Аптека за кілька кілометрів від фронту: як фармацевти Донеччини тримають медичний тил

24 лютого минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення рф. За цей час українці навчилися жити під звуки сирен, планувати день з огляду на обстріли та тримати напоготові «тривожну валізу». Війна змінила все — від побуту до системи охорони здоров’я. Але для Донеччини вона почалася значно раніше.

7 квітня 2014 року проголошено так звану «ДНР», розпочалося активне захоплення міст. У різний час було окуповано 439 населених пунктів області. Частину з них, зокрема Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь, вдалося звільнити під час проведення АТО, однак після 24 лютого 2022 року багато територій знову опинилися під контролем росії. 

Як загинула аптека «Здравиця»  в Маріуполі

Маріуполь бомбили 24/7. Ворог нищив склади з продовольством та ліками, житлові квартали та лікарні. Транспорт не працював. 

«Мені до аптеки було бігти півгодини, тому я відпускала своїх дівчат раніше, адже їм потрібно було більше часу дістатися своїх домівок, а сама обслуговувала людей до останнього. Довелося ввести обмеження на відпуск ліків, бо люди в паніці готові були скуповувати все в необмеженій кількості. А поставок, зрозуміло, не було, тому ввели цей дуже непопулярний захід. Дехто обурювався, але більшість розуміли, що це зроблено задля їхньої користі», — згадує перші дні повномасштабного вторгнення рф завідувачка маріупольської аптеки «Здравиця» Наталія Андріївна Глаголєва. 

Згодом колеги перестали виходити на роботу. Наталія Андріївна продовжувала працювати сама. Причому до 8-ї вечора. Зачинялася раніше лише тоді, коли її попереджали про рух танків або обстріли центру міста, де знаходилася аптека. 

3 березня в місті зникла електрика, газ, вода, тепло та зв`язок. Більшість маріупольців перебралися до підвалів і бомбосховищ. Потреба в лікарських засобах зростала щодня.

Волонтери забирали її з дому й привозили до аптеки. Певний час ще працював генератор, його заряду вистачало, щоб зібрати списки для військових та людей, які були змушені жити у підвалах.

«Знеболювальні, антибіотики, серцеві, перев`язка, дитячі підгузки та пелюшки для немовлят… Потім вони привозили мене додому, бо ходити містом вже було вкрай небезпечно».

Так працювали певний час. 7 березня аптека зустріла свою завідувачку вибитими шибками та розтрощеними дверима. «Коли я відчинила двері чорного ходу, то побачила абсолютно порожні полиці. Мародери винесли все! Усі ліки, бади, обладнання. Холодильники, мікрохвильовку, навіть наші робочі халати і капці. Вкрали навіть горщики з квітами!» Це стало вироком для аптеки — вона зачинилася назавжди.

Донеччина зараз: окуповано 466 населених пунктів 

Станом на сьогодні перелік окупованих населених пунктів Донецької області налічує 446 позицій, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій № 1782 від 16 грудня 2025 року.

Попри постійні обстріли та наближення лінії фронту, в області досі залишаються близько 190 тисяч людей — повідомляє Донецька обласна військова адміністрація. Чимало лікарень зруйновані частково або повністю, медичні бригади працюють у надскладних умовах, а доступ до спеціалізованої допомоги з кожним місяцем стає дедалі обмеженішим.

У цій реальності аптека часто перетворюється на найближчий — а подекуди єдиний — осередок медичної підтримки.

Аптека як остання ланка медичного ланцюга

Сьогодні на підконтрольній території Донецької області продовжують роботу 19 аптек мережі «Аптека 9-1-1», 17 аптек «Бажаємо здоров’я» та одна аптека АНЦ. Однак їхня кількість поступово зменшується — фронт невпинно наближається до міст і селищ.

Для мешканців прифронтових територій фармацевт нерідко стає першим, до кого звертаються при загостренні хронічних хвороб, підвищенні тиску чи ускладненнях цукрового діабету. Саме в аптеці отримують консультацію щодо прийому препаратів, підбирають заміну у разі відсутності потрібного лікарського засобу, користуються державною програмою «Доступні ліки».

У ситуації, коли амбулаторія зачинена або зруйнована, а до найближчого лікаря десятки кілометрів під обстрілами, роль фармацевта виходить далеко за межі стандартних посадових обов’язків.

Відновлення під обстрілами

Робота аптек у прифронтовій зоні — це щоденна боротьба не лише з дефіцитом кадрів та логістичними труднощами, а й з наслідками прямих влучань.

«Найскладніше — відновлювати роботу аптек, які постраждали від обстрілів. І не лише тому, що там є руйнування. Це емоційно дуже важко. Боляче дивитися на те, що люди будували для життя, а ворог знищив одним натисканням кнопки на ракетній установці. Я зараз не лише про аптеки, а взагалі про Донеччину — будинки, магазини, лікарні, торговельні центри…», — розповідає куратор аптек мережі «Аптека 9-1-1» в Донецькій області Дмитро Яковенко, пригадуючи відновлення «Аптеки оптових цін» у Святогірську.

У березні 2022 року заклад потрапив під обстріл та був суттєво пошкоджений. Коли працівники змогли повернутись, то всередині побачили уламки й гільзи від снарядів на підлозі, розбиті вітрини, меблі, знищені дощем і снігом через величезну діру в даху. З червня до середини вересня 2022 року Святогірськ перебував в окупації. За ці сто днів місто перетворилося на зруйнований і занедбаний простір.

