Що відбувається з українською медициною: Віктор Ляшко про гроші, кадри, ліки та реформу
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко розповів в інтерв'ю LB.ua про ситуацію з постачанням ліків після обстрілів фармацевтичних складів, запаси вакцин проти грипу, фінансування Програми медичних гарантій, зарплати медиків та кадровий дефіцит. Окремо він назвав три пріоритети МОЗ на 2027 рік — матеріальний стан медпрацівників, доступність ліків та медичну інфраструктуру.
Одне з найбільш практичних питань, яке сьогодні хвилює пацієнтів, — чи не виникне дефіцит ліків після російських ударів по фармацевтичній інфраструктурі.
За словами Віктора Ляшка, МОЗ наразі працює над диверсифікацією логістичних ризиків. Зокрема, створюються умови, за яких постачальники можуть використовувати не один конкретний ліцензований склад, а за необхідності залучати альтернативні складські потужності.
Ще один напрям — територіальне розосередження запасів. Логіка полягає в тому, щоб якомога більше лікарських засобів не концентрувалися на одному-двох складах.
Водночас міністр закликав пацієнтів не скуповувати ліки про запас.
За його словами, ажіотажний попит сам може створити тимчасові перебої. Якщо людина замість однієї необхідної упаковки купує одразу десять, прогнозоване споживання змінюється, а поставки, які планувалися під звичайний попит, можуть не встигати за ним.
Він запевнив, що навіть за умов обстрілів постачання ліків до аптек продовжуватиметься. Якщо певного препарату немає сьогодні, його, за словами міністра, очікують протягом наступних одного–трьох днів.
Окремо Ляшко звернувся до фармацевтичного ринку із закликом завчасно повідомляти про проблеми з поставками та реальні терміни їхнього вирішення. Це, за його словами, необхідно для того, щоб держава могла прогнозувати ситуацію і відповідно реагувати.
Для лікарень, за словами міністра, сформований необхідний медичний кошик, який має покривати потребу закладів.
Цього сезону Україна отримає понад 400 тис. доз вакцини проти грипу. Перші поставки ще очікуються, після чого вакцини мають пройти лабораторний контроль. Лише після цього МОЗ зможе повідомити про початок вакцинації.
Гострим залишається питання вакцинації медичних працівників та військовослужбовців. Протягом останніх трьох років міжнародна організація додатково поставляла Україні близько 20–30 тис. доз вакцини, які передусім спрямовувалися Силам безпеки й оборони та медпрацівникам.
Цього року така допомога попередньо також обіцяна, однак офіційного підтвердження на момент розмови МОЗ ще не отримало. Міністерство паралельно розглядає альтернативні механізми забезпечення вакцинами цих категорій.
У 2026 році на Програму медичних гарантій передбачено 191 млрд грн.
Ляшко запевняє, що фінансування ПМГ відбувається планово. Із програмою «Доступні ліки» ситуація інша: її використання коштів суттєво перевищує початкові показники через розширення програми.
Міністр зазначив, що джерело для покриття цього додаткового фінансового навантаження було знайдене.
Водночас для всієї системи є інший ризик — наповнення єдиного казначейського рахунку. Ляшко пов’язує його, зокрема, із виконанням фінансових зобов’язань України в межах Ukraine Facility та домовленостей із МВФ.
При цьому МОЗ не планує наприкінці року запроваджувати перерахунки чи змінювати коефіцієнти фінансування ПМГ.
Одним із ключових напрямів роботи МОЗ у 2026 році залишається боротьба із серцево-судинними захворюваннями.
Міністр зазначає, що система поступово розширює можливості для раннього виявлення та лікування: запроваджується скринінг «40+», розбудовується інфраструктура, розширюється програма «Доступні ліки».
За останній період, за словами Ляшка, в Україні встановили близько 90 ангіографів, а мережа реперфузійних центрів нині налічує 98 закладів.
У межах програми «Доступні ліки» пацієнтам уже доступні препарати, передбачені протоколами лікування серцево-судинних захворювань.
Водночас повністю реалізувати потенціал створеної інфраструктури поки не вдається.
За оцінкою міністра, близько 90% встановленого обладнання працює ефективно. Щодо решти є проблеми, пов’язані, зокрема, з кадровим забезпеченням та безпекою.
Як приклад Ляшко навів Шостку, де встановили ангіограф для забезпечення доступу пацієнтів півночі Чернігівської та Сумської областей до стентування. Через обстріли міста частина медичної команди виїжджає, тому забезпечити повноцінну роботу обладнання цілодобово складно.
Окрема проблема — доступ до комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії. За словами Ляшка, електронна система охорони здоров’я показує випадки, коли заклад має обладнання, але використовує його значно нижче від потенційної потужності. Водночас пацієнти можуть чекати на дослідження місяцями.
Серед причин міністр називає кадровий фактор, неформальні платежі та моделі роботи приватного бізнесу, який використовує обладнання на території державних або комунальних медзакладів.
МОЗ розглядає можливість дозволити таким приватним установам напряму працювати з НСЗУ в межах ПМГ. Паралельно цифрова команда міністерства працює над окремим записом на КТ і МРТ, щоб пацієнт міг бачити, де в Україні є доступні місця для дослідження.
