Україна отримала «дорожню карту» вступу до ЄС, але ключовим викликом лишається не закон, а його виконання

Україна переходить до нового етапу переговорів про вступ до Європейського Союзу — з чітко визначеним переліком умов, які необхідно виконати для закриття окремих переговорних розділів. У сфері охорони здоров’я ці орієнтири вже конкретизовані.

27 березня на засіданні парламентського Комітету з питань здоров’я нації за участі урядовців, керівництва МОЗ та представників регіонів було представлено повний пакет так званих closing benchmarks — критеріїв, без виконання яких Україна не зможе просунутися далі у перемовинах із ЄС.

Фактично йдеться про деталізовану «дорожню карту» реформ: від регулювання лікарських засобів і медичних виробів до громадського здоров’я, безпеки пацієнтів та доступу до медичних послуг.

Що саме має змінитися

Ключовим для медичної сфери визначено розділ 28 «Захист прав споживачів та охорона здоров’я» у межах кластера «Внутрішній ринок». Саме він задає логіку трансформацій — від побудови прозорих правил на фармринку до впровадження сучасних підходів у сфері трансплантації та роботи з речовинами людського походження (SoHO).

Паралельно Україна має:

• посилити контроль за безпечністю лікарських засобів, медичних виробів і косметики;
• розвинути систему громадського здоров’я та епіднагляду;
• гармонізувати правила медичної допомоги для громадян, які лікуються за кордоном;
• впровадити європейські підходи до підготовки медичних кадрів.

Окремий блок — боротьба з тютюнопалінням: від запуску системи е-Акциз до ратифікації протоколів ВООЗ і обмеження видимого викладення тютюнових виробів у точках продажу.

Ще один стратегічний крок — створення нового регуляторного органу у фармацевтичній сфері. Запуск Українського фармацевтичного агентства запланований на 1 січня 2027 року, і саме на нього покладатиметься значна частина функцій контролю ринку.

Водночас реформи виходять за межі одного розділу: зміни тривають і в інших кластерах — від безпеки праці та якості води до контролю небезпечних речовин і наркополітики.

Закони як умова, але не гарантія

Усі ці бенчмарки передбачають не лише узгодження з європейськими підходами, а й ухвалення конкретних законів. Частина з них уже підготовлена або зареєстрована у парламенті.

Однак ключове питання, яке дедалі частіше звучить у професійному середовищі: чи достатньо просто ухвалити правильні норми?

Практика показує — ні. Євроінтеграція вимагає не лише законодавчих змін, а й здатності держави забезпечити їх реальне виконання. Без цього навіть найбільш прогресивні реформи ризикують залишитися формальністю.

Показовий кейс — ринок дієтичних добавок

Ілюстрацією цієї проблеми став Закон України №4122-IX, який запроваджує нову модель регулювання дієтичних добавок.

Документ передбачає структурний перезапуск ринку: введення процедури нотифікації, формування переліків дозволених речовин та нові інструменти контролю. У стратегічному вимірі це повністю відповідає курсу гармонізації з ЄС.

Втім, на практиці імплементація виявила низку системних ризиків. Перехідний період, який мав би забезпечити адаптацію бізнесу, супроводжується відсутністю повного пакета підзаконних актів. У результаті ринок працює в умовах правової невизначеності — без чіткого розуміння фінальних вимог. Більше того, сам механізм переходу втрачає сенс, якщо правила формуються пізніше, ніж починають діяти строки їх виконання.

«Вузьке місце» системи

Ще один виклик — адміністративна спроможність.

Процедура нотифікації, яка є стандартною для ЄС, в Україні стикається з обмеженими ресурсами. Станом на початок 2026 року до відповідного переліку внесено близько 1400 позицій — приблизно 17 на день.

При потенційному обсязі ринку близько 100 тисяч продуктів це означає, що процес може розтягнутися на десятиліття. Таким чином формується системне «вузьке місце»: ринок рухається значно швидше, ніж регуляторна машина. А це підриває сам принцип ефективного регулювання — коли інструменти не встигають за об’єктом контролю.

Гармонізація — це баланс

Європейська модель базується не лише на правилах, а на балансі: між ризиком і контролем, між регулюванням і свободою ринку, між швидкістю ухвалення рішень і якістю їх реалізації.

Для України ключовим викликом стає саме ця синхронізація. Адже сьогодні головне питання євроінтеграції — не те, чи правильно написані закони. А те, чи здатна система забезпечити їх виконання в реальному часі. І від відповіді на нього залежить, чи стане європейський курс не лише політичним вектором, а й практикою щоденної роботи всієї системи охорони здоров’я.

Читайте також Реформа дієтичних добавок: між європейською гармонізацією та регуляторними парадоксами.