Анастасія Рижук: Фармацевтичний рецепт – послуга, яка потрібна «на вчора»
Уявімо ситуацію. Пацієнт із хронічним захворюванням роками приймає одні й ті самі ліки. Схему лікування підібрано, стан стабільний.
Але раптом темін дії рецепту закінчився. Сімейна лікарка – за десятки кілометрів або виїхала; амбулаторію пошкоджено обстрілом.
Ліки доступні в аптеці через дорогу, але навіть кваліфікований фармацевт не має права їх відпустити. Як діяти за таких обставин, знають у ЄС. Чи здатна Україна запозичити цей досвід? Думками на цю тему у виданні Liga.net поділилась Голова ГО «Асоціація фармацевтів України» Анастасія Рижук.
Повномасштабна війна перекроїла медичну мапу країни. Мільйони переселенців втратили зв’язок з лікарями. У прифронтових, прикордонних, деокупованих, сільських і віддалених громадах бракує медиків, а потрапити до сімейного лікаря дедалі важче.
У цій ситуації найнебезпечніше – перерване лікування. Для значної кількості українців кілька днів без препарату можуть закінчитися загостренням хвороби, викликом швидкої або госпіталізацією. Часто в такого пацієнта все є: встановлений діагноз, історія призначень в електронній системі та стабільна схема лікування. Бракує тільки нового рецепта.
Саме аптека часто працює там, де лікаря вже/ще немає. Вона відчинена щодня, у ній немає черги на запис. І так сталось, що майже кожна з близько 18 000 аптек перетворилась на найближчу до пацієнта точку системи охорони здоров’я. Але виписувати рецепт можуть лише лікарі та, з обмеженнями, фельдшери окремих підрозділів первинної ланки.
Фармацевтичний рецепт (тобто рецепт, виписаний рукою фармацевта) – не українська вигадка. Європейські країни давно дають фармацевтам частину повноважень щодо призначення ліків. Моделі різні, але принципи спільні: належна освіта, додаткова підготовка, чіткі межі компетенції, обов'язкове документування, електронний облік, заборона на препарати підвищеного ризику та персональна відповідальність фармацевта.
Велика Британія пішла ще далі: фармацевти з певною кваліфікацією після клінічного огляду призначають ліки в межах своєї підтвердженої компетенції. Тобто британський фармацевт став повноцінною частиною первинної допомоги.
Загалом Європа не розглядає аптеку як «місце продажу ліків». Тамтешній фармацевт – це фахівець, якому довіряють безперервність лікування.
У липні цього року Асоціація фармацевтів України (АФУ) звернулась до профільного парламентського Комітету і запропонувала впровадити фармацевтичний рецепт. Ініціатори переконують, що йдеться не про спрощення рецептурного відпуску і заміну лікаря. А радше про вузький і контрольований механізм із поетапним запровадженням.
По-перше, фармацевтичний рецепт зможе виписувати не просто працівник аптеки, а лише магістр фармації з правом на професійну діяльність, практичним стажем, спеціальною освітою, підтвердженими компетенціями й досвідом роботи в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ). Такий фармацевт буде уповноважений виписувати рецепт у двох випадках: а) щоб продовжити лікування хронічної хвороби зі стабільним перебігом, яке раніше призначив лікар, і це призначення видно в ЕСОЗ; б) у виняткових ситуаціях, коли без препарату стан пацієнта може суттєво погіршитися.
Також, за запропонованою схемою, якщо є ознаки гострого або невідкладного стану, а лікування не допомагає, хвороба загострилася, є підозра на побічну реакцію, потрібно змінити схему, інформації недостатньо або є підозра на зловживання, фармацевт відмовляє й скеровує до лікаря.
Нововведення, що пропонує АФУ, матиме лише позитивний вплив на українську систему охорони здоров’я. Пацієнти отримають інструмент для безперервного лікування, коли немає доступу до лікаря. Робота сімейних лікарів спроститься, бо значна частина візитів до них потрібна лише для того, щоб формально переписати той самий рецепт людині зі стабільним станом. Якщо цю рутину частково візьме на себе фармацевт, у лікаря буде більше часу для інших пацієнтів. Для держави впровадження фармрецепту є вигідним, адже наслідки загострення хронічних хвороб обходяться значно дорожче.
Для втілення фармрецепту Україна має непогані стартові позиції. Більшість країн, які запроваджували подібні механізми, будували цифрову екосистему з нуля. У нас вона вже працює: ЕСОЗ, Реєстр медичних записів, направлень і рецептів, електронні рецепти. Тож потрібно розширити коло тих, хто може формувати рецепт.
З чого почати? Доцільно створити робочу групу при Комітеті ВРУ з питань здоров’я нації. До неї мають увійти фахівці МОЗ, НСЗУ, Укрфармагентства, представники лікарських та фармацевтичних об’єднань, профільних вишів, пацієнтських організацій та експерти з ЕСОЗ. Вже далі – пілотний проєкт у громадах, де доступ до лікарів найскладніший.
Україна рухається до ЄС і адаптує фармацевтичне законодавство до західних норм. Фармрецепт – інструмент, який давно й успішно працює в Європі.
Його впровадження не потребує великих бюджетних витрат, адже він спирається на цифрову систему, що вже діє. Потреба у ньому – перезріла.
Читайте також Право на рецепт: як європейський досвід фармацевтичного призначення може змінити українську аптеку.