Кадровий дефіцит: між війною, регуляторними рішеннями та майбутнім фармацевтичної галузі

15 січня 2026 року в Києві відбувся круглий стіл «Кадровий дефіцит у фармацевтичній галузі: виклики, регуляторні рішення та роль державної політики», який зібрав понад 50 учасників — представників органів державної влади, професійних фармацевтичних об’єднань, експертного середовища та медіа. 

Участь у круглому столі також взяли представники провідних закладів вищої медичної та фармацевтичної освіти України, зокрема керівництво, науково-педагогічні працівники та відповідальні за формування освітньої і кадрової політики таких установ:

• Національний фармацевтичний університет;
• Київський національний університет технологій та дизайну;
• Національний медичний університет імені О.О. Богомольця;
• Волинський національний університет імені Лесі Українки;
• Запорізький державний медико-фармацевтичний університет;
• Івано-Франківський національний медичний університет;
• Одеський національний медичний університет;

Таке представництво дозволило розглянути кадрову кризу у фармації комплексно — з позицій освіти, регіональної специфіки, безпекових викликів і практичних потреб системи охорони здоров’я.

Захід став фаховою платформою для обговорення проблем, що дедалі гостріше впливають на здатність фармацевтичної системи забезпечувати потреби населення в умовах воєнного стану та майбутнього відновлення країни.

Кадровий голод як нова реальність для фармації

Фармацевтична галузь сьогодні перебуває на перетині кількох криз — демографічної, освітньої, міграційної та безпекової. Кадровий дефіцит більше не є локальною проблемою окремих регіонів: він набуває системного характеру та безпосередньо впливає на доступність лікарських засобів, сталість аптечної мережі й функціонування лікарняної фармації, особливо на прифронтових територіях.

Йдеться не лише про дефіцит персоналу, а й про ризики для безперервності фармацевтичної допомоги, регіональної доступності аптек та готовності системи охорони здоров’я до роботи в умовах тривалого воєнного навантаження.

У вітальному слові Олена Омельчук, голова правління ГО «Асоціація фармацевтів України» окреслила передумови кризового стану кадрового забезпечення галузі, наголосивши на поєднанні чинників, що формують кадрову кризу: тривалий воєнний стан, мобілізаційні процеси, трудова міграція, виїзд молоді за кордон та жорсткі регуляторні обмеження у сфері фармацевтичної освіти.

Ірина Суворова, директорка ГС «АПАУ», звернула увагу, що дефіцит медико-фармацевтичних кадрів є глобальною проблемою. За даними ВООЗ, до 2030 року нестача фахівців у сфері охорони здоров’я може сягнути близько 12 млн осіб, переважно в країнах із низьким та середнім рівнем доходу. Водночас близько 6 млн українців нині перебувають у країнах ЄС, активно інтегруючись у європейські системи охорони здоров’я, які частково вирішують власні кадрові потреби за рахунок українських спеціалістів, зокрема й фармацевтів.

Метою круглого столу стало не лише фіксування проблем, а формування спільного бачення та напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін у нормативно-правовому регулюванні, освітніх стандартах і кадровій політиці у фармації.

Доступність фармацевтичної освіти: коли вступ стає бар’єром

Першим тематичним блоком заходу стали питання доступності фармацевтичної освіти. З доповіддю «Шляхи подолання проблем кадрового забезпечення в фармацевтичній сфері» виступила Наталія Половко, проректорка з науково-педагогічної роботи Національного фармацевтичного університету.

За підсумками проведеного аналізу вона продемонструвала показники динаміки вступу на фармацевтичні спеціальності впродовж останніх років. Так, вступ на денну форму навчання на основі повної загальної середньої та фахової передвищої освіти в Національний фармацевтичний університет на освітньо-професійну програму «Фармація» у 2022 р. складав 77 абітурієнтів, у 2023 — 66, 2024 — 41, а у 2025 — 38 людей. На освітню програму «Технологія фармацевтичних препаратів» у 2023 складав 12 абітурієнтів, у 2025 — 4. Окремо було наголошено, що очна (за скороченим терміном) та заочна форми здобуття освіти за спеціальністю І8.01 «Фармація» можливі лише для осіб із попередньою фармацевтичною або медичною освітою, що додатково звужує потенційний контингент вступників.

Критичні цифри: освіта без студентів

Доповнив дискусію Олександр Кухтенко, ректор Національного фармацевтичного університету. Він навів показові дані: у 2019–2025 роках кількість закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку магістрів за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація», зросла з 26 до 39, водночас кількість зарахованих студентів скоротилася більш ніж на 60 %.

За словами Олександра Кухтенка, встановлення мінімального конкурсного балу НМТ на рівні 150 упродовж останніх двох років стало одним із ключових деструктивних чинників набору, що фактично обмежує доступ до професії та матиме прямі наслідки для кадрового забезпечення галузі вже в найближчі роки.

