Українська фарма: життя в умовах, наближених до бойових

13 серпня мережа «Аптека 9-1-1» повідомила, що призупинила роботу мобільних аптек у Харківській та Херсонській областях через відсутність достатнього фінансування. Ми вирішили поспілкуватися із виконавчою директоркою мережі Юлією Клименюк щодо ситуації з доступом до ліків на прифронтових територіях, причин закриття аптек та зростання цін на препарати. Про відновлення аптечних закладів поблизу лінії зіткнення, кадровий голод та кроки уряду задля регуляції аптечної галузі —  читайте у нашому матеріалі.

Чому на прифронтових територіях аптечні мережі не надто поспішають відновлювати роботу аптек? Це невигідно?

— Я не можу відповісти, чому це роблять або не роблять інші аптечні мережі, але розповім, що було з нами.

По-перше, для того, щоб відновити аптеку на деокупованих чи прифронтових територіях, необхідно мати перепустку і можливість туди доїхати. Часом йдеться не про зовсім звичайний транспорт. Іноді це були, як на початку деокупації, броньовані автівки, на яких ми їхали з поліцією або ДСНС для того, щоб подивитися, чи є взагалі щось придатне для відновлення.

Коли ми говоримо про прифронтові і деокуповані території, то йдеться про заміновані, розграбовані та зруйновані аптеки, які були частково знищені та непридатні для відновлення.

Наприклад, ми нічого не змогли відновити у Куп’янську, тому що обидві наші аптеки були повністю зруйновані. В одному закладі залишилась одна стіна і вивіска, все інше вигоріло. Друга аптека знаходилась в тій частині міста, де була майже повністю знищена вулиця, тож сенсу відновлювати роботу аптеки не було. Вже після деокупації пройшло десь близько двох місяців, стався «прильот», і від тієї будівлі нічого не залишилось.

Тому не можна сказати, що хтось робив це швидко, а хтось дуже довго. Були аптеки, як, наприклад, в Ізюмі, в яких ми змогли поновити роботу на 19-й день, в Херсоні – на 20-й день, а у Липцях і Балаклії ми відкривали аптеки через 9 місяців, тому що мала місце безпосередня відбудова приміщень, де аптеки розміщувались раніше.

Скільки аптечних закладів втратила ваша мережа з першого дня повномасштабного вторгнення?

— Ця цифра весь час змінюється. Ми спочатку втратили, потім сталася деокупація. Далі ми щось відновили і повернули, а потім почали знов втрачати.

Тому візьмемо останній місяць: ми втратили 3 аптеки в Донецькій області, аптеку в Сумській області, відновлені аптеки в Харківській, Київській і Дніпропетровській областях. Повторюсь: це динамічний показник, оскільки сьогодні аптека є, а завтра її рознесуть.

Також на початок повномасштабного вторгнення понад 200 наших аптек опинилися в зоні окупації.

Мережа 9-1-1 – одна з небагатьох, яка першою відновлювала роботу своїх торгових точок одразу після деокупації. Скільки в середньому обходиться відновлення і запуск такої точки в коштах і в часі?

— Залежить від конкретної аптеки. Наприклад, для однієї мінімальне відновлення вартує півмільйона гривень (якщо там збережені меблі і обладнання).

Деякі аптеки потребують мільйонів гривень на відновлення. Наприклад, таким був заклад у селі Циркуни: пробитий дах, повністю знищені всі меблі, вікна потребували повної заміни, навіть унітаз винесли з цієї споруди.

Або аптека в Балаклії: вона розміщувалась в приміщенні старої будівлі, в результаті прильоту був повністю зруйнований дах. Як наслідок, відновлення було довшим та дорожчим.

В середньому, відновлення однієї аптеки коштує від 500 тисяч до 2,5 мільйонів гривень. Ми на це погоджувались зазвичай тому, що були єдиною аптекою на тій території.

Важливо розуміти, що відновлення охоплює не тільки ремонтні роботи, це також приведення закладу у відповідність ліцензійним умовам. Тобто, йдеться про обладнання, холодильники, кондиціонери, полиці та шафи, які треба заново привезти та встановити. Адже все розграбовано або зруйновано.

Окрім витрат на відновлення аптеки, ми мали й постійні витрати на підтримку її діяльності. Наприклад, доставка товарів, яка може бути дуже ускладненою. Ми витратили 388 тисяч гривень на доставку товарів до аптек у Куп’янську-Вузловому і Ківшарівці за той час, коли ці заклади працювали. Іноді витрачались на доставку по понтону, який йшов частково під водою.

Перед поїздкою ми щоразу зв’язуємося з військовою адміністрацією, і нам відповідають, можна виїздити чи ні, а також надають перепустки. Були такі випадки, коли ми виїжджали, але нас не пропускали на блокпостах, бо небезпечно. Автівка поверталася назад.

Вважається, що фармгалузь – це про величезні доходи. Чи справді це так? Яким був середній дохід аптеки до війни і який зараз?

