Олександр Кухтенко: Успіх підготовки фахівця в умовах війни залежить від трьох складових – якості, гнучкості та безпеки

Наприкінці вересня цього року в Національному фармацевтичному університеті більшістю голосів обрали нового виконувача обов’язків ректора – ним став професор Олександр Кухтенко, який до цього обіймав посаду проректора. Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю з новим керманичем НФаУ, яке він дав нашому журналу.

Розкажіть, будь ласка, про свій шлях у фармацію, зокрема про роботу у НФаУ – з якої посади починали, як стали професором і кого можете назвати своїм «хрещеним батьком» у цьому фаху?

– Мій шлях у фармацію стартував зі вступу до Національного фармацевтичного університету на спеціальність «Технології фармацевтичних препаратів». Після закінчення університету у 2003 році почав працювати старшим лаборантом. Науковою роботою я почав займатися ще з другого курсу – спочатку на кафедрі органічної хімії, потім була наукова робота та написання диплома на випусковій технологічній кафедрі, але саме вступ в аспірантуру, робота на кафедрі заводської технології ліків (керівник – Олена Анатоліївна Рубан, завідувач кафедри – Владислав Іванович Чуєшов) для мене стала першим важливим кроком до розуміння наукової роботи в академічному середовищі. Поступово, через аспірантуру, викладацьку діяльність, наукові дослідження, збільшувався мій особистий теоретичний і практичний досвід.

Важливими на цьому шляху стали мої наставники, чиї погляди вплинули на моє професійне становлення. Ці люди відомі більшості випускників Національного фармацевтичного університету, які навчалися на факультеті промислової фармації. На жаль, багатьох моїх вчителів вже немає з нами.

Майже 20 років мій науковий та життєвий шлях був тісно пов’язаний з Євгеном Володимировичем Гладухом, моїм науковим консультантом, Вчителем, Другом. Його підхід до науки, підтримка, наставництво впродовж моєї наукової діяльності були тим фундаментом, на якому у подальшому будуватиму свою роботу. Його вміння поєднувати освіту, науку, практику та життя були для мене взірцем. Дуже важко змиритися з втратою, яку ми всі понесли із передчасною смертю Євгенія Володимировича. Не стало людини, яка для багатьох нас була прикладом працьовитості, чесності, доброти та відданості справі.

Олександр Васильович Шаповалов, заступник декана факультету промислової фармації, «тато» факультету, як тоді ми його називали. Його підходи в роботі зі студентством стали важливими орієнтирами для мене.

Олександр Іванович Зайцев, завідувач кафедри процесів та апаратів хіміко-фармацевтичних виробництв, заклав підґрунтя не тільки для мого наукового світогляду. Його вміння поєднувати освітню теорію з реальними потребами фармацевтичної практики стало визначальним для розвитку досліджень.

Серед тих, хто і зараз надихає мене та моїх колег, хочеться відмітити Владислава Івановича Чуєшова, завідувача кафедри промислової фармації у часи мого студентства, який навчив науковому критичному мисленню та підходам до постановки й вирішення наукових питань. Він не дозволяв зупинятися на «поверхневих» відповідях і завжди спонукав до пошуку більш глибоких рішень. А його організаторські вміння – окрема історія нашого університету. Він не був у мене деканом, але його настанови та розповіді «як потрібно», були і є актуальними порадами і зараз.

Важливу роль у моєму професійному становленні відіграла також Алла Анатоліївна Котвіцька, з якою ми співпрацювали в академічній сфері, а також разом працювали над розвитком університету в адміністративному напрямі. Під її керівництвом працював на факультеті ступеневої фармацевтичної освіти заступником декана.

Як ректорка вона створила атмосферу, в якій кожен викладач та студент мав можливість розкривати свій потенціал. Її організаторський талант і стратегічний підхід до управління університетом, до партнерства з практичною фармацією мали суттєвий вплив на мене.

Не можу не згадати і Валентина Петровича Черних, почесного ректора нашого університету, який навчав і продовжує навчати мене тому, як важливо любити свою справу і як цю любов можна передавати студентам, мотивуючи їх на досягнення нових висот у професії.

Звісно, практично всі науковці університету, з якими мені випало перетинатися у науковій, освітній, адміністративній роботі, так чи інакше впливали на мій світогляд, однак саме ці наставники сформували мій підхід до роботи, наукової діяльності та взаємодії з колегами і студентами. Вони допомогли сформувати ті принципи, які намагаюся втілювати сьогодні.

