Як рівень життя визначає смертність: європейський досвід і Україна

За офіційними оцінками, більш як 1,1 мільйона людей у країнах ЄС померли від причин, яких можна було уникнути — або завдяки ефективнішій медичній допомозі, або за умов кращої організації системи охорони здоров’я. Це не виняток і не статистична похибка. Йдеться про понад 20% усіх смертей — фактично кожен п’ятий випадок.

Втім, найбільш показовим є не сам масштаб, а те, як нерівномірно розподіляється ця смертність на карті Європи. Різниця між країнами — майже трикратна. Якщо у Швеції фіксують близько 169 випадків смертей, яких можна було уникнути, на 100 тисяч населення, то в Латвії цей показник сягає 543.

Ця прірва є віддзеркаленням іншої — економічної. Країни Східної та Балтійської Європи стабільно демонструють найгірші результати. Латвія, Румунія, Угорщина, Литва та Болгарія опинилися серед лідерів за рівнем смертності, яку можна було б знизити. Натомість Швейцарія, Швеція, Норвегія та Нідерланди — у протилежному кінці рейтингу, з показниками нижче 200 випадків.

Це не збіг і не питання лише медичних протоколів. Фахівці прямо вказують: ключову роль відіграє рівень життя — від державних витрат на медицину до повсякденних умов, у яких живе населення. Там, де системи охорони здоров’я отримують більше фінансування, люди мають вищі шанси не лише на лікування, а й на своєчасну діагностику. І навпаки — у країнах із обмеженими ресурсами проблеми накопичуються роками і проявляються у статистиці смертності.

Показово, що майже дві третини таких смертей належать до категорії тих, яких можна було уникнути на рівні державної політики та умов життя. Решта — це випадки, де вирішальну роль відіграє якість медичної допомоги.

І ці два показники майже завжди рухаються разом. Якщо