— Якщо раніше рентабельність наших аптек становила близько 4,82%, то зараз вона впала до мінус 2,63%. Тобто галузь працює у збиток.

Якщо ж говорити про ринок загалом, то варто згадати про заборону маркетингу, передбачену постановою КМУ №168. Середні витрати аптек на оренду, комунальні послуги та зарплати складають приблизно 25% від обігу.

Націнка на ліки з національного переліку – максимум 15%, їхня частка у товарообігу близько 20%. За програмою реімбурсації дозволена націнка до 12% (10% продажів). На рецептурні препарати – до 20% (40% продажів), на безрецептурні – до 35% (30% продажів). У середньому маржа, тобто наш фактичний заробіток, становила 18,1%, а маркетингові платежі займали до 15%.

Який відсоток аптек сьогодні може заробляти на себе і на підтримку тих точок, що виконують соціальний запит? Що потрібно, аби в населених пунктах, в яких сьогодні немає аптек, вони все ж відчинялися?

— Звісно, найбільш прибуткові аптеки у великих та середніх за розміром містах. До березня 2025 року, коли уряд ввів нові некомпетентні регуляції, цих коштів вистачало на роботу мобільних аптек в населених пунктах, де зовсім не було таких закладів, або на прифронтових територіях.

Мобільні аптеки та аптеки поблизу лінії бойових зіткнень — це дорого і небезпечно. Вони мають бути обладнані старлінком і генератором, щоб мати можливість відпускати препарати за рецептами і за програмою «Доступні ліки». Наразі мережа змушена зачинити 2 з 4 мобільні аптек через брак фінансів.

Що необхідно для їх повторного відкриття та розвитку проєкту «Мобільна аптека»?

— Скасування регуляцій кабміну та повернення маркетингових платежів. Іншого шляху немає.

А як вирішується питання з кадрами? Ви повертаєте тих, працівників, які виїхали, чи робите ставку на нових?

— Чимало людей виїхали, багатьом немає куди повертатися. Чи насміляться вони на цей крок – дискусійне питання.

Багато наших працівників перебували в окупації. Вже після звільнення від росіян, коли ми відновлювали аптеки, люди поверталися до роботи (так було у Балаклії).

У Куп’янську-Вузловому й Ківшарівці були інші обставини. Там частина персоналу виїхала, частина залишилась. Не можу сказати, що дуже багато працівників поверталося: в Ізюм та Балаклію, приміром, так, а от у Вовчанськ... Наш персонал з однієї аптеки у цьому місті частково виїхав і не повернувся. Так само вчинили працівники в Липцях, тому що, наприклад, на очах у нашого фармацевта загинули дуже близькі для неї люди та й будинок був зруйнований, отже, людям не було куди повертатися.

Кадрові питання ми вирішували безпосередньо на місці. Коли відновлювали аптеку в Ізюмі, повноцінний зв’язок тоді ще був відсутній, тому друкували на папері оголошення та розвішували в Липцях і у Циркунах, біля ринку й тих місць, де видавали гуманітарну допомогу, а також біля відділень поліції, ДСНС і в місцях скупчення людей. Люди виходили на зв’язок завдяки старлінку або приходили безпосередньо до аптеки. Таким чином ми знаходили персонал. Або до нас приходили працівники з інших аптечних мереж, які не відновлювали свої заклади.

Попри це, ми дуже відчуваємо кадровий голод, особливо на прифронтових територіях. Після останнього прильоту, який стався у Добропіллі, персонал двох аптек прийняв рішення виїхати з міста. Три тамтешні заклади зачинені.

Двох працівників з вашої мережі Президент нагородив медалями «За врятоване життя». Розкажіть про них.

— Так, на жаль, у нас є працівники, які загинули в аптеці в Козачій Лопані внаслідок обстрілів. Вони видавали з аптеки ліки. 

Після того ми знайшли їхніх родичів і, зокрема, дитину, яка пережила цю атаку: дівчинку вивезли санавіацією до Москви, у неї була ампутована нога.

Наші працівниці, що загинули на своїх робочих місцях, були посмертно нагороджені Президентом. У 2022-2023 роках ми передали ці нагороди родичам наших загиблих фармацевтів. 

Вони назавжди в наших серцях і пам’яті. Особисто мені украй боляче, оскільки одна із загиблих працівниць була моєю доброю знайомою.

Цю аптеку в Козачій Лопані згодом відновили, але потім стався танковий обстріл, і вже інші фармацевти виїхали звідти. Зараз ця територія — червона зона, там не працюють аптеки.

На початку війни чимало фармацевтів виїхали в більш-менш безпечні регіони заради порятунку життя своїх рідних, зокрема дітей. Не всі з них змогли працевлаштуватися, а будувати життя на новому місці непросто і доволі дорого. Ваша мережа підтримувала працівників у цих жорстких умовах?

— На початку війни я отримала повідомлення від фармацевта, яка виїхала. Вона запитала, чи можемо ми їй допомогти з житлом в Чернівцях. Я зателефонувала до своїх знайомих, і вони її розмістили. Таких випадків було ще кілька.

