Екстемпоральна рецептура: традиція, що працює на майбутнє

У час стрімкого розвитку промислової фармації може скластися враження, що індивідуальне виготовлення лікарських засобів поступово відходить у минуле. Проте практика доводить протилежне. Там, де стандартний препарат не відповідає потребам конкретного пацієнта, саме індивідуальне виготовлення забезпечує персоналізоване лікування. За кожним лікарським засобом стоїть співпраця лікаря і фармацевта, професійна відповідальність та глибокі знання технології. Тому екстемпоральне виготовлення ліків і сьогодні залишається важливою складовою сучасної фармацевтичної практики.

Одним із небагатьох закладів, де ця традиція не лише збережена, а й продовжує активно розвиватися, є ТОВ «Аптека № 9» у Харкові.

Аптека, що зберігає історію

Історія закладу налічує понад століття. На меморіальній дошці біля входу викарбувана дата — 19 жовтня 1919 року. Саме тоді аптека розпочала свою історію як державний заклад. Водночас джерела свідчать, що ще у 1913 році на цьому місці працював приватний фармацевтичний магазин. Згодом він став відомчою аптекою, після чого перейшов у підпорядкування державних структур, а після Другої світової війни отримав номер, під яким її знають і сьогодні, — Аптека № 9.

До 1991 року заклад функціонував як Центральна районна аптека Київського району Харкова, а нині працює як ТОВ «Аптека № 9». Переступаючи її поріг, одразу відчувається особлива атмосфера. Тут ніби поєднуються різні епохи української фармації: історичні традиції, повага до професії та сучасні вимоги до якості виготовлення лікарських засобів.

«Наші пацієнти дуже часто говорять, що в аптеку хочеться повертатися. Вони відчувають цю атмосферу довіри, спокою, професіоналізму. І для нас це, мабуть, найкраща оцінка роботи», — говорить директорка аптеки, кандидат фармацевтичних наук Олена Станіславівна Смирнова.

«Екстемпоральна рецептура — це не минуле. Це персоналізована медицина»

Олена Станіславівна понад 40 років працює у фармації. До 1995 року вона викладала на кафедрі аптечної технології ліків Національного фармацевтичного університету, а сьогодні поєднує управління аптекою зі збереженням професійних традицій.

За її словами, головна перевага екстемпоральної рецептури полягає саме в індивідуальному підході: «Не існує двох однакових пацієнтів. Кожна людина має свої особливості, вік, перебіг захворювання, супутні патології. Саме тому лікар може призначити лікарський засіб, виготовлений індивідуально, з урахуванням конкретної клінічної ситуації».

Найчастіше аптека виготовляє лікарські засоби для дерматологічної практики та педіатрії, зокрема для дітей віком від трьох років. Значну частину рецептів сьогодні виписують лікарі приватних медичних центрів, які активно використовують можливості екстемпоральної рецептури у своїй практиці.

Такі препарати мають ще одну суттєву перевагу — вони не містять консервантів та інших допоміжних речовин, необхідних для тривалого промислового зберігання. Тому їхній термін придатності є коротшим, однак це дозволяє отримати максимально наближений до індивідуальних потреб пацієнта лікарський засіб із високою біодоступністю активних фармацевтичних інгредієнтів.

Рецепт — це професійний діалог між лікарем і фармацевтом

Екстемпоральне виготовлення неможливе без правильно оформленого рецепта. «Рецепт — це не просто призначення. Це юридичний документ, через який лікар звертається до фармацевта із конкретним професійним завданням», — наголошує Олена Станіславівна.

В Україні екстемпоральні лікарські засоби виготовляють виключно за паперовими рецептами. Такий підхід допомагає мінімізувати ризик помилок і забезпечує чітку взаємодію між фахівцями. Водночас у процесі виписування рецептів іноді виникають моменти, що потребують додаткового уточнення. Вони можуть стосуватися дозування, об'єму препарату, особливостей комбінування інгредієнтів або інших технологічних нюансів.

«Якщо ми бачимо, що рецепт потребує уточнення, обов'язково зв'язуємося з лікарем. Фармацевт не має права самостійно вносити зміни до призначення, тому всі питання вирішуються безпосередньо з лікарем. Така взаємодія є звичною практикою та сприяє правильному виготовленню лікарського засобу», — додає директорка.

