Без очікувань і зайвих маршрутів: як держава перебудовує систему реабілітації у 2026 році

Майже пів мільйона українців пройшли реабілітацію торік, і ще понад 36 тисяч — лише за перші два місяці 2026 року. Такі цифри пролунали під час першого цьогорічного засідання Ради безбар’єрності, де ключовим акцентом стала саме доступність і системність відновного лікування.

Засідання відбулося 26 лютого під головуванням Прем’єр-міністра Юлії Свириденко за участі першої леді Олени Зеленської. У центрі обговорення — реалізація Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року та конкретні кроки, які міністерства мають здійснити вже цього року.

Реабілітація як частина медичної гарантії

Один із флагманських напрямів стратегії — «Розвиток системи реабілітаційної допомоги», який реалізує Міністерство охорони здоров’я України. Йдеться не лише про розширення мережі закладів, а про зміну самої логіки надання послуг: реабілітація має бути продовженням лікування, а не додатковою опцією.

За словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, завдання держави — забезпечити можливість відновлення без фінансових бар’єрів, складних маршрутів і тривалого очікування. Реабілітаційна допомога має бути доступною в кожній громаді та безоплатною в межах Програми медичних гарантій.

У 2026 році на амбулаторну та стаціонарну реабілітацію передбачено 7,43 млрд грн — більш як на мільярд більше, ніж торік, і майже у 3,7 раза більше, ніж у довоєнний період. Для фармацевтичної спільноти це означає подальше зростання попиту на препарати для супроводу відновлення, знеболення, лікування неврологічних і посттравматичних ускладнень.

Новий сегмент — лікарні сестринського догляду

Окремий виклик, який окреслили під час засідання, — зростання потреби у довготривалому медичному догляді. Старіння населення, хронічні захворювання, інвалідизація та наслідки війни формують попит на інший формат допомоги — не гостру госпіталізацію, а постійний медичний нагляд і підтримку функціонального стану.

У відповідь держава запускає модель лікарень сестринського догляду з чіткими стандартами та вимогами безбар’єрності. Перший пілотний проєкт планують реалізувати у Львові. Заклад поєднуватиме паліативну, реабілітаційну та психосоціальну допомогу й матиме освітню складову. У перспективі така модель має стати основою сучасної системи довготривалого догляду.

Єдиний маршрут для пацієнта з протезування

Ще один системний крок — затвердження дорожньої карти реформування протезування. Вона передбачає формування безперервного маршруту пацієнта: від отримання медичної допомоги до підбору протеза, навчання користуванню ним і подальшого супроводу.

Реформа охоплює цифровізацію процесів, підвищення вимог до якості послуг і розвиток національного виробництва протезів із прозорим ціноутворенням. Для пацієнта це має означати менше бюрократії й більше передбачуваності.

Стандарти і кадри: ставка на якість

Система реабілітації поступово переходить на єдині клінічні підходи. Наприкінці 2025 року МОЗ затвердило перші стандарти реабілітаційної допомоги — зокрема при травмах спинного мозку, ампутаціях кінцівок у дорослих і дітей, а також при дитячому церебральному паралічі та інших органічних ураженнях мозку з руховими порушеннями. У планах — стандарти для реабілітації після інсультів, переломів і допомоги передчасно народженим дітям.

Паралельно розбудовується мережа мультидисциплінарних реабілітаційних центрів досконалості — нині їх сім. Вони слугують навчальними базами для фахівців, а також платформами для впровадження нових підходів.

В освітньому треку запроваджено нові академічні програми для фізичних терапевтів, ерготерапевтів, протезистів-ортезистів і терапевтів мови та мовлення. Окремо впроваджується реабілітаційна монопослуга, яку можуть надавати відповідні фахівці, що спрощує доступ до допомоги на амбулаторному рівні.

Дитяча реабілітація — ближче до громади

Серед пріоритетів — розвиток дитячої реабілітації. Завдання — забезпечити, щоб кожна дитина отримувала відновлення вчасно і максимально близько до місця проживання. У громадах створюють амбулаторні реабілітаційні простори, зокрема орієнтовані на ветеранів і пацієнтів, які потребують тривалого відновлення.

Безбар’єрність — не лише про пандуси

У межах стратегії безбар’єрності уряд також оновлює модель управління лікарнями. Із 2027 року наявність наглядових рад стане обов’язковою умовою контрактування за Програмою медичних гарантій для кластерних і надкластерних лікарень, а з 2028 року — для всіх закладів спеціалізованої допомоги. Більшість у складі рад матимуть представники громадськості, що має посилити підзвітність і захист прав пацієнтів.

Окремий акцент — на формуванні коректної, безбар’єрної мови в освіті, медицині, адміністративних і соціальних послугах. Державний стандарт такої мови планують презентувати найближчим часом.

Для системи охорони здоров’я безбар’єрність дедалі більше означає не архітектурні зміни, а комплексну трансформацію — від стандартів лікування і підготовки кадрів до фінансування та управління. І саме реабілітація стає одним із ключових індикаторів того, наскільки ця трансформація є реальною, а не декларативною.

Читайте також Інклюзивність як показник зрілості суспільства.