Для опису знімків, за словами Ляшка, також може використовуватися аутсорсинг: дослідження виконують у конкретному закладі, а лікар-рентгенолог може дистанційно описувати отримані дані.
За словами міністра, загальноукраїнські показники забезпеченості кадрами не демонструють критичної ситуації у порівнянні з країнами ЄС. Однак значно гострішою є проблема розподілу медичних працівників між регіонами та закладами.
В одних лікарнях спеціалістів може бути надлишок, тоді як у сусідніх або віддалених громадах їх бракує.
Ляшко навів показовий приклад акушерсько-гінекологічної служби. У Польщі, за його словами, на одного акушера-гінеколога припадає близько 200–250 пологів, тоді як в Україні — близько 30–40.
За такої структури навантаження навіть збільшення тарифу не завжди дозволяє закладу забезпечити конкурентну зарплату всій команді.
Схожа ситуація із сімейними лікарями. Нормативне навантаження становить 1800 декларацій, тоді як при близько 30 млн активних декларацій і 25 тис. сімейних лікарів середнє навантаження складає близько 1100–1200 декларацій на лікаря.
Тобто на рівні загальної статистики лікарів може бути достатньо. Проблема виникає тоді, коли йдеться про конкретну громаду або конкретний заклад.
Окремий блок розмови стосувався оплати праці медиків.
Ляшко визнав суперечність, яка виникла після медичної реформи. Однією з її цілей було передати формування зарплат на рівень закладів та ринкових механізмів, фактично прибравши МОЗ від прямого визначення зарплат.
Але через п’ять років, за словами міністра, одним із головних запитів медичної спільноти до міністерства залишаються саме зарплати.
Середня зарплата лікаря, яку навів Ляшко, становить близько 27 тис. грн. При цьому він визнає, що в окремих закладах лікарі можуть отримувати 20 тис. грн і менше. Такі ситуації, на його думку, потрібно аналізувати окремо — з урахуванням того, скільки коштів заклад отримує від НСЗУ та як вони розподіляються.
Міністр також зазначив, що для досягнення рівня оплати, який відповідав би співвідношенню із середньою зарплатою в економіці, ПМГ потрібно було б додатково збільшити приблизно на 92 млрд грн. Але таких коштів наразі, за його словами, немає.
Водночас Ляшко наголосив, що держава не може ігнорувати проблему оплати праці медиків, оскільки вона безпосередньо пов’язана з кадровою ситуацією та довірою до системи охорони здоров’я.
Міністр не підтримує підхід, за якого мережу медзакладів скорочують лише заради скорочення.
Водночас МОЗ аналізує завантаження закладів та окремих спеціалістів.
Наприклад, під час аналізу хірургічної допомоги виявляли лікарні, де працювало по вісім хірургів, але загальна кількість оперативних втручань була дуже невеликою.
Це, за словами Ляшка, ставить питання не про ліквідацію лікарні, а про відповідність кількості спеціалістів реальному навантаженню.
При цьому МОЗ хоче уникнути ситуації, коли лікар через оптимізацію втрачає спеціальність. Йдеться про пошук можливостей переведення фахівців туди, де вони потрібніші.
Окремий кадровий виклик — середній медичний персонал.
За словами Ляшка, якщо порівнювати українські показники з європейськими, то кількість медсестер на одного лікаря та на пацієнта в Україні приблизно на 30% нижча.
Саме тому МОЗ розглядає розвиток медсестринства не як допоміжний напрям, а як частину зміни самої моделі роботи медичної команди.
Міністр пов’язує це також із реформою медичної освіти. На його думку, майбутні лікарі та медсестри мають навчатися працювати в мультидисциплінарних командах ще під час підготовки.
Одним із пріоритетів має стати створення практичних університетських лікарень або клінік, де студенти різних спеціальностей зможуть отримувати такий досвід.
Окремо залишається питання оплати праці середнього та молодшого медичного персоналу. Ляшко вважає, що заклади мають приділяти цьому більше уваги, хоча водночас не виключає повернення держави до прямішого регулювання зарплат, якщо ситуація не змінюватиметься.
Наприкінці розмови Ляшко назвав три основні напрями, на яких МОЗ планує зосередитися наступного року.
Перший — матеріальний стан медичних працівників.
Другий — доступність лікарських засобів. Йдеться про подальший розвиток програми «Доступні ліки», централізовані закупівлі та закупівлю препаратів у межах ПМГ безпосередньо для медзакладів, щоб пацієнти мали більший доступ до необхідного лікування.
Третій — медична інфраструктура. Міністерство планує закривати ті інфраструктурні прогалини, які не можуть бути самостійно закриті органами місцевого самоврядування.
Таким чином, у переліку пріоритетів МОЗ на 2027 рік поруч опинилися люди, які працюють у системі, ліки для пацієнтів та інфраструктура, необхідна для надання медичної допомоги.
Читайте також МОЗ тестує нову систему оцінки лікарень і готує запуск сестринських закладів.