Ще один важливий аспект — раціональний об'єм виготовлення: «Через невеликий термін придатності не завжди доцільно виготовляти великі об'єми препарату. В аптеці завжди звертають увагу на те, щоб призначена кількість відповідала реальній потребі пацієнта і йому не доводилося замовляти більше лікарського засобу, ніж він встигне використати».

Якість, яка починається задовго до виготовлення

Екстемпоральне виготовлення  — це не лише технологія приготування лікарського засобу. Це ціла система контролю якості.

Контроль здійснює уповноважений фармацевт із вищою фармацевтичною освітою відповідно до чинної нормативної бази, зокрема вимог наказу МОЗ України № 812 щодо правил виготовлення та контролю якості лікарських засобів в умовах аптек, а також вимог Державної фармакопеї України, стандартних операційних процедур, технологічних інструкцій та внутрішньої документації аптечного закладу.

«Це величезний масив нормативної документації, який необхідно знати і постійно оновлювати свої знання. Екстемпоральна рецептура потребує високої кваліфікації та постійного вдосконалення знань і навичок фахівців», — наголошує Олена Станіславівна.

Висока відповідальність і висока собівартість

Попри очевидні переваги, аптек, що займаються екстемпоральним виготовленням, стає дедалі менше. Причина полягає не лише у зміні структури фармацевтичного ринку. Для отримання ліцензії необхідно забезпечити спеціалізовані виробничі приміщення, дороге технологічне обладнання, підтримання належних умов виготовлення, значні витрати на енергоресурси та, найголовніше, сформувати команду висококваліфікованих фахівців.

«Екстемпоральне виготовлення є надзвичайно ресурсомістким. Водночас державне регулювання націнки суттєво обмежує економічні можливості аптек. За таких умов надзвичайно складно залишатися конкурентоспроможними, адже після покриття обов’язкових витрат практично не залишається ресурсів для модернізації, впровадження інновацій чи подальшого розвитку», — наголошує директорка.

Окремим викликом сьогодні є забезпечення активними фармацевтичними інгредієнтами. За словами Олени Станіславівни, наразі в Україні працює лише кілька постачальників субстанцій для екстемпорального виготовлення, а для Харкова додаткові труднощі створюють логістичні обмеження, спричинені війною.

Війна змінила багато, але не головне

За більш ніж столітню історію аптека пережила різні часи.

«Аптека не припиняла роботи навіть під час Другої світової війни», — розповідає Олена Станіславівна.

Повномасштабне вторгнення також стало серйозним випробуванням. Будівля зазнавала пошкоджень унаслідок обстрілів, однак після ліквідації наслідків колектив щоразу відновлював роботу.

«Так, війна внесла дуже серйозні корективи. Частина населення виїхала, порушилася логістика, відбулася реорганізація медичних закладів. Якщо раніше аптека співпрацювала з конкретними лікувально-профілактичними установами і регулярно отримувала рецепти, то після їх укрупнення кількість рецептів стала меншою. Але потреба в екстемпоральних препаратах нікуди не зникла. І ми продовжуємо працювати для наших пацієнтів», — додає директорка.

Майбутнє, яке потребує підтримки

Екстемпоральна рецептура не конкурує з промисловим виробництвом. Вона виконує іншу, не менш важливу місію — забезпечує можливість індивідуального лікування там, де стандартних рішень недостатньо. Тому збереження аптек, які продовжують виготовляти лікарські засоби — це питання не лише розвитку фармації, а й доступності якісної, персоналізованої медичної допомоги.

Понад сто років тому в цих стінах розпочалася історія аптеки, що зробила ставку на професіоналізм і традиції. Сьогодні, попри війну, економічні труднощі та кадрові виклики, ця історія триває. І поки є лікарі, які розуміють цінність індивідуального підходу, фармацевти, які готові брати на себе відповідальність за виготовлення лікарських засобів, і пацієнти, які потребують саме такого лікування, екстемпоральна рецептура залишатиметься невід'ємною частиною української фармації.

Читайте також Аптека Злоцького у Луцьку: від родинної справи до живої школи екстемпоральної фармації.