Військова підготовка і медична освіта: точки напруження

Запровадження в Україні обов’язкової базової загальновійськової підготовки для здобувачів вищої освіти з 1 вересня 2025 року, а також обов’язкової військової підготовки офіцерів запасу для студентів медичних і фармацевтичних спеціальностей з 1 січня 2026 року є складовою ширшої трансформації системи підготовки громадян до національного спротиву та зміцнення обороноздатності держави. На практиці реалізація цих рішень у межах освітніх програм медичного й фармацевтичного профілю потребує окремого фахового аналізу з огляду на їхній вплив на якість підготовки кадрів системи охорони здоров’я.

Нормативні засади змін

Базова загальновійськова підготовка визначена як обов’язкова складова освітнього процесу для здобувачів вищої освіти та передбачає 300 академічних годин, що відповідає 10 кредитам Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС). Вона включає теоретичну частину, яка реалізується безпосередньо в закладах вищої освіти, а також практичну підготовку в навчальних центрах.

Окремо для студентів медичних і фармацевтичних спеціальностей з 1 січня 2026 року запроваджується обов’язкова підготовка офіцерів запасу загальним обсягом 44 кредити ЄКТС, з яких 37 кредитів припадає на навчальну дисципліну «Військова підготовка», а 7 — на проходження навчального збору. До того ж навчальна дисципліна «Військова підготовка» студентами медичних та фармацевтичних спеціальностей вивчається впродовж 3-5 років навчання.

В ході підготовки здобувачі вищої освіти опановують базовий курс тактичного рівня (L-1A) та фаховий курс тактичного рівня (L-1В) професійної військової освіти. Принципово важливо, що зазначена підготовка має здійснюватися в межах чинних освітніх програм без збільшення їх загального обсягу.

Вплив на структуру освітніх програм

Формальне збереження загального обсягу освітніх програм означає необхідність перерозподілу навчального часу. Для медичних і фармацевтичних спеціальностей це фактично призводить до скорочення годин, відведених на опанування та засвоєння матеріалу із фахових дисциплін, зокрема клінічними, фармакологічними та практично орієнтованими компонентами такої підготовки.

З огляду на специфіку підготовки лікарів і фармацевтів, де значну роль відіграють тривалі цикли практичного навчання, симуляційні заняття та робота за клінічними протоколами, зменшення обсягу профільної підготовки може впливати на рівень сформованості професійних компетентностей випускників. Це питання набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану, коли навантаження на систему охорони здоров’я суттєво зросло, а дефіцит кваліфікованих кадрів уже є системною проблемою.

Організаційні та фінансові аспекти

Реалізація обов’язкової підготовки офіцерів запасу передбачає функціонування військових навчальних підрозділів. Відповідно до встановленого Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 р. № 48 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2025 р. № 1612) (далі — Порядок), між Міністерством оборони України та закладом вищої освіти укладається договір із визначенням умов фінансування такої підготовки. Якщо ВНЗ не має власної військової кафедри, він зобов’язаний укласти договір з іншим закладом вищої освіти або з вищим військовим навчальним закладом.

На практиці це формує модель, за якої заклади вищої освіти вимушені або створювати власні військові кафедри або нести витрати на підготовку студентів на базі інших установ. Такий підхід супроводжуватиметься значними фінансовими витратами, що включають оплату освітніх послуг, логістику, проживання та харчування студентів під час навчальних зборів, використання матеріально-технічної бази, а також адміністративний супровід договірних відносин.

Попри внесення зазначених змін до Порядку відповідні видатки не були закладені у державні та місцеві бюджети та відповідні програми. В свою чергу відсутність цільового бюджетного фінансування на створення й утримання військових кафедр або відшкодування витрат закладам вищої освіти призводить до перекладання фінансового навантаження на самі ВНЗ, що несе ризики для стабільності їх основної освітньої та наукової діяльності.

Навчальне навантаження та людський фактор

Одночасне впровадження базової загальновійськової підготовки та обов’язкової підготовки офіцерів запасу істотно збільшує загальне навчальне навантаження на студентів. За відсутності перехідних механізмів або гнучких освітніх траєкторій це чинитиме вплив на академічну успішність, психоемоційний стан і мотивацію здобувачів освіти.

Для медичних і фармацевтичних спеціальностей, що й без того характеризуються високою складністю та інтенсивністю навчання, додаткові організаційні й фінансові навантаження матимуть негативні довгострокові наслідки. В умовах кадрового дефіциту в системі охорони здоров’я це здатне ще більше знизити привабливість відповідних спеціальностей для потенційних абітурієнтів

Необхідність фахового діалогу і виважених підходів до практичної реалізації прийнятих рішень

Міністерство оборони України, обґрунтовуючи внесені зміни до Порядку, зазначає, що їх метою є забезпечення Збройних Сил України висококваліфікованими фахівцями у критично важливій медичній сфері, а також підвищення якості військового вишколу та рівня укомплектування офіцерського складу.

Запровадження військової підготовки як елементу національної безпеки є безумовно важливим завданням держави, однак реалізація цієї мети у сфері вищої медичної та фармацевтичної освіти потребує виваженого підходу з урахуванням високої інтенсивності навчання, наявного кадрового дефіциту в системі охорони здоров’я та реальних організаційних і фінансових можливостей закладів вищої освіти.

З огляду на викладене доцільним видається проведення поглибленого фахового обговорення за участі профільних органів влади, зокрема Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, а також керівників закладів вищої освіти, професійної медичної і фармацевтичної спільноти.

Ключовими питаннями такого діалогу мають стати джерела та механізми фінансування військової підготовки, оптимальне співвідношення військової й фахової складових освітніх програм, оскільки саме збалансовані та виважені рішення здатні забезпечити поєднання інтересів як національної безпеки, так і сталий розвиток медичної й фармацевтичної освіти в Україні.

Читайте також Фармацевтична освіта як стратегічний форпост національної безпеки: аналіз кадрової деструкції та шляхи ревіталізації галузі.