75 центів, які ледь не «провалили» фармацевтичну реформу в Латвії

Із початку 2025 року в Латвії запрацювала нова модель ціноутворення на лікарські засоби. Реформа декларувала дві ключові цілі — зниження цін і підвищення доступності медикаментів. Однак у публічному просторі вона асоціюється передусім із конкретною цифрою — 0,75 євро за кожен рецепт. Саме ця сума стала символом змін і викликала найбільший суспільний резонанс.

Прозорість, що спричинила хвилю незадоволення

Після набуття чинності реформи у чеку з’явився окремий рядок — плата за фармацевтичну послугу у розмірі 0,75 євро за кожен рецепт. Формально це нововведення. Фактично — ні.

Раніше ця складова вже була закладена у загальну структуру ціни препарату, однак пацієнт її не бачив. Тепер же плата стала прозорою, але психологічно споживач сприймає її як додатковий збір.

Представники галузі наголошують: йдеться не про «штраф» і не про новий податок, а про оплату професійної послуги — перевірку рецепта, контроль взаємодій, відпуск препарату, участь у системі відшкодування. Без цієї складової аптечна мережа не може працювати стабільно.

Новий принцип ціноутворення: ринок «вирівняли»

Реформа змінила сам механізм формування цін. За оцінками латвійської сторони:

• частина дорогих препаратів подешевшала;
• низка дешевих лікарських засобів, навпаки, подорожчала;
• загалом відбулося часткове «вирівнювання» цін у різних сегментах.

Саме у сегменті дешевих препаратів 75 центів стали найбільш відчутними. Якщо упаковка коштує 4–6 євро, додаткова фіксована доплата суттєво змінює фінальну суму для пацієнта.

Робота над помилками: компенсація для соціально чутливого сегмента

Уряд визнав соціальну напругу довкола доплати. Тому з 1 липня 2026 року держава почне компенсувати 0,75 євро за фармацевтичну послугу для препаратів вартістю до 10 євро за упаковку.

Іншими словами, саме у сегменті найдешевших ліків пацієнт фактично не сплачуватиме цей збір — його покриватиме бюджет.

Додатково з 1 вересня 2026 року особи з інвалідністю І групи зможуть отримувати компенсацію цієї плати за всі рецептурні препарати без цінових обмежень.

Станом на сьогодні повністю з бюджету плата за фармацевтичну послугу покривається для дітей до 18 років, малозабезпечених та біженців. На розширення програми підтримки передбачено 9,6 млн євро.

Водночас збір у 0,75 євро зберігається навіть для препаратів, що компенсуються державою на 100%. Міністерство пояснює це необхідністю відповідального споживання ліків та контролю бюджетних витрат.

Європейський досвід: як країни балансують між аптечною послугою і соціальним захистом

Латвійська модель — не унікальна. У більшості європейських країн держава стикається з однаковою дилемою: як забезпечити фінансову стійкість аптек і водночас не створити надмірного навантаження на пацієнта?

У Німеччині пацієнти зазвичай сплачують фіксовану співоплату за рецептурний препарат (5–10 євро), однак діє система річного обмеження витрат. Після досягнення встановленого порогу подальші витрати компенсуються страховою системою. Таким чином, аптеки отримують гарантований дохід, але пацієнт захищений від надмірного фінансового тиску.

У Франції також існує фіксована складова оплати за відпуск рецептурних препаратів, інтегрована в систему соціального страхування. Більшість вартості ліків компенсується державою, але фармацевтична послуга має чітко визначену тарифну частину.

Повна відміна доплати — але за рахунок бюджету

У Великій Британії модель відрізняється залежно від регіону. У Шотландії рецептурні препарати безкоштовні для всіх пацієнтів — витрати повністю покриваються з бюджету. Водночас в Англії діє фіксована плата за рецепт, але із широкими винятками для дітей, літніх людей, вагітних і пацієнтів з хронічними захворюваннями.

Це демонструє різні способи досягнення балансу:

• або держава бере на себе повне фінансування,
• або встановлює контрольовану доплату з широкими соціальними винятками.

Європейська практика показує: повністю безоплатна модель або повністю ринкова модель — крайнощі. Більшість країн обирає змішаний підхід.

1.  Фіксована або регульована плата за рецепт як елемент підтримки аптечної послуги.

2.  Адресні компенсації для вразливих груп.

3.  Механізми обмеження сукупних витрат пацієнта.

Саме таким шляхом пішла і Латвія, спробувавши зробити фармацевтичну послугу прозорою та одночасно пом’якшити її соціальний вплив.

Для країн, які запроваджують реформу аптечного ціноутворення, зокрема для України, латвійський кейс є показовим: баланс між економікою аптек і соціальною доступністю ліків — це не політичний компроміс, а необхідна умова стабільності системи.

Читайте також Європа робить ставку на аптеки: PGEU представила нову стратегію розвитку громадської фармації.