Безперервна освіта фармацевтів як ключ до якісної взаємодії з пацієнтами

Сучасна фармацевтична практика стрімко змінюється під впливом нових наукових даних, впровадження інновацій і підвищення вимог до якості надання допомоги. Часи, коли наявності диплома про вищу освіту було достатньо для професійної діяльності, залишилися в минулому. В умовах сьогодення підтримання та постійне оновлення професійної компетентності перестає бути лише рекомендацією – це стає об’єктивною необхідністю для кожного фахівця галузі.

Безперервний професійний розвиток (БПР) розглядається як ключовий інструмент забезпечення належного рівня знань і навичок фармацевтів. У багатьох країнах світу така форма професійної підтримки є обов’язковою. Зокрема, системи безперервної освіти активно функціонують у країнах Європейського Союзу, США та Канаді, де фармацевти регулярно підтверджують свою кваліфікацію шляхом накопичення освітніх балів, участі в тренінгах, конференціях та онлайн-курсах.

Система БПР в Україні – це обов’язковий процес навчання для підтримання актуальних знань і навичок фахівців, які працюють у сфері охорони здоров’я. Щороку необхідно набирати мінімум 50 балів для фармацевтів і 30 балів для асистентів, при цьому надлишкові бали не переносяться на наступний рік.

Кожен фахівець самостійно планує свій професійний розвиток: обирає навчальні заходи (курси, тренінги, конференції, онлайн-навчання, наукові публікації), визначає цілі та фіксує їх у персональному портфоліо, орієнтуючись на професійні вимоги та практичні потреби роботи.

Водночас є обов’язкові напрями підвищення кваліфікації, які мають періодично охоплюватися всіма фахівцями:

етична поведінка,
комунікація з пацієнтами,
цифрові навички,
невідкладна допомога,
інфекційний контроль,
робота з вразливими групами населення.

У межах дослідження освітніх потреб майбутніх фахівців фармацевтичного профілю громадська організація «Асоціація фармацевтів України» провела опитування студентів старших курсів Національного фармацевтичного університету. У ньому взяли участь здобувачі освіти різних спеціальностей: «Фармація» (61,3%), «Біотехнології та біоінженерія» (25,8%) та «Технології медичної діагностики та лікування» (12,9%).

Отримані результати опитування дозволяють краще зрозуміти освітні потреби сучасних студентів та їхнє ставлення до майбутньої професійної діяльності. Перш за все, варто зазначити, що значна частина респондентів уже має практичний досвід роботи. Так, 58,1% студентів поєднують навчання з професійною діяльністю, а ще 16,1% працюють понад рік. Це свідчить про раннє залучення молоді до реальних умов роботи та формування професійних навичок ще під час навчання.

Окрему увагу привертає ставлення до подальшого професійного розвитку. Більшість респондентів визнає його необхідністю: 41,9% відповіли «скоріше так», а 38,7% — «так, дуже актуально». Лише незначна частина не вбачає у цьому гострої потреби. Таке ставлення підтверджує запит на безперервне навчання та актуальність програм БПР.

Серед напрямів, які викликають найбільший інтерес, студенти найчастіше обирали:

англійську мову для професійного використання (67,7%);
біофармацію та інноваційні технології (41,9%);
контроль якості лікарських засобів (35,5%);
фармацевтичне виробництво (29%);
фармаконагляд і регуляторні вимоги (25,8%);
клінічну фармацію (22,6%);
комунікацію з пацієнтами та етичні аспекти (19,4%).

Особливо помітним є високий інтерес до англійської мови, що відображає прагнення студентів інтегруватися у міжнародний професійний простір.

Узагальнюючи результати опитування, можна сказати, що сучасні студенти насамперед орієнтуються на практичну та змістовну складову навчання. Для них особливо важливими є глибокі знання про лікарські засоби – їх властивості, особливості застосування, технології виробництва та контроль якості.

Водночас варто відзначити, що студенти вже зараз демонструють інтерес до подальшого розвитку і розглядають безперервне навчання як невід’ємну частину майбутньої професії. Це свідчить про відповідальне ставлення до обраного фаху.

Також можна побачити, що на етапі навчання основний акцент робиться на спеціальних знаннях і практичних навичках, тоді як інші аспекти професійної діяльності, зокрема комунікація з пацієнтами, сприймаються як ті, що будуть більш актуальними вже під час роботи. У цілому це відображає природний процес професійного становлення та поступового формування комплексних компетентностей майбутніх фахівців.

Читайте також Чи можна «навчитися на практиці»? Правда про вищу фармацевтичну освіту, яку ігнорують.