Як ви оцінюєте роботу НФаУ та чи потребує, на ваш погляд, освітній процес інновацій і яких саме?

– Національний фармацевтичний університет не є лише академічним осередком. Це справжній науковий і творчий центр, який реагує на зовнішні виклики, активно формує стратегії для їх подолання. Оцінюючи діяльність університету, особливо в контексті його розвитку за останні роки, важливо відзначити як збереження високих стандартів освіти, так і здатність до гнучкої адаптації в умовах екстремальних змін.

Під керівництвом професорки Алли Анатоліївни Котвіцької університет здобув нові можливості. Її внесок у розвиток університету на перехресті світових криз – пандемії та війни – був потужним та глибоко прорахованим. Вона вклала надвеликі особистісні зусилля в утримання стабільності університету в «ковідних» умовах, коли необхідно було швидко переключитися на нові формати навчання, при цьому зберігаючи його інтелектуальний потенціал.

У цей період наш університет спромігся зберегти безперервність освітнього процесу, адаптувавши його до дистанційних форматів без шкоди для якості. Ентузіазм, консолідація та розуміння колективу стали основою для подальшої адаптації до нових реалій – в умовах війни.

Продовжуючи цей вектор, вбачаю свою місію як ректора в тому, щоб зберегти досягнуте і рухатись уперед. Наш університет має амбіцію, попри все, зберегти статус освітньо-наукового центру, до якого прагне вступати молодь, бо саме тут є можливості отримати якісну освіту, зануритися у світ науки, реалізувати власні ідеї.

Ми повинні створити систему, де студент, науковець і практик – не три окремих компонента, а частини єдиного механізму. Це дозволить покращити якість підготовки фахівців і забезпечить глибшу інтеграцію навчання в реальний світ фармацевтики й медицини. Університет має стати містком між науковими розробками та їхнім впровадженням у практику. І це також відповідь на глобальні виклики.

Під час війни наш університет продовжує свою діяльність в умовах, коли повноцінне офлайн-навчання практично неможливе. Тому ми робимо ставку на якісну дистанційну освіту з елементами офлайн-навчання. Ми розвиваємо цифрові платформи та проєкти для науково-практичної роботи, що дає можливість студентам і навчатися фаху, і здійснювати дослідження, і брати участь у розробці нових фармацевтичних продуктів для військових та постраждалих від війни. Це культивує у молоді відчуття соціальної відповідальності, тож випускники, разом із дипломом, отримують бажання й готовність змінювати світ навколо себе. У той же час – і це ви можете побачити на сайті та в соціальних мережах університету – триває активна співпраця із провідними фармацевтичними компаніями, фармацевтичними підприємствами щодо спільних офлайн-заходів освітньої, наукової та суспільної спрямованості.

Ми також працюємо над розвитком комплексної системи заохочень як за академічні досягнення, так і за активну громадську позицію. Вважаю, що студент, який вчиться й при цьому долучається до волонтерських ініціатив, демонструє свій потенціал як майбутній лідер.

Звісно, у нинішніх умовах ми впроваджуємо також програми для розвитку фізичного та психологічного здоров’я студентів, що є основою для гармонійного розвитку особистості.

Якщо підсумувати, університет має бути і є тим осередком, що формує майбутнє України. І ми, разом із нашими студентами, працюємо над його створенням, над тим, щоб зробити нашу країну сильнішою, а світ – кращим.

Які пріоритети для себе як ректора окреслюєте?

– Мій підхід до керівництва ґрунтується на чітких пріоритетах, які є життєво важливими орієнтирами, що визначатимуть шлях нашого університету в умовах сучасних викликів, зокрема війни, та сприятимуть його сталому розвитку в мирний час. У ці непрості часи університети як освітньо-наукові центри повинні бути на вістрі змін. Завдання, що стоять перед нами, – інтеграція наукових досягнень у освіту, масштабування новітніх освітніх технологій, створення умов для дослідницької діяльності за актуальними напрямами, створення умов для розвитку в умовах війни, підготовка до відновлення країни в майбутньому і обов’язково – забезпечення безпеки, підтримка студентів.