Далі створила список людей, яких ми не можемо знайти і які не виходять на зв’язок. Головне питання було таке – чи розуміємо ми, де перебувають наші не працівники, і яка допомога їм потрібна?

Я розмістила інформацію в соцмережі. Після того ми почали отримувати запити від фармацевтів. Ухвалили рішення, що ми допомагаємо кожному, хто є фармацевтом, безвідносно, з якої вона/він аптечної мережі, і почали отримувати масу повідомлень.

Ми розуміли, що фармацевти, можливо, втратили зв’язок зі своїм куратором чи завідувачем аптеки, тому були розгублені й не знали, що їм робити.

Отже, ми почали їм допомагати. Я створила табличку, куди вносила інформацію і писала працівникам. Це був відкритий ресурс: представники аптечних мереж почали контактувати зі своїми співробітниками, допомагали їм працевлаштуватися і розміститися в інших містах.

Потім ми почали опікуватися фармацевтами, які виїхали з Херсонської, Донецької, Харківської, Запорізької, Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей. Так з’явився БФ «Фармрух»: колеги передавали постільну білизну, подушки, ковдри, корм для тварин тим, хто цього потребував. Дівчина, яка виїхала до Вінниччини з Донецької області, мала великого собаку та кота, ми їй допомагали ліками та кормом для тварин.

У підсумку ми допомогли понад 800 фармацевтам. Деяким неодноразово. Комусь з лікуванням (провести операцію, знайти лікарів), іншим — з пошуком квартири та працевлаштуванням, молодим мамам — з дитячим харчуванням. Після того отримали багато повідомлень з подяками.

Які ще учасники фармринку, зокрема виробники, долучилися до допомоги фармацевтам

— Не тільки фармацевтам, а взагалі всім. Я б тут не розділяла. 

Ми зверталися до декількох виробників, і я дуже вдячна компаніям «Фармак», «Дарниця», «Київський вітамінний завод» і «Артеріум». Коли ми просили допомогти, «Поліфарма» посприяла нам фінансово, щоб ми змогли закупити необхідне: рушники, постільну білизну тощо. Адже люди, які виїхали, не мали при собі елементарних речей.

З деякими колегами по цеху ми були знайомі особисто, бо зустрічалися з ними в Маріуполі, Сєвєродонецьку та Харкові. Ми розуміли, наскільки важливо дати людині допомогу і підтримку. Ми вдячні фармацевтичним компаніям, які були поруч із нами й, зокрема, надавали ліки для фармацевтів. У нашому переліку були родини з онкохворими і поранені фармацевти.

Хочу також подякувати лікарям, які змогли їх прооперувати. Ці люди згодом повернулися до нормального життя і змогли працювати.

Це живий ланцюг, в якому одні допомагали іншим. Завдяки цьому ми мали надію і віру у завтрашній день. І впевненість, що треба рухатися далі.

Аптека 9-1-1 була ініціатором колаборації з іншими мережами задля допомоги працівникам ДСНС, які працюють в небезпечних районах України. Які потреби закривала така співпраця?

— Така історія в нас також мала місце. Якось у Харкові у 2022 році згоріла наша аптека, також була пошкоджена аптека мережі «Бажаємо здоров’я».

До нас звернулися працівники ДСНС, у них був запит на пожежні рукави, які на той момент були дефіцитним розхідним матеріалом. Кілька таких рукавів вийшли з ладу через складні умови гасіння пожежі. Тож ми зв’язалися з нашими сусідами з «Бажаємо здоров’я» і запропонували їм взяти участь у спільному проєкті та підтримати ДСНС.

Зрештою, ми отримали підтримку, яка дозволила допомагати рятувальникам. Спочатку надали 100 рукавів, потім ще значну кількість, а після цього розширили номенклатуру і допомагали безпосередньо ДСНС-никам (і не тільки в Харкові). Так вщент спалена аптека посприяла об’єднанню заради потреб героїв-рятувальників.

Які стратегічні плани Аптечної мережі 9-1-1 на найближчі місяці: шукати можливості для розвитку, тимчасово поставити все на паузу і почекати розвитку подій чи зачиняти аптеки?

— Ми поставили на паузу проєкт «Мобільна аптека», хоча цьогоріч планували запустити ще 21 мобільний аптечний пункт. 13 серпня ми повідомили, що призупинили цю програму у Харківській та Херсонській областях, оскільки не маємо достатнього фінансування. Кожна мобільна аптека генерує збиток.

Існує офіційна статистика Mоrion стосовно закритих аптек на деокупованих територіях. Це також і наш досвід: зачинилися заклади у Костянтинівці, Добропіллі та Глухові Сумської області. Продовжують закривати двері аптеки в малих селах, оскільки ми не витримуємо навантаження через Постанову №168 КМУ. Як наслідок, не можемо підтримувати соціальні ініціативи.