Згортання програм USAID: скорочення американської допомоги може спровокувати новий спалах ВІЛ/СНІДу

За останні десятиліття завдяки глобальній солідарності та стабільному інвестуванню світ досяг історичного мінімуму нових випадків інфікування ВІЛ і смертей від ускладнень СНІДу. За даними Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), у 2025 році глобальний рівень смертності від патологій, пов'язаних зі СНІДом, виявився на 57% нижчим, ніж у 2010 році (скоротившись із 1,3 млн до 570 тис. випадків). Окрім того, кількість пацієнтів, які отримують життєво необхідну антиретровірусну терапію, зросла до 32,1 мільйона осіб.

Проте сьогодні цей прогрес опинився під загрозою через наймасштабніше за останні два десятиліття скорочення міжнародних ресурсів.

Цифри та перші наслідки для медичних систем

У 2025 році обсяг зовнішнього фінансування програм протидії ВІЛ у країнах із низьким та середнім рівнем доходу впав на 18% порівняно з попереднім роком. Основною причиною стало згортання програм підтримки з боку ключових міжнародних донорів, зокрема фактичний демонтаж структур USAID, які роками покривали видатки на медичний персонал, профілактичні заходи та скринінг у багатьох регіонах.

Основні операційні ризики для закладів охорони здоров’я:

• через брак грантового фінансування для кадрового забезпечення штатні працівники медорганізацій змушені працювати в умовах критичного навантаження;
• припинення діяльності общинних та виїзних волонтерських служб призвело до того, що пацієнти без вираженої симптоматики рідше звертаються до переповнених медичних установ;
• у низці країн (зокрема в Нігерії, Камеруні та Замбії) охоплення населення засобами PrEP скоротилося більш ніж на 50%.

Клінічне значення ранньої діагностики та профілактики

З точки зору доказової медицини та організації охорони здоров’я, своєчасне виявлення ВІЛ є вирішальним фактором зупинки епідемії. Ранній початок АРТ дозволяє досягти рівня вірусного навантаження, при якому вірус не передається іншим людям, що є основою концепції «Незнижуваний = Непередаваний» (U=U).

Скорочення профілактичних програм і скринінгу неминуче призведе до збільшення кількості запізнілих діагнозів, коли пацієнти потрапляють у поле зору лікарів уже на стадіях маніфестації опортуністичних інфекцій. Це не лише підвищує показники смертності, а й суттєво збільшує навантаження на стаціонарний сектор охорони здоров'я.

За оцінками ЮНЕЙДС, світ уже відстає від глобального графіка ліквідації епідемії ВІЛ до 2030 року. Тільки за останній звітний період зафіксовано на 1 мільйон більше нових випадків зараження та на 400 тисяч більше летальних наслідків, ніж передбачалося цільовими показниками.

Від донорської залежності — до національної відповідальності

Експерти в галузі глобальної медицини зазначають: поточна криза демонструє вразливість систем, повністю залежних від зовнішніх грантів. Різке припинення фінансування без перехідного періоду створює хаос у наданні медичної допомоги.

Мвелва Пирі, фахівець з ВІЛ/СНІДу Антверпенського інституту тропічної медицини, підкреслює, що системі потрібен час для адаптації:

«Системам охорони здоров'я необхідно дати час, щоб відреагувати на зміни. Скорочення фінансування має проходити поетапно та сплановано. Потрібно вирішувати фундаментальні структурні проблеми не лише в охороні здоров'я, а й у системі соціального захисту, щоб закрити прогалини, які виникають при виході донорів».

Висновки для управлінців охорони здоров’я

Поточний дефіцит міжнародних ресурсів диктує нові вимоги до організації медичної допомоги.

1. Послуги з тестування на ВІЛ та консультування мають бути максимально інтегровані в рутинну практику первинної ланки медичної допомоги, а не існувати як окремі ізольовані проєкти.
2. Перехід на національні та муніципальні програми фінансування закупівлі тест-систем і препаратів є єдиним гарантом біобезпеки країни.
3. Створення безбар'єрних умов для проходження тестування та отримання PrEP у лікувально-профілактичних закладах без створення черг і додаткового бюрократичного навантаження.