Фармація – одна з найбільш значущих сфер. Роль фармацевтів у наданні медичних послуг, у розробці лікарських засобів, у створенні нових методів лікування та реабілітації, як і раніше, є надзвичайно важливою. Завдання університету – формувати нову генерацію фармацевтів і промислових фармацевтів, лабораторних діагностів, фізичних терапевтів, біотехнологів, менеджерів тощо, які не лише вміють працювати з лікарськими засобами, а й мислять стратегічно, беруть на себе відповідальність за здоров’я нації, здатні впливати на глобальні зміни у сфері медицини й фармації.

Одним із ключових напрямів нашої роботи є наукова діяльність. В умовах війни це також і найважчий напрям, адже фармацевтична наука – прикладна сфера, яка вимагає роботи у лабораторіях. Звісно, в умовах постійних обстрілів про безпеку годі й говорити. Але шукаємо рішення та маємо амбіцію стати одним із лідерів фармацевтичних і медичних досліджень в Україні. У нашого університету є можливості й потенціал, щоб створювати нові лікарські засоби, розробляти біотехнологічні рішення, здійснювати дослідження у галузі реабілітації, й, звісно, результати досліджень повинні перетворюватися на реальні продукти. Це стратегічна мета, яку ми ставимо на найближчі роки.

Прагнемо зробити наукову діяльність невід’ємною частиною бренду «Національний фармацевтичний університет». Прагнемо, щоб наш університет залишався синонімом високої якості освіти, унікальних наукових досліджень і соціально відповідального навчання. 

Зараз багато говорять про падіння престижу фармацевтичного фаху – що ви пропонуєте змінити, щоб виправити ситуацію?

– Дійсно, останнім часом спостерігаємо певне зниження престижу фармацевтичної професії. Це явище має кілька чинників, але його корені лежать у непорозумінні, яке виникло між суспільством і власне професією. Серед причин падіння престижу – непоінформованість про реальну роль фармацевта у системі охорони здоров’я, змінена структура медичної допомоги, а також економічні виклики, зокрема в умовах війни, адже фармацевтичний сектор теж зазнав суттєвих змін.

Що маємо зробити? Першим і найбільш важливим кроком є вплив на суспільне уявлення про фармацевта. Фармацевт – не «продавець ліків»! Зміна ставлення до фармацевтів і підвищення престижу професії неможлива без широкої публічної діяльності. Нам слід змінити ставлення до професії, показати, що фармацевт – це науковець, експерт, консультант, дослідник, який розуміє, як ліки взаємодіють з організмом, як вони можуть бути використані максимально ефективно та безпечно. Фармацевт «відпускає лікарські засоби»!

Це постійні комунікації з суспільством, зокрема через медіа, соціальні мережі, проведення освітніх заходів, публічні лекції та інші формати. Суспільство має усвідомлювати, що фармація — важлива складова системи охорони здоров’я, і ця професія безпосередньо пов’язана з життям і здоров’ям людей.

На сьогодні багато розмов про низький фах фармацевта в аптеці. Але чи впевнена людина, заходячи в аптеку, що перед нею дійсно фармацевт із фармацевтичною освітою? На жаль, є приклади, коли за першим столом працюють «касири торгового залу» без профільної освіти… Дуже важливо, що зараз відповідні державні органи проводять перевірки аптечних мереж з цього питання. Погодьтеся: наявність фахівця з фармацевтичною освітою в аптеці і покращить рівень фармацевтичної послуги для населення, і підвищить заробітну платню фармацевта, бо не будуть брати на мінімальну оплату «не фахівців», що врешті знецінює роботу фармацевта.

І ще: якісний фармацевт – це роки освіти. Не можна перевчити за 1-2 місяці машиніста тепловоза на пілота літака. Так само не можна дозволяти, щоб диплом фармацевта можна було отримати, пройшовши курси при аптеці або онлайн за півроку-рік. Здоров’я нації – стратегічний ресурс держави. Не можна з цим «загравати». 

Як ви ставитеся до участі роботодавців у підготовці кадрів? З якими аптечними мережами та фармвиробниками співпрацює університет в цьому напрямі?

