«Аптека Центральна № 1»: день, коли історія розкололася навпіл

2 березня 2022 року центр Харкова здригнувся від двох ракетних ударів. Один із них прийшовся по Палацу Праці — будівлі 1916 року, яка пережила німецькі бомбардування під час Другої світової війни, але не витримала сучасної війни. Разом із фасадом і перекриттями обвалився звичний ритм життя десятків людей.

На першому поверсі працювала «Аптека Центральна №1» — одна з найвідоміших аптек міста. Тут роками формувалася постійна аудиторія відвідувачів: хтось приходив по рецептурні препарати, хтось — за порадою, хтось — просто тому, що довіряв.

Того дня все було майже звично. Майже.

Мить, що розділила життя

Фармацевти приймали товар, працювали з відвідувачами, відповідали на запитання. У місті вже тривали обстріли, але люди потребували ліків — і аптека залишалася відкритою.

Кураторка Яна Стрілець згадує, що вибух стався раптово. Потужна хвиля вибила двері та вікна, стеля обвалилася, повітря наповнилося пилом і запахом гару. Металеві конструкції й шафи падали разом із коробками ліків. За лічені секунди простір, у якому ще мить тому тривала звичайна робота, перетворився на руїну.

Яна опинилася під уламками. Коли прийшла до тями, першою думкою було не про власний біль, а про колег: чи всі живі.

У дитячому відділі під завалами знайшли фармацевток Людмилу Потабрик і Ніну Жук. Їх витягли рятувальники та передали медикам. Усі троє вижили. Попереду були операції, тривале лікування й реабілітація.

 «Це був мій другий день народження»

Для Людмили Потабрик 2 березня стало особистою точкою відліку. Вона прийшла того дня допомогти з прийманням товару. Близько 14:50 пролунав удар.

Жінка згадує, що отямилася серед скла й уламків. Лікарі діагностували проникаючу мінно-вибухову травму голови, складні переломи, ушкодження судин. Три тижні лікарні, операція, тривале відновлення.

Попри пережите, Людмила повернулася до роботи, щойно дозволив стан здоров’я. Сьогодні вона знову стоїть за першим столом, консультує пацієнтів, підбирає терапію, пояснює схеми лікування. Для неї це не просто робота — це спосіб повернути контроль над життям.

За професійну відданість вона отримала звання «Заслужений працівник фармації України».

Два «прильоти» — і повернення

Історія Яни Стрілець має ще один драматичний епізод. 24 лютого вона пішки йшла на роботу, коли місто вже обстрілювали. Біля аптеки стояла довга черга — люди шукали інсулін, антибіотики, препарати для серця.

Після ракетного удару по Палацу Праці вона пережила ще один обстріл — уже біля іншої аптеки. Тимчасово виїхала з Харкова, але за кілька днів знову вийшла на роботу в іншому регіоні. У травні повернулася додому.

Її рішення виглядало простим і водночас складним: якщо люди потребують ліків — хтось має бути на робочому місці.

Дев’ять місяців тиші

Після удару приміщення «Аптеки Центральної №1» довго залишалося зруйнованим. Дев’ять місяців — це час очікування, планування, відбудови.

Аптеку фактично створили заново: відновили стіни, встановили нові меблі, техніку, обладнання. Але водночас вирішили зберегти пам’ять про пережите. У приміщенні з’явилися фотографії зруйнованого залу, знімки перших днів після трагедії.

23 грудня 2022 року аптека відкрилася знову. Завідувачка Надія Ковальова згадує, що в перші дні відвідувачі заходили не лише по ліки — заходили подивитися, переконатися, що аптека повернулася.

Сьогодні тут працює команда з семи фармацевтів. Для них це вже не просто робоче місце, а простір із власною історією.

Аптека як точка опори

Історія «Аптеки Центральної №1» — це не лише про руйнування та відбудову. Це про професію, яка залишалася поруч із людьми в момент найбільшої невизначеності. Про те, як фармацевти продовжували працювати в місті під обстрілами. Про повернення — попри страх, травми й втому.

Палац Праці досі стоїть із пораненим фасадом. Але аптека на його першому поверсі знову відчиняє двері щодня.

І для багатьох харків’ян це означає більше, ніж просто можливість купити ліки. Це означає, що життя триває.

Читайте також Пам’ять, яку не стерти.