Після деокупації будівельники відремонтували приміщення, фармацевти навели лад, аптека знову наповнилася ліками — і 12 вересня, у річницю визволення Святогірська, вона відчинила двері для відвідувачів.

Втім, історія виявилася недовгою. У вересні 2025 року лінія фронту знову підійшла надто близько, персонал евакуювався, і аптеку довелося зачинити.

Кадри та логістика під ризиком

Ще один виклик — доставка препаратів. Постачальники продовжують працювати, але не всі населені пункти залишаються доступними.

Наприклад, ліки для Дружківки доводиться отримувати в Краматорську. Для цього зазвичай домовляються з місцевими перевізниками, які погоджуються працювати в умовах постійної небезпеки. Кожна така поїздка — ризик, але без неї полиці залишаться порожніми.

До цього додається кадровий дефіцит: частина працівників виїхала, частина мобілізована, а знайти нових фахівців у регіоні, що перебуває за кілька кілометрів від фронту, вкрай складно. Ті, хто залишаються, працюють із підвищеним навантаженням — і психологічним, і фізичним.

«Тричі поцілована» ворогом «Аптека оптових цін» 

Коли 28 червня 2023 року російська ракета влучила в піцерію «Ria Pizza» в центрі Краматорську, загинули 13 людей, зокрема 4 дітей, а 59 отримали поранення. Для «Аптеки оптових цін», яка знаходиться поруч, це вже був третій «прильот». «Місцеві жителі навіть висунули версію, що на нас стоїть мітка, – розповідає завідувачка Анастасія Кутейко. – Не знаю наскільки це правда, але працювати дійсно страшно. Нас врятувало лише те, що аптека зачинилася о 16.00. Обстріл стався приблизно о 19.15, тобто в аптеці не було ні працівників, ні відвідувачів. Але те, що ми побачили вранці, вражало. Зовнішня стіна зруйнована, шафи з ліками попадали, частково обвалилася стеля, принтер розбило, а в стінах застрягли уламки. Світла не було, дроти висіли просто в аптеці із залишків стелі. Прибирали спочатку власноруч, а потім до нас долучилися працівники АГЧ компанії. А я розбирала ліки. Дуже багато упаковок були розтрощені, уламки скла доводилося виймати з кожної другої коробки.

За день ми навели порядок, розставили товар на полицях і знову відкрилися. Щоправда, ще 2-3 тижні працювали в светрах, так би мовити, на свіжому повітрі, бо стіну ще не встигли полагодити».

Героїчна аптека продовжує працювати, на щастя, без влучань, хоча центр міста обстрілюють регулярно. Приміром, вночі 12 лютого, прилетіло в будинок поруч з тим, де живе завідувачка. Вікна довелося закласти пінопластом та ДСП, а от із тріщини в стіні дме навіть через кілька ковдр, якими її завішали. «Ми сильні! Вистоїмо! Головне, що люди всі врятувалися. Сусідньому будинку пощастило набагато менше. Там спалахнула пожежа і ми пів ночі рятували людей та надавали домедичну допомогу», – згадує Анастасія.

Аптека АНЦ щоранку відчиняє двері для відвідувачів

У прифронтовому Краматорську на сьогоднішній день працює єдина аптека АНЦ. Для команди це не «статус» і не привід для гучних заяв. Це просто щоденна робота – і відповідальність перед людьми, які поруч.

Марина Фесун, завідувачка аптеки АНЦ каже: «Наш подвиг – не гучний. Він у щоденній стійкості. В тому, що незалежно від сирен або вибухів, ми щодня тримаємо свій невидимий фронт. Під час обстрілів ми не зупиняємо роботу. Ми відкриваємо аптеку навіть тоді, коли серце стискається від гулу в небі. Бо знаємо, на нас чекають люди – літні пацієнти з рецептами, мами з дітьми з температурою, військові, яким терміново потрібні перев’язувальні матеріали, інсулін, знеболювальні».

Окремим випробуванням цієї зими стала погода. Морози, вітер, ожеледиця, зупинки транспорту. Але команда все одно, приходила до аптеки щоранку, щоб відкритися вчасно. «Для нас важливо бути поруч із відвідувачами. Забезпечувати їх необхідними ліками. Давати впевненість, що навіть у найскладніші часи вони не залишаться сам на сам зі своїми проблемами», – підсумовує Марина.

Залишатися із пацієнтами та забезпечувати їм доступ до всього — від базових препаратів до засобів екстреної допомоги, коли її не можна «перенести на завтра». Це і є їхня робота — звична за змістом, але зовсім у не звичних умовах. Фармацевти кажуть просто: «Ми робимо те, що маємо».

А поки аптека працює, є ще одна точка опори у людей у прифронтовому місті.

На війні як на війні

Фармацевти Донеччини сьогодні працюють у нелюдських умовах — під загрозою обстрілів, із перебоями електропостачання, з постійним ризиком для власного життя. Вони відновлюють приміщення після влучань, шукають шляхи доставки ліків, перекривають кадрові «дірки» і водночас залишаються уважними до кожного відвідувача.

Для багатьох мешканців прифронтових міст аптека — це точка стабільності у світі, що руйнується. Місце, де тебе вислухають, підкажуть і допоможуть, навіть якщо за кілька кілометрів уже чути канонаду.

І поки в містах Донеччини продовжують працювати хоча б кілька аптек, люди не залишаються сам на сам із хворобами. Це — тихий, щоденний фронт фармацевтів, про який рідко говорять уголос, але без якого неможливо уявити життя регіону.

Читайте також Олександр Мірошниченко: фармацевт із серцем воїна.