– Участь роботодавців у формуванні освітніх програм та підтримці студентів є критично важливою складовою успішної підготовки фахівців і адаптації освітнього процесу до реальних потреб ринку праці. І це не тренд. Це законодавчі вимоги, це запит сучасності. Студенти, які разом із академічними знаннями отримують реальний досвід співпраці з провідними підприємствами та організаціями, мають значно вищі шанси на успішну кар’єру та є більш підготовленими до виходу на ринок праці.

Роботодавці – це учасники життя університету: від залученості до практичної підготовки, читання лекцій, проведення державних атестацій до участі у соціальних проєктах. Роботодавці організовують для фармацевтичної молоді екскурсії, тренінги, сприяють проходженню стажувань, даючи майбутнім фахівцям можливість здобути цінний практичний досвід і реальні професійні навички.

Вже п’ять років у нашому університеті діє стипендіальний проєкт, започаткований за ініціативи Алли Анатоліївни Котвіцької до 100-річчя НФаУ й підтриманий роботодавцями. Це безпрецедентна ініціатива для України. Цей проєкт дозволяє студентам отримувати визнання за їхні академічні, наукові, соціальні активності й досягнення.

Ініціатива є відкритою для студентів усіх форм навчання, в тому числі й для «контрактників». Це величезний плюс, оскільки ми створюємо рівні умови для всіх здобувачів. Стипендії стають заохоченням для досягнення високих результатів у навчанні та саморозвитку, одночасно сприяючи розвитку партнерських відносин між університетом і роботодавцями.

Важливо, що у будь-яких форматах взаємодії відкрите та постійне спілкування з роботодавцями дозволяє отримати зворотний зв’язок про потреби ринку праці й створювати спільні можливості для розвитку фармації.

Щодо наших партнерів – то це майже всі вітчизняні фармацевтичні компанії, аптечні мережі, дистрибуторські підприємства, галузеві видання. Серед них «Farmak», «Інтерхім», «Acino», «Юрія-Фарм», Група компаній «Фармстор», аптечні мережі «Аптека 9-1-1», «Подорожник», «Доброго дня» та багато інших. Ми високо цінуємо цю співпрацю та, зі свого боку, відкриті до нових партнерств. Нам важливо створити на платформі університету екосистему, в якій роботодавці, студенти, викладачі та науковці взаємодіють для досягнення спільної мети – формування фахівців для фармації.

В чому ви вбачаєте причини кадрової кризи в галузі, зокрема зменшення кількості вступників порівняно з довоєнним часом?

– Кадрова криза у фармацевтичній сфері – проблема, зумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми причинами. Так, маємо зменшення кількості вступників на фармацевтичні спеціальності. Однак, ми можемо поставити кому і продовжити цей ряд: «а також на педагогічні, інженерні, медичні …»

Одна з основних причин, без сумніву, – це війна. В умовах війни, атмосфері невизначеності та постійних загроз безпеці потенційні вступники й їхні батьки, звичайно, стають більш схильними до вибору закладів освіти за кордоном, у безпечніших і стабільніших країнах.

Зниження кількості вступників можна також пояснити зміною ставлення до традиційних спеціальностей. Сучасна молодь досить часто обирає спеціальності, які вважаються популярнішими, зокрема IT, психологія, маркетинг, фінанси, при цьому не беручи до уваги насиченість ринку праці цими фахівцями.

Для нашого університету, як і інших освітніх закладів регіону, ситуація щодо вступників ускладнена також географічними чинниками. Ми живемо, працюємо, навчаємося у прифронтовому регіоні.

Звісно, повністю зупинити міграцію молоді неможливо. Це глобальний процес, зумовлений не тільки ситуацією в Україні, але й світовими трендами. Разом з тим, втрата молоді – не суто проблема університетів. Це загроза для всієї країни: ми ризикуємо залишитися без інтелектуального потенціалу, що може негативно вплинути на майбутнє нашої держави.

Щодо конкретно фармацевтичних спеціальностей, то значними перепонами для вступу варто відзначити високий поріг вступу, зокрема встановлений мінімальний бал НМТ (не нижче 150), що обмежує кількість потенційних вступників. Якщо вступник хоче опановувати фармацевтичну спеціальність і не зміг набрати 150 балів, то в наших реаліях він може вступити до закордонного освітнього закладу. Тим самим ми втрачаємо як майбутніх випускників, так і взагалі українську молодь, яка, на жаль, з невеликою долею вірогідності повернеться в Україну після отримання освіти за кордоном.  Додатковим випробуванням для здобувачів освіти є система ліцензійних іспитів КРОК.

