Галина Андреєва: Нашу аптеку в Шахтарському жодного дня не закривали
– 2 хв. читання
Галина Андреєва працювала в «Аптеці 9-1-1» у Шахтарському на Дніпропетровщині майже три роки. Згадує, як під час бомбардувань шукали з колежанками прихистку за двома стінами. І як допомагали літнім людям не тільки ліками, а й добрим словом.
З дитинства мріяла працювати в аптеці
Пов'язати майбуття з фармацією Галина мріяла з дитинства.
«Завдяки рідним, які працювали в аптеці, я завжди вважала цю професію корисною, поважною та хотіла допомагати людям», – розповідає жінка.
В медучилищі, куди свого часу вступала, такої спеціальності не було. Вивчилась на фельдшерку. Нині працює адміністраторкою торговельної зали із стажем роботи майже двадцять років.
В аптеці в Шахтарському під час вибухів ховались подалі від вікон
Галина Андреєва родом з Донеччини. Коли у 2022-му році приїхала у Шахтарське на Дніпропетровщині, вже знала, як війна перетворює міста, буденне життя та мрії на руїни.
«Шахтарське видавалось затишним та спокійним. Люди там просто гуляли, раділи життю», – згадує жінка. У 2025-році ситуація загострилась, у місті лунали вибухи. «Траплялося всю ніч не спати, ховались в коридорі, було страшно», – говорить пані Галина.
Вранці, після безсонної ночі, жінка йшла на роботу, аптека ж мала відкритись вчасно.
Ліки просто змітали з полиць
У 2022-му році, згадує пані Галина, попит на всі ліки був шалений. Люди запасались ними так само, як і продуктами. Найчастіше запитували заспокійливi, серцевi препарати, знеболювальні та жарознижувальні.
«Це все просто змітали з полиць. Як і бинти, спирт етиловий, перекис водню, йод. Траплялись складнощі з логістикою, був дефіцит всіх ліків, однак з часом ситуація владналась», – розповідає жінка.
На свята пацієнти бажають нам миру та здоров'я
«Для літніх людей, аптека — це не просто місце, де можна купити ліки. Комусь самотньо або страшно, тому часто відвідувачі приходили поговорити та заспокоїтись», – згадує жінка роки роботи у Шахтарському.
Незважаючи на повітряні тривоги та «прильоти», аптеку жодного дня не зачиняли. Якщо лунали вибухи, ховались подалі від вікон разом з пацієнтами. Аптека працює без вихідних і місцеві це цінують.
«Люди, які приходили на свята, часто вітали, бажали нам миру та здоров'я», – розповідає Галина Андреєва.
Війна змусила знову шукати новий дім
Шахтарське — місто на Дніпропетровщині, розташоване найближче до лінії фронту, менше ніж за п'ятдесят кілометрів. Наприкінці 25-го року лишатись там стало небезпечно. Але їхати, сподіваючись на те, що робота знайдеться швидко і легко, для Галини Андреєвої було неприйнятним. Рідна мережа запропонувала місце в « Аптеці 9-1-1» в Хмельницькому. Туди ж переїхала і її колежанка з Шахтарського.
«Ви, навіть, не уявляєте, як важко одній, в новому місті, де геть нікого не знаєш. За таких умов ця дівчина стала мені душевною підтримкою», – говорить пані Галина.
Тепер обидві знову працюють разом. Перша зима видалась важкою через блек-аути. Довелось переносити важкі генератори і швидко їх підключати, тому надійне плече поруч не було зайвим.
За роки війни Галина Андреєва навчилась спілкуватись з людьми в різних емоційних станах. «Буває, що клієнти можуть щось різке сказати, або навпаки — не бажають спілкуватись. Ми не сперечаємось. Вислухали, щось порадили, посмiхнулись, побажали здоров'я i вiдпустили», — говорить працівниця аптеки.
Війна навчила головному: іноді людей рятують не тільки ліки, а й щире «Як ви сьогодні?»
Для працівників аптек працювати під обстрілами, навіть, якщо страшно, перечікувати «тривоги» разом з пацієнтами та шукати дефіцитні препарати — щоденна робота, позбавлена пафосу та гучних слів. І поки в наших містах є такі люди, Україна теж стоїть.
Читайте також Допомагати попри війну: історія фармацевтки з Донеччини Євгенії Болотової.
