ГО «Асоціація фармацевтів України» вимагає врахувати специфіку галузі у новому Положенні про БПР

Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило для громадського обговорення резонансний документ — проєкт наказу «Про затвердження Положення про навчання на циклах спеціалізації та заходах безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я та Переліку циклів спеціалізації та тематичного удосконалення за спеціальностями фахівців у сфері охорони здоров’я» (дата публікації на сайті МОЗ — 8 травня 2026 року).

Реформа системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку (БПР) напряму зачіпає інтереси тисяч фармацевтів, які сьогодні працюють у надскладних умовах. Захисником прав аптечної спільноти традиційно виступила Громадська організація «Асоціація фармацевтів України», яка спрямувала до МОЗ пакет юридично обґрунтованих пропозицій.

Експерти АФУ проаналізували, де саме розробники проєкту намагаються застосувати «зрівнялівку» між лікарями та фармацевтами, і чому деякі норми є відірваними від реалій воєнного часу.

Захист права на дистанційну освіту: проти кадрового дефіциту та безпекових ризиків

Пропозиція АФУ: Вилучити абзац другий пункту 8 розділу ІІ Положення.

Суть проблеми: Проєкт наказу пропонує обмежити частку дистанційного навчання на циклах спеціалізації — не більше 50%.

Позиція Асоціації: В АФУ переконані, що таке обмеження в умовах воєнного стану суттєво знизить доступність післядипломної освіти. Сьогодні фармацевтичний сектор працює в умовах жорсткого кадрового дефіциту та колосального професійного навантаження. Змусити працівника аптеки залишити робоче місце задля тривалого очного навчання — означає оголити фронт забезпечення населення ліками.

Окрім того, не можна ігнорувати об’єктивні фактори:

• постійні безпекові ризики та повітряні тривоги;
• обмеження транспортного сполучення та нерівномірний доступ до великих освітніх центрів;
• брак коштів у підприємств на фінансування відряджень та проживання співробітників.

Досвід останніх років довів: дистанційні технології дозволяють підтримувати високу якість навчання та контролю знань без відриву від виробництва. Гнучкий підхід до онлайн-формату — це єдиний спосіб уникнути поглиблення кадрової кризи.

Інтеграція практики в освіту: до викладання мають долучитися фахівці з досвідом практичної роботи

Пропозиція АФУ: Доповнити пункт 9 розділу ІІ Положення після слів «педагогічні працівники» словами «фахівці, які здійснюють професійну діяльність у сфері охорони здоров’я та мають підтверджений практичний досвід».

Суть проблеми: Чинний академічний підхід часто консервує застарілі знання, не встигаючи за змінами у практичній фармації.

Позиція Асоціації: Навчати тих, хто щодня стоїть за аптечним прилавком або керує аптечними мережами, мають люди з реальним, актуальним досвідом. Система охорони здоров’я України щодня стикається з новими викликами: реформами, змінами законодавства, логістичними колапсами війни та швидким впровадженням нових технологій.

Залучення фахівців-практиків до викладання на циклах спеціалізації дозволить передавати слухачам не просто суху теорію, а «живі» кейси та прикладні навички. Це допоможе подолати прірву між класичною освітою та реальними потребами сучасного фармацевтичного ринку.

Диференціація іспитів: фармацевтична практика — це не клінічні маніпуляції

Пропозиція АФУ: Змінити перше речення абзацу першого пункту 3 розділу ІІІ Положення, розділивши формат підсумкового оцінювання.

• Для медичних та стоматологічних спеціальностей — теоретичний (тестовий) іспит та практичний (клінічний) іспит.
• Для фармацевтичних спеціальностей — виключно теоретичний (тестовий) іспит.

Суть проблеми: Проєкт МОЗ пропонує зобов'язати абсолютно всіх випускників циклів спеціалізації складати практичний (клінічний) іспит.

Позиція Асоціації: Впровадження клінічного іспиту для фармацевтів є абсолютно непереконливим та надмірним кроком. Специфіка роботи провізора фундаментально відрізняється від роботи лікаря. Фармацевт не проводить фізикальних обстежень пацієнта та не виконує хірургічних чи терапевтичних маніпуляцій у клінічному середовищі.

Компетентність фармацевта базується на глибоких знаннях:

• фармакології та фармацевтичної технології;
• організації та економіки фармації;
• нормативно-правового регулювання, контролю якості ЛЗ та алгоритмів фармацевтичної опіки.

Усі ці навички, включаючи здатність приймати складні професійні рішення, можна об'єктивно та повноцінно перевірити за допомогою комп'ютерного тестування, вирішення ситуаційних завдань та розбору розгорнутих кейсів. Натомість створення штучної інфраструктури для моделювання «клінічного іспиту» для фармацевтів вимагатиме від держави та закладів освіти колосальних ресурсів і витрат, які не принесуть жодної реальної користі для оцінки якості знань.

Аналогічний, раціональний підхід щодо складання виключно теоретичного іспиту АФУ вимагає застосувати і до навчання на циклах тематичного удосконалення, які регламентуються розділом IV Положення.

Наполягаючи на збереженні повноцінного дистанційного навчання та скасуванні відірваного від реальності «клінічного іспиту» для провізорів, Асоціація захищає право кожного фахівця на доступний, безпечний та логічний професійний розвиток без створення штучних бюрократичних бар'єрів.