Олексій Бігдан, декан фармацевтичного факультету Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, зазначив, що абітурієнти з високими балами частіше обирають медицину чи стоматологію як більш престижні спеціальності, тоді як фармація втрачає потенційних вступників.

Ганна Зайченко, завідувачка кафедри фармакології НМУ імені О.О. Богомольця, наголосила, що питання якості підготовки кадрів є принциповим, адже йдеться про безпеку пацієнтів. Вона закликала до виважених рішень, які дозволять одночасно зберегти галузь і високі стандарти фармацевтичної освіти, особливо в університетах, розташованих на прифронтових територіях — у Харкові та Запоріжжі.

Окремо учасники наголошували, що саме прифронтові регіони першими відчувають наслідки кадрового виснаження: скорочення аптечної мережі, обмеження режиму роботи аптек, відсутність заміни фахівців у разі мобілізації або евакуації. За відсутності диференційованої державної політики ці території ризикують втратити фармацевтичну інфраструктуру як таку.

Контроль знань і втрати контингенту

Окремий блок було присвячено системі ліцензійного контролю знань. З доповіддю «Від вступу до диплому: як системи відбору та контролю знань у фармації впливають на кількість і якість фахівців (Україна vs ЄС)» виступила Олена Омельчук. Системи відбору при вступі та контроль знань у фармацевтичних вишах України та ЄС відрізняються підходами до якості. Україна має складніші вступні вимоги (ЗНО/НМТ) та акредитацію програм, але стикається з відтоком кадрів. ЄС має більш стандартизовані системи, що фокусуються на безперервній освіті (CPE) та професійній реєстрації. Це забезпечує високу якість, але обмежує кількість фахівців. Українська модель намагається балансувати між доступністю та якістю в умовах реформ.

Актуальним чинником зменшення кількості абітурієнтів є також ліцензійні інтегровані іспити КРОК, які є складовою частиною атестації студентів-фармацевтів. Однак загальнодержавний ліцензійний тестовий іспит для майбутніх фармацевтів на етапі додипломного навчання у жодній країні не проводиться. Більше того, присутні на заході представники закладів вищої освіти зауважили, що КРОК 1 не є профільним фаховим тестуванням і не розв’язує проблему якості підготовки.

У цьому контексті учасники дискусії неодноразово підкреслювали, що кадровий дефіцит у фармації — це не лише питання кількості працівників, а й збереження самої моделі фармацевтичної допомоги, яка базується на професійній опіці, відповідальності та безпеці пацієнта. Ослаблення кадрового потенціалу неминуче призводить до трансформації аптеки з елементу системи охорони здоров’я на суто торговельний об’єкт, що є системним ризиком для галузі.

Військова складова у фармацевтичній освіті: баланс чи перекіс?

Жваву дискусію викликав блок питань щодо військової підготовки у структурі освітніх програм з фармації. Учасники звернули увагу, що її частка за новими правилами становить близько п’ятої частини від всього загального навчального навантаження, що суттєво впливає на академічну успішність, мотивацію студентів і глибину фахової підготовки.

Юлія Клименюк, засновниця та директорка БО «БФ ФАРМРУХ», членкиня Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я України, уповноважена представниця БО «БФ Фармрух» в Громадській Раді при Держлікслужбі України, наголосила на проблемі відсутності системної військової фармацевтичної підготовки у попередні роки та неврегульованості військового обліку фармацевтичних працівників. Вона зауважила, що доступність аптек у селах і прифронтових громадах безпосередньо залежить від наявності місцевих фахівців. Тож закликала надати пільгові умови для тих, хто бажає отримати профільну освіту. 

Позиції держави та законодавців

У дискусії взяли участь народні депутати України — члени міжфракційного об’єднання «Прифронтові території», зокрема Олексій Красов та Вікторія Вагнєр. Вони наголосили на недоцільності застосування однакових регуляторних стандартів для регіонів з різними безпековими умовами та закликали до врахування специфіки прифронтових територій у кадровій політиці.

Марина Мруга, представниця Міністерства освіти і науки України, звернула увагу на загальне зниження рівня підготовки школярів і наголосила, що фармація є однією з регульованих спеціальностей у ЄС, тому зниження вхідного балу не може бути універсальним рішенням без системних змін.

Фармацевтичні кадри як елемент національної безпеки

За підсумками круглого столу учасники дійшли згоди щодо необхідності формування консолідованих пропозицій до органів державної влади. Йдеться про перегляд підходів до вступу, удосконалення системи ліцензійного оцінювання, оптимізацію військової складової та запровадження більш гнучкої кадрової політики.

Фармацевтичні кадри сьогодні — це не лише питання освіти чи ринку праці. Це питання стійкості системи охорони здоров’я, безпеки пацієнтів і доступності фармацевтичної допомоги, особливо в умовах війни та для прифронтових територій. Саме цей меседж став ключовим підсумком професійної дискусії. Учасники круглого столу відзначили важливість подальшого формування цілісного підходу до кадрової політики у фармації за участі освітнього середовища, професійних спільнот та органів державної влади.