Чому Львів має зберегти ТзОВ «Аптека №44»

На початку року стало відомо, що у Львові під загрозою закриття опинився не просто аптечний заклад, а один із осередків виготовлення екстемпоральних ліків, зокрема і для медичних установ. «Фармацевт Практик» продовжує слідкувати за розвитком подій. Директор ТзОВ «Аптеки №44» Іван Худзік переконаний: рішення про долю закладу має враховувати не лише питання використання комунального приміщення, а й реальну потребу громади в його фармацевтичних послугах.

Не просто зміна адреси: що стоїть за загрозою виселення аптеки

ТзОВ «Аптека №44» орендує приміщення за адресою вул. В.Симоненка, 4. Воно належить Управлінню комунальної власності Львівської міської ради, а його балансоутримувачем була КНП «2-га міська поліклініка Львова».

Її особливість — збережений рецептурно-виробничий підрозділ, який дозволяє виготовляти лікарські засоби безпосередньо в умовах аптеки. Це передусім важливо для пацієнтів, яким потрібні індивідуальні дозування або лікарські форми, що не представлені на фармацевтичному ринку у готовому вигляді: мікстури, порошки, розчини, бовтанки, очні краплі, мазі та навіть лікарські форми для немовлят.

Попри те, що договір оренди приміщення діє до 2028 року, балансоутримувач на початку 2026 року ініціював його дострокове розірвання. Серед аргументів — необхідність розширення відділення реабілітаційних послуг, зокрема для військовослужбовців. Таким чином, аптека опинилася перед загрозою втратити приміщення, у якому працює багато років.

Для Івана Худзіка ця ситуація не зводиться до господарського спору. Він наголошує, що рішення про подальше використання приміщення має проходити відкритий розгляд за участю всіх зацікавлених сторін. Зокрема, питання планують виносити на профільні депутатські комісії, а згодом — на сесію Львівської міської ради, яка запланована на кінець листопада поточного року. Завідувач аптеки хоче особисто брати участь у цих обговореннях, щоб аргументи на користь збереження закладу були почуті до ухвалення остаточного рішення.

«Я хочу, щоб це питання розглядалося відкрито, а не так, коли рішення ухвалюють кулуарно, без людини, яка безпосередньо зацікавлена в його результаті. Спочатку мають відбутися засідання медичної комісії, комісії з питань комунального майна, комісії із законності, а вже потім питання виноситимуть на сесію міської ради. Я хочу бути присутнім на цих етапах і працювати з депутатами, адже йдеться не лише про приміщення, а про аптеку, яка має свою історію, пацієнтів і конкретні функції. Публічність у цьому випадку — один зі способів не допустити, щоб долю закладу вирішили без урахування його реального значення», — пояснює Іван Худзік.

Чотири тисячі підписів як відповідь громади

Наскільки важливою є аптека для місцевих мешканців, засвідчила громадська підтримка. Ще навесні 2026 року була зареєстрована електронна петиція із закликом зберегти заклад. За словами Івана Худзіка, необхідні 500 голосів вдалося зібрати всього за три дні, хоча законодавством на це відводилося 60 днів.

Окрім електронного звернення, небайдужі до долі аптеки громадяни організували збір підписів серед мешканців мікрорайону. Результат виявився ще переконливішим: понад чотири тисячі людей залишили свої підписи, контактні номери та адреси проживання на підтримку збереження аптеки.

Для завідувача це не просто цифри, а свідчення того, що люди усвідомлюють значення доступності фармацевтичної допомоги поруч із місцем проживання. Адже аптека виконує функцію, яку не можна оцінювати виключно за кількістю відвідувачів або комерційними показниками.

«За кожним підписом за збереження аптеки люди з конкретними прізвищами, адресами та контактами, тобто це не абстрактна підтримка в соціальних мережах, а позиція реальних пацієнтів і мешканців громади. Я не виступаю проти створення реабілітаційних центрів, навпаки, готовий співпрацювати з ними.

