Ліки на АЗС: бізнес-логіка під камуфляжем соціальної ініціативи?

У період, який переживає Україна, питання доступності лікарських засобів набуває не просто соціального, а життєво важливого значення. Швидкий доступ до необхідних препаратів часто визначає не комфорт, а стан здоров’я і навіть життя пацієнта.

Від ідеї доступності — до універсального дозволу

На етапі обговорення ініціатива подавалася як інструмент для забезпечення доступу до ліків у місцях, де аптечна мережа відсутня або обмежена — передусім у віддалених і прифронтових районах.

Проте у фінальній версії регулювання територіальні обмеження зникли. У підсумку продаж безрецептурних препаратів дозволено на будь-яких АЗС — незалежно від того, чи є поруч аптеки, лікарні або інші медичні заклади.

Фактично це означає, що точкове рішення для окремих територій трансформувалося у новий бізнес-проєкт, де соціальна значущість розчинилася в бажанні заробити на розширенні асортименту.

Чи справді пацієнту байдуже, де саме отримати ліки?

Аптека — це не просто місце продажу. Це частина системи охорони здоров’я, де обіг лікарських засобів відбувається за чітко визначеними правилами. Її діяльність регулюється законодавством, а робота базується на стандартах належної аптечної практики та контролю якості. Тут пацієнт отримує не лише препарат, а й фахову допомогу — від перевірки доцільності застосування до попередження про ризики.

Автозаправна станція працює за зовсім іншою логікою. Це об’єкт торгівлі, де ключовими є швидкість обслуговування і продаж супутніх товарів. Її інфраструктура та персонал не орієнтовані на фармацевтичну діяльність, а отже — не можуть забезпечити той самий рівень відповідальності за результат.

Формальна наявність ліцензії сама по собі не створює повноцінного фармацевтичного середовища. Вона не замінює системи контролю якості, не гарантує дотримання умов зберігання на рівні аптечних стандартів і не забезпечує пацієнту професійної консультації. Тому розширення точок продажу лікарських засобів не варто автоматично ототожнювати з підвищенням доступності лікування.

Хто вже отримав ліцензії

На початку березня Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками розпочала видачу ліцензій на роздрібну торгівлю безрецептурними препаратами безпосередньо на автозаправних станціях.

Серед перших ліцензіатів — ТОВ «Глуско Рітейл», ТОВ «Мигрол», АТ «Укрнафта», ТОВ «Альянс Холдинг» та ТОВ «ОККО-Драйв».

Окремо регулятор уже розширив географію проєкту: для «ОККО-Драйв» кількість дозволених точок продажу збільшено до восьми АЗС.

Станом на сьогодні продаж лікарських засобів організовано у п’яти точках мереж «ОККО» та «Укрнафта». Чотири з них розташовані у Києві:

вул. Богатирська, 1/20;
вул. Електриків, 32-А;
вул. Зодчих, 5-А;
вул. Велика Кільцева, 104-А.

Ще одна — у селі Користь Рівненської області.

Втім, ані столицю, ані цей населений пункт складно назвати територіями з обмеженим доступом до медичних послуг.

Ми перевірили, наскільки жителі столиці, що мешкають поруч з АЗС, де найближчим часом продаватимуть лікарські засоби, потерпають через відсутність моживості придбати потрібні для лікування засоби. З'ясувалося, що на вул. Богатирська працюють 4 аптеки, зокрема одна з них комунальна КП «Фармація». На вул. Зодчих — взагалі 11 аптечних закладів!

Жителі селища Користь на Рівненщині теж не позбавлені можливості лікуватися. Тут працює амбулаторія з лікарем-терапевтом, стоматологом та профільними кабінетами. І що важливо — функціонує аптека!

У цьому контексті виникає закономірне питання: яку саме проблему доступності має вирішити продаж ліків на АЗС у таких локаціях?

Аргумент про «близкість до фронту» також виглядає непереконливо, коли мова йде про Київ або Рівненську область.

Бізнес-логіка під виглядом соціальної ініціативи

Реальна географія запуску свідчить про інше: ключовим фактором стає не медична потреба, а комерційна доцільність.

АЗС — це точки з високим трафіком і сформованою поведінкою споживача «купити все в одному місці». Додавання лікарських засобів у цей формат виглядає як логічне розширення асортименту з точки зору бізнесу.

Однак у такій моделі лікарський засіб перетворюється на ще один товар на полиці — без належного медичного контексту, але з ризиком побічних реакцій, які спроможні перетворити людину за кермом на небезпеку для оточуючих.

Читайте також Владислав Смірнов: Європейська доступність починається не з боротьби з аптечною полицею.