кровопускання, дієтичні обмеження, застосування рослинних засобів і, у поодиноких випадках, хірургічні втручання. Деякі лікарі вже тоді зауважували, що часткове видалення пухлини часто погіршує стан пацієнта, однак через відсутність знань про інфекції та стерильність навіть радикальні операції нерідко завершувалися фатально.

Клітина проти організму?

Лише у XIX–XX століттях рак почали розглядати як біологічний процес, пов’язаний із клітинними змінами та мутаціями. Сучасна онкологія остаточно відійшла від ідеї однієї причини чи одного механізму. Нині існує науковий консенсус: рак — це не одна хвороба, а сукупність різних патологічних процесів, у яких поєднуються генетичні порушення, вплив мікрооточення пухлини та реакція імунної системи.

Однією з найцікавіших і водночас дискусійних сучасних концепцій є атавістична, або еволюційна, теорія раку. Вона пояснює злоякісні пухлини як своєрідне «повернення» клітин до давніх програм виживання, сформованих ще в одноклітинних організмів. У нормі багатоклітинний організм функціонує як єдина система, де клітини співпрацюють і підкоряються спільним правилам. Проте за певних умов — накопичення мутацій, хронічного запалення чи дефіциту ресурсів — клітини можуть «вимикати» ці механізми кооперації й переходити в автономний режим. Саме це, на думку прихильників теорії, пояснює агресивність пухлин, їхню здатність адаптуватися та ставати стійкими до лікування.

Чому не варто чекати «пігулки від раку» 

Попри численні наукові прориви, у медіапросторі регулярно з’являються заголовки про «винайдення ліків від раку». Йдеться то про експериментальні вакцини, то про успішні комбінації препаратів у лабораторних моделях або на тваринах. Однак жодне з таких повідомлень не означає появу універсального засобу. Причина полягає в самій природі раку: кожна пухлина має унікальний набір мутацій, а навіть у межах одного новоутворення клітини можуть істотно відрізнятися між собою й швидко еволюціонувати, уникаючи терапії.

Саме тому сучасна онкологія рухається не шляхом пошуку «чудо-пігулки», а в напрямку персоналізованої медицини, комбінованих схем лікування, раннього виявлення та профілактики. Для фармацевтів це означає одне: критично ставитися до гучних новин, розуміти складність захворювання і допомагати пацієнтам відрізняти науковий прогрес від медійної сенсації.

Читайте також Що варто знати про чесну комунікацію з онкопацієнтами.