Ми виготовляємо власні мазі, зокрема ті, що допомагають військовим справлятися з проблемами, які виникають через постійне перебування у взутті та значні фізичні навантаження. Робимо спеціальні розчини, порошки, інші лікарські форми. Це не якісь другорядні речі, а практична допомога людям, які сьогодні захищають нашу країну. До нас звертаються військові, і ми розуміємо, наскільки важливо мати можливість забезпечити їх необхідними засобами. Я переконаний, що така робота могла б бути корисною і для реабілітаційних центрів, які сьогодні розвиваються. Ми готові до взаємодії, адже наш досвід і можливості аптечного виготовлення можуть доповнювати їхню роботу», — розповідає Іван.

Досвід, цікавий навіть європейським колегам

Про професійний рівень ТзОВ «Аптеки №44» свідчить і увага з боку іноземних фахівців. Нещодавно декілька аптечних закладів Львівщини, серед яких аптека на вул. Симоненка, відвідала делегація з Європейського Союзу у складі двох представників із Франції та фахівчині з Литви. Візит відбувся за сприяння Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у межах обміну досвідом щодо організації фармацевтичного сектору.

Гості ознайомилися з роботою аптеки, поспілкувалися з колективом і побачили, як функціонує заклад зі збереженим аптечним виробництвом. Для Івана Худзіка цей візит став ще одним підтвердженням того, що традиційні аптечні компетенції залишаються актуальними не лише для українських пацієнтів.

«Ми можемо показати представникам європейської фармацевтичної спільноти, що в Україні є заклади, які продовжують працювати за традиціями повноцінної аптечної фармації. Ми не просто відпускаємо готові препарати, а виконуємо значно ширший обсяг роботи», — зазначає Іван Худзік.

Аптека як місце професійного навчання

Ще одна функція, про яку не завжди згадують у дискусіях щодо аптечної нерухомості, — освітня. Аптека №44 є базою для проходження практики й інтернатури майбутніми фармацевтичними фахівцями. Тут студенти можуть ознайомитися з виробничими процесами, особливостями виготовлення лікарських засобів і щоденною роботою фармацевтичного колективу.

За словами Івана Худзіка, заклад має звернення на підтримку його збереження від представників двох закладів вищої освіти, зокрема Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та приватного університету. Також підтримку висловлюють керівники кількох медичних училищ, студенти яких проходять тут практичну підготовку.

«Ми є базою для проходження інтернатури та практики. До нас приходять майбутні фармацевти, і для них важливо побачити, як працює аптека з виробничим підрозділом, як організовані технологічні процеси, як відбувається виготовлення лікарських засобів. Тобто наша робота потрібна не лише сьогоднішнім пацієнтам, а й тим, хто завтра прийде працювати у фармацевтичну галузь. І коли все це зібрати разом, стає зрозуміло, наскільки багато функцій виконує одна аптека», — говорить Іван Худзік.

Зберегти локацію і функцію

Історія львівської аптеки №44 уже вийшла за межі локальної суперечки щодо оренди. До ситуації долучилася Асоціація фармацевтів України, яка направила звернення до центральних органів влади, народних депутатів та представників місцевого самоврядування.

Професійна спільнота звертає увагу на необхідність збереження рецептурно-виробничих аптек як важливого елемента фармацевтичної інфраструктури. Водночас остаточне рішення щодо подальшої роботи закладу залишається за місцевою владою.

Цей випадок порушує питання, актуальне для всієї української фармації: чи достатньо захищені аптечні заклади, які виконують функції, що не обмежуються роздрібною торгівлею? Адже приміщення можна передати іншому користувачеві, але відновити втрачений досвід, виробничі можливості та налагоджену систему взаємодії з медичними установами значно складніше.

Доля аптеки №44 стане показовою не лише для Львова. Вона продемонструє, чи готові місцеві громади бачити в аптеці повноцінного учасника системи охорони здоров’я, а не лише орендаря комунального приміщення. І чи вистачить аргументів професійної спільноти та підтримки пацієнтів, щоб зберегти одну з тих аптек, де фармація залишається не тільки відпуском ліків, а й щоденною професійною роботою.

«Фармацевт Практик» продовжує слідкувати за розвитком подій – слідкуйте за нашими публікаціями.

Читайте також: Аптека №44: історія, яка вийшла за межі Львова