Сукупно ці чинники формують високу конкуренцію як на етапі вступу, так і під час навчання. З одного боку, це забезпечує якісний добір майбутніх фахівців, а з іншого – ускладнює доступ до фармацевтичної освіти для широкого кола вступників. У результаті спостерігається зменшення їх кількості, що, з урахуванням наявних ліцензійних іспитів, може призвести до подальшого скорочення випуску кваліфікованих фармацевтів.

Ми готові разом з партнерами, університетами, державними установами та громадськими організаціями працювати над розробленням механізмів, які допоможуть зберегти молодь в Україні.

Зараз через небезпеку обстрілів студенти навчаються дистанційно – як це впливає на якість освіти?

– Дистанційне навчання в умовах воєнного часу – це, без сумніву, виклик, з яким зіштовхується кожен університет у прифронтовій зоні.

Дистанційний формат дає можливість студентам продовжувати навчання навіть в умовах обмеженої мобільності та підвищеної небезпеки, що дозволяє зберігати академічну стабільність і не переривати освітній процес. Важливо працювати над створенням і впровадженням інноваційних освітніх платформ, які дозволяють студентам мати доступ до сучасних освітніх і наукових матеріалів, результативно комунікувати з викладачами, робити перші кроки у наукових дослідженнях, знаходячись поза аудиторіями.

З іншого боку, відсутність безпосереднього контакту між студентами та викладачами, а також певні труднощі щодо практичних занять, можуть створювати додаткові перепони в засвоєнні практичних навичок, що є важливими для фахівця сфери охорони здоров’я.

Але ми не стоїмо на місці. Наш освітній досвід у питаннях запровадження елементів дистанційної освіти сягає 2007 року. Це дозволяє нашому університетові не втрачати якість освіти навіть у таких складних умовах. Ми розширюємо можливості для індивідуальних графіків навчання, щоб кожен студент міг продовжити навчання в тому форматі, який йому найбільше підходить. Це включає не лише звичайні онлайн-заняття, а й можливість обирати різні варіанти навчальних форм, зокрема через змішану форму чи короткочасні виїзні заняття в аптеках, на фармацевтичних підприємствах, у лікувальних закладах. Це дає можливість отримувати практичний досвід навіть у часи війни.

Також ми опрацьовуємо долучення до офлайн-форматів підготовки студентів Навчально-науковий інститут терапії та реабілітації, який є відокремленою філією Національного фармацевтичного університету з розташуванням у м. Ужгород. У той же час – в окремих випадках – онлайн-навчання має свої переваги й іноді є більш зручним як для здобувачів, так і для освітнього процесу (під час тривоги, якщо студент працює тощо).

Загалом наш колектив зумів зберегти стабільність та ефективність освітнього процесу навіть серед турбулентності сьогодення. Ми розуміємо, що успіх підготовки фахівця в умовах війни залежить від трьох складових: якості, гнучкості та безпеки. На цих принципах будуємо нашу стратегію.

Чи можна у цих умовах – дистанційне навчання, прифронтовий регіон – говорити про міжнародні активності студентів та викладачів?

– Сьогодні наш університет має значну кількість ЗВО-партнерів, з якими підписано угоди за програмою Erasmus+, зокрема з Литовським університетом наук здоров’я в Каунасі, університетом Тарту в Естонії, університетом Бургундії у Франції, університетом Гельсінкі у Фінляндії, університетом Миколи Коперніка в Польщі. Це дає можливість студентам проходити стажування та академічні мобільності в провідних університетах Європи, що значно розширює їхні горизонти та надає нові професійні перспективи.

Загалом, упродовж минулого навчального року за чинними угодами в межах Erasmus+ було реалізовано понад 30 академічних мобільностей для студентів та науково-педагогічних працівників нашого університету. Це показник, який демонструє орієнтацію на міжнародне співробітництво і готовність надавати нашим студентам максимальні можливості для розвитку.

У 2025 році маємо на меті ще більше зміцнити міжнародні позиції, розширивши мережу партнерів за програмами академічної мобільності. Ми прагнемо, щоб наш університет залишався важливим гравцем в освітньому просторі та на фармацевтичному ринку. Переконані, що навіть у такі буремні часи можна не лише зберігати якість освіти, а й робити її доступною та конкурентоспроможною на міжнародному рівні. Треба лише діяти системно й докладати максимум зусиль.

