Нові ліки для хвороб мозку: що змінилося за останні п’ять років

Моноклональні антитіла, генетичні терапії та нові підходи до пошуку молекул поступово змінюють фармакологію нейродегенеративних захворювань.

Коли фармацевтика нарешті дісталася до мозку

Протягом десятиліть хвороби мозку залишалися однією з найбільших невирішених проблем медицини. Попри величезні інвестиції у дослідження, більшість експериментальних препаратів для лікування нейродегенеративних захворювань не проходили клінічні випробування.

Для фармацевтичної галузі це означало одну річ: попри швидкий розвиток біотехнологій, створення ефективних ліків для мозку залишалося значно складнішим завданням, ніж для багатьох інших сфер медицини. У наукових колах навіть з’явився спеціальний термін — «dry pipeline», або «сухий конвеєр»: нові ліки для хвороб мозку з’являлися значно повільніше, ніж для інших галузей медицини.

Причин цьому кілька. Мозок — надзвичайно складна система, механізми розвитку багатьох нейродегенеративних захворювань досі вивчені лише частково. До того ж більшість лікарських молекул просто не можуть проникнути у центральну нервову систему через гематоенцефалічний бар’єр. Саме тому протягом десятиліть лікування таких захворювань, як хвороба Альцгеймера чи Паркінсона, залишалося переважно симптоматичним: препарати могли тимчасово покращувати стан пацієнтів, але майже не впливали на розвиток хвороби.

Однак з початку 2020-х років ситуація почала поступово змінюватися. Після тривалого періоду невдач дослідники отримали перші докази того, що перебіг нейродегенеративних захворювань усе ж можна сповільнити. У клінічну практику починають входити нові підходи до лікування — від моноклональних антитіл проти патологічних білків до генетично спрямованих терапій і навіть переосмислення давно відомих препаратів.

Хвороба Альцгеймера: перший крок до сповільнення

Найбільш гучні новини у сфері нейрофармакології останніх років пов’язані з лікуванням хвороби Альцгеймера. У 2023 році в журналі New England Journal of Medicine були опубліковані результати масштабного клінічного дослідження Clarity-AD препарату lecanemab — моноклонального антитіла, спрямованого проти бета-амілоїду. Саме накопичення цього білка у вигляді бляшок у мозку вважається одним із ключових факторів розвитку захворювання. Дослідження показало, що лікування lecanemab уповільнює когнітивне погіршення приблизно на 27 % у пацієнтів із ранніми стадіями хвороби. Ще один препарат цього класу — donanemab — продемонстрував подібні результати у клінічних дослідженнях.

Ці результати викликали жваву дискусію у науковій спільноті. З одного боку, ефект препаратів поки що помірний. З іншого — це перші ліки, які потенційно здатні впливати на перебіг хвороби, а не лише полегшувати симптоми.

Разом із тим нові терапії мають і суттєві обмеження. Вони ефективні лише на ранніх стадіях захворювання, потребують складної діагностики з використанням біомаркерів і можуть викликати побічні ефекти, зокрема набряки мозку. Попри це багато експертів розглядають появу таких препаратів як перший крок до створення справді модифікуючих терапій для нейродегенеративних хвороб.

Генетичні ліки: «вимкнути» причину хвороби

Ще один напрямок, який швидко розвивається, — генетично спрямовані терапії. Однією з найбільш перспективних технологій є антисенсові олігонуклеотиди (antisense oligonucleotides, ASO). Це короткі фрагменти нуклеїнових кислот, які можуть блокувати синтез патологічних білків.

У 2023 році FDA схвалило препарат tofersen для лікування рідкісної генетичної форми бічного аміотрофічного склерозу (ALS), пов’язаної з мутацією гена SOD1. На відміну від традиційних ліків, цей препарат не блокує рецептор або фермент. Він зв’язується з РНК мутованого гена і зменшує синтез токсичного білка, який пошкоджує нервові клітини.

Фактично це приклад нової парадигми у фармакології: препарат не просто впливає на симптоми, а втручається у генетичний механізм розвитку хвороби.

Старі молекули — нові можливості

Не всі інновації у фармакології пов’язані зі створенням нових молекул. Іноді нові можливості відкриваються завдяки використанню вже відомих препаратів для нових показань. Цікавий приклад — добре відомий муколітик амброксол, який сьогодні досліджується як потенційна терапія для деяких форм хвороби Паркінсона.

Дослідження показують, що амброксол може підвищувати активність ферменту глюкоцереброзидази, дефіцит якого пов’язаний із розвитком нейродегенерації. Якщо ефективність цього підходу підтвердиться у клінічних дослідженнях, це стане ще одним прикладом того, як старі ліки можуть отримати нове життя завдяки сучасним знанням про механізми хвороб.

Психоделічна медицина: повернення старої ідеї

Ще один напрямок, який останніми роками активно обговорюється у науковій спільноті, — використання психоделічних речовин для лікування психічних розладів. Зокрема, йдеться про псилоцибін — активну речовину деяких видів грибів.

Клінічні дослідження показують, що контрольоване застосування псилоцибіну разом із психотерапією може допомагати пацієнтам із резистентною депресією, коли стандартні антидепресанти не дають ефекту. Інтерес до цього напрямку настільки зріс, що деякі дослідники вже говорять про «ренесанс психоделічної медицини».

П’ять проривів нейрофармакології за останні п’ять років

1.  Поява перших препаратів, що можуть сповільнювати перебіг хвороби Альцгеймера.

2.  Вихід генетичних терапій у клінічну практику.

3.  Активне дослідження старих ліків за новими показаннями.

4.  Повернення психоделічних препаратів у медицину.

5.  Нові технології доставки ліків у мозок.

Цифри, які пояснюють інтерес до ліків для мозку

57 мільйонів людей
Саме стільки людей у світі живуть із деменцією.

До 150 мільйонів пацієнтів до 2050 року
За прогнозами дослідників, кількість людей із деменцією може майже потроїтися.

1,3 трильйона доларів на рік
Так оцінюються глобальні економічні витрати, пов’язані з деменцією.

Чому фармацевтам варто стежити за дослідженнями мозку

Розвиток нейрофармакології поступово змінює підходи до лікування багатьох захворювань, із якими пацієнти приходять до аптек щодня — від депресії до деменції.

Поява нових класів препаратів — моноклональних антитіл, генетичних терапій та інноваційних біологічних ліків — означає, що фармацевтична практика також змінюватиметься.

Такі терапії потребують складнішої діагностики, нових підходів до моніторингу безпеки та більш детального інформування пацієнтів.

Що це означає для майбутнього фармації

Розробка ліків для мозку залишається складною і дорогою. Багато експериментальних препаратів і надалі не проходитимуть клінічні випробування. Проте останні роки показують, що нейрофармакологія починає виходити з періоду тривалих невдач.

Якщо раніше основною метою було полегшення симптомів, то сьогодні дослідники дедалі частіше намагаються впливати на самі механізми розвитку хвороби. Можливо, ці перші терапії ще далекі від ідеалу. Але вони демонструють головне: фармацевтична наука поступово вчиться працювати з найскладнішим органом людського тіла — мозком.

Читайте також Антибіотиків стає менше: чому фармацевтичні компанії скорочують розробки?