Повноваження МОЗ і НСЗУ під мікроскопом: чому дискусія про контроль якості та відповідальність власників ЗОЗ стала ключовою для системи

Зустріч, що відбулася 19 лютого 2026 року між представниками Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ), Національної служби здоров’я України (далі – НСЗУ) та Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я України (далі – РГК при НСЗУ, Рада), стала показовою для сучасного стану української системи охорони здоров’я. Формально вона була присвячена повноваженням у сфері допуску закладів до Програми медичних гарантій (далі – ПМГ), контролю якості медичної допомоги та захисту прав пацієнтів. Однак фактично вона виявила фундаментальні проблеми, що накопичувалися роками: розмитість відповідальності, слабкість управління на рівні власників закладів, фрагментованість контролю та відсутність єдиної логіки функціонування системи. 

Контекст робить цю дискусію особливо важливою. Система ПМГ входить у фазу перегляду, а громади – власники більшості закладів – дедалі частіше стикаються з управлінськими викликами, водночас кількість скарг пацієнтів зростає. За таких умов питання «хто за що відповідає» перестає бути технічним і набуває стратегічного значення – від нього залежать якість медичної допомоги, фінансова стабільність закладів і довіра пацієнтів.

Тарифи і якість у центрі уваги

Учасники зустрічі зійшлися на тому, що якість медичних послуг неможливо розглядати окремо від тарифів і управління. Тарифи ПМГ часто не покривають реальних витрат, проте їх підвищення обмежене можливостями бюджету. Недостовірні дані, внесені до ЕСОЗ, спотворюють результати аналітики та ускладнюють коректне тарифоутворення. Приватні та комунальні заклади працюють у різних економічних умовах, що створює нерівність доступу до фінансування. Водночас механізми управлінської відповідальності власників і керівників ЗОЗ залишаються недостатньо визначеними, хоча саме вони формують фінансову модель, кадрову політику та інвестиції в інфраструктуру. 

Контроль якості: інструменти є, але система не працює як цілісність

У другій частині дискусії учасники зосередилися на контролі якості та захисті прав пацієнтів. Нині скарги пацієнтів залишаються чи не єдиним стабільним каналом зворотного зв’язку, однак вони не інтегровані в системний аналіз і не завжди призводять до управлінських рішень. Маршрути пацієнтів часто існують формально і не мають чітких правил та механізмів відповідальності за їх порушення. НСЗУ має обмежений набір інструментів впливу, штрафи та розірвання договорів, і не може впливати на власника закладу або вимагати управлінських змін. МОЗ проводить аудити, однак їх результати не узгоджуються з результатами моніторингу НСЗУ. У результаті система контролю складається з окремих елементів, що не утворюють єдиного механізму.

Відсутність відповідальності власника ЗОЗ – ключова проблема

Саме тому питання відповідальності власника ЗОЗ стало центральним. Власник, орган місцевого самоврядування або приватний суб’єкт, визначає стратегічні рішення щодо функціонування закладу, однак формалізовані механізми його відповідальності за результати моніторингів НСЗУ та якість послуг відсутні. Це створює ситуацію, коли заклад може порушувати вимоги ПМГ, але управлінська реакція власника не є обов’язковою в межах чинної моделі регулювання. Учасники зустрічі запропонували зробити це питання одним із ключових напрямів роботи у 2026 році, зокрема шляхом ініціювання змін до Бюджетного кодексу.

Громадський контроль: перехід від дорадчої ролі до інституційної

Окремо обговорювалася роль громадського контролю. РГК при НСЗУ нині виконує функцію майданчика для діалогу, проте її потенціал значно ширший. Пропозиції передбачали залучення Ради до системного розгляду скарг пацієнтів, аналізу прикладів ефективного та неефективного управління закладами, а також створення аналогічної ради при МОЗ, що дозволило б синхронізувати підходи двох інституцій і зменшити фрагментацію контролю.

Учасники зустрічі домовилися про кілька конкретних кроків: провести окрему зустріч щодо тарифоутворення, визначити відповідальність власника ЗОЗ ключовим напрямом роботи у 2026 році, ініціювати зміни до Бюджетного кодексу, залучити Раду до розгляду скарг пацієнтів і аналізу управлінських практик, а також розглянути можливість створення Ради громадського контролю при МОЗ.

Ця дискусія окреслила і ризики, які можуть реалізуватися за відсутності змін: зростання маніпуляцій із даними та фінансами, погіршення якості медичних послуг, фінансова нестабільність закладів, зниження довіри пацієнтів, потенційні конфлікти між МОЗ і НСЗУ через розмиті повноваження та подальше зниження управлінської спроможності на місцях. Усе це вже частково спостерігається, і саме тому питання відповідальності власника ЗОЗ більше не може залишатися поза увагою.

Що це означає для фармацевтичної спільноти

Для фармацевтичної спільноти ця дискусія також має практичне значення. Маршрути пацієнтів, якість послуг і управлінська модель закладів визначають, чи буде фармацевт інтегрований у медичну команду, чи з’явиться простір для розвитку клінічної фармації та чи стане фармацевт частиною системи забезпечення якості. Реформа відповідальності водночас означає і зміну ролей у медичній команді, до якої фармацевти мають бути повноцінно залучені.

Висновок

Зустріч засвідчила: система охорони здоров’я не може розвиватися без чіткого визначення відповідальності власника, узгодженої моделі контролю якості, прозорих правил тарифоутворення та інституційного громадського контролю. Йдеться не про технічні зміни, а про перегляд моделі управління системою, від якого залежить якість медичної допомоги в Україні.

Читайте також Рада громадського контролю при НСЗУ розпочала нову каденцію: підсумки 2025 року та плани на 2026-й.