В останні роки багато студентів не змогли скласти КРОК 1 – це вже тенденція? В чому причина, на ваш погляд?

– Не можна заперечувати, що певна частина студентів у останні роки зіштовхується з труднощами під час складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту КРОК 1.

Складання КРОК 1 є етапом контролю якості підготовки майбутніх фармацевтів. Цей іспит дозволяє оцінити рівень засвоєння базових дисциплін і сформованість професійного мислення. Разом із тим, для багатьох студентів КРОК 1 стає серйозним випробуванням через значний обсяг матеріалу та високі вимоги до системного розуміння міждисциплінарних зв’язків. Наскільки даний іспит є критично важливим в умовах війни – це окреме питання. На жаль, дуже багато студентів, які не здали цей іспит в останні роки, були студентами, що працювали в аптеці – студентами, які під час війни, ризикуючи своїм життям, стали за перший стіл! Коли в останні роки виникають пропозиції про перенавчання за 6-12 місяців спеціалістів із однієї спеціальності в іншу, то виникає питання: «А як же КРОКи??».

Звісно, є певні технічні та методичні моменти щодо формування банку питань, тестових буклетів, однак сьогодні ми активно працюємо з Центром тестування й іншими закладами освіти у цьому напрямі, й ситуація вирівнюється.

Що стосується нашого університету, то науково-педагогічний колектив розробляє і впроваджує нові методи й підходи в освітній процес. Ми вже реалізовуємо спеціальні тренінги та програми підготовки до іспитів КРОК 1. Вони містять інтерактивні заняття, вузько спеціалізовані курси, практичні семінари з аналізу типових помилок, індивідуальні консультації для студентів. Удосконалюємо навчальний план із акцентом на інтеграцію теоретичних знань із практикою, що є критично важливим для успішного складання іспиту. Наші викладачі залучають студентів до наукових проєктів і програм академічної мобільності, де вони можуть закріпити свої знання і навички, отримати досвід, який буде корисним для складання іспиту.

Ще одним важливим аспектом є створення підтримуючого середовища для студентів. Ми організовуємо психологічні тренінги й сесії для зниження стресу, розвитку стійкості та управління емоціями. Вважаємо, що для успішної здачі іспиту не менш важливою є готовність студента до стресових ситуацій, уміння зберігати спокій і раціонально підходити до вирішення завдань.

Яка наразі ситуація з фінансуванням НФаУ і які шляхи для поповнення бюджету очолюваного вами вишу ви бачите?

– Ситуація з фінансуванням освітньо-наукової сфери в Україні залишається складною. Це є характерним для багатьох закладів вищої освіти в умовах війни та економічної нестабільності. Важливо відзначити, що, попри труднощі, Національний фармацевтичний університет постійно працює над оптимізацією своїх ресурсів, шукаючи нові шляхи для забезпечення стабільного фінансування власних проєктів.

Одним із найбільш перспективних фінансовоутворюючих напрямів є грантова та наукова діяльність. На мою думку, це не просто додаткова опція для університету, а одне з головних джерел розвитку і стабільності. Гранти дозволяють отримати фінансування для наукових досліджень, розробок, інновацій, для реалізації проєктів із підвищення якості освіти й науки в університеті. У свою чергу, це маркер міцності позицій університету на міжнародному рівні.

Вже зараз ми маємо стратегію розвитку грантової діяльності, що включає створення університетського «грантового офісу», у функціонал якого увійде координація грантових проєктів та інтеграція з міжнародними програмами. Ми будемо прагнути того, щоб університет став не тільки учасником міжнародних проєктів, а й їхнім ініціатором.

Особлива увага – підтримці молодіжних ініціатив. Від наукових стартапів до соціальних проєктів. Створення університетської програми підтримки таких ініціатив стане однією з основних задач на наступні роки.

Ex tempore— на вимогу часу, негайно. Це наше кредо. В умовах, що змінюються з блискавичною швидкістю, ми повинні діяти зараз, створюючи не лише сучасні освітні програми, а й нову наукову платформу, яка дозволить університету стати справжнім осередком інновацій та досліджень.

Раніше ми розповідали, що Національний фармацевтичний університет відзначили на День винахідника і раціоналізатора України.