Пам’ять, яку не стерти

Фармацевти — воїни, які щодня виходять на зміну у свої аптеки, щоб рятувати життя українців. У час, коли ворог руйнує міста та села, вони залишаються на своєму посту, бо люди потребують ліків, допомоги, підтримки.

Вони тримають тил не гірше за військових на фронті. І, на жаль, часто платять за це власним життям. Хтось загинув під час обстрілу в аптеці, хтось — дорогою на роботу, а хтось пішов захищати Україну зі зброєю в руках.

Напередодні Дня фармацевтичного працівника час згадати тих, кого забрала війна.

Ростислав Швец

Сім’я АНЦ втратила одного з найкращих колег та друзів — Ростислава Швеца. Він був завідувачем аптеки в Одесі, і його присутність завжди приносила радість і позитивну енергію.

Ростислав був не лише професіоналом у своїй справі, а й великим гуманістом, завжди готовим допомогти тим, хто потребував. Його відданість роботі та безмежна доброта зробили його незамінним членом команди.

Тетяна Ткаченко

Під час масованого обстрілу Миколаєва загинула завідувачка аптеки АНЦ Тетяна Ткаченко. Їй було лише 27 років, і сім із них вона віддала АНЦ.

Від початку повномасштабного вторгнення Таня продовжувала працювати, аби допомогти мешканцям міста — попри страх та втому. Того дня вона так і не повернулася з роботи додому: заборонена зброя ворога застала її просто неба.

Наталія Демиденко

Селище Козача Лопань на Харківщині опинилося під окупацією вже 24 лютого 2022 року. Єдина аптека зачинилася, але люди залишилися без ліків.

17 березня завідувачка Аптеки оптових ц.. Наталія Демиденко прийшла роздати препарати місцевим мешканцям. Поруч із аптекою вибухнула ракета, яка обірвала її життя.

37-річна Наталія залишила вдома двох дітей, які більше ніколи не почують маминого голосу.

Указом Президента України посмертно нагороджена медаллю «За врятоване життя».

Світлана Калиниченко

Разом із Наталією того дня в аптеку прийшла й техпрацівниця Світлана Калиниченко. Вона хотіла допомогти людям отримати необхідні ліки.

Світлані було 27 років. Удома на неї чекав однорічний син, який щойно навчився говорити слово «мама». Але він більше ніколи не побачив її – Світлана загинула 17 березня 2022 року в Аптеці оптових ц.. в Козачій Лопані.

Указом Президента України вона нагороджена медалю «За врятоване життя», на жаль, посмертно.

Максим Пивоваров

Максим Пивоваров віддав своє життя в боротьбі за Україну, за її свободу й незалежність.

Він працював у аптеці АНЦ в Дніпрі, де проявив справжню відданість роботі та спільноті. Ми втратили яскраву й талановиту особистість.

Максиму було лише 23 роки, його внесок у захист країни неоціненний. 

Андрій Сіроштан

Андрій Сіроштан працював у аптеці Бажаємо здоров'я №19 в Одесі. Коли розпочалася війна, він був мобілізований.

Солдат, військовослужбовець 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2-го стрілецького батальйону військової частини А4123, Андрій загинув 13 жовтня 2023 року під час бойового завдання біля населеного пункту Діброва на Луганщині. Йому було 34 роки.

Вікторія Нікітіна

Внаслідок удару по Херсону загинула співробітниця «АНЦ», добра й світла людина — Вікторія Григорівна Нікітіна (10.03.1977).

Вона була не просто чудовим фармацевтом, а й людиною, яка дарувала тепло всім навколо. Завжди відповідальна, щира, уважна й справжня.

Анастасія Тимошенко (Зливка)

Фармацевтка Аптеки 9-1-1 з Маріуполя Анастасія Тимошенко (Зливка) назавжди залишиться 27-річною.

На початку повномасштабного вторгнення дівчина не повернулася з роботи. Рідні та колеги довго шукали її, не вірячи у найгірше. Але 10 квітня 2022 року надійшла трагічна звістка: Анастасія загинула від ворожого обстрілу.

Точна дата й місце загибелі досі залишаються невідомими.

Діана Кравченко

27 липня 2025 року Діані Кравченко, завідувачці Аптеки оптових ц.. в Чернівцях, мало виповнитися 27 років. Але вночі 12 липня ворожа ракета влучила в її будинок.

Колеги згадують Діану як щиру, світлу й відповідальну людину:

«Як завідувачка вона завжди тримала все в порядку, допомагала в навчанні молодших фармацевтів. Була і керівником, і подругою водночас — рідкісне поєднання, яке їй вдавалося природно».

«Молода, неймовірно сонячна дівчина. Вона підтримувала й допомагала словом, ділом, усмішкою. Була тією, до кого можна було звернутися у будь-яку мить».

«Весела, життєрадісна, справжня — вона залишила по собі світло, яке не згасне. Ми вдячні долі, що мали честь працювати поруч із такою Людиною».

Про втрати завжди говорити важко. Але ми не маємо права забути тих, хто віддав життя, виконуючи свій обов’язок — бути поруч із людьми, лікувати, допомагати, тримати тил.

Ми завжди пам’ятатимемо наших загибхих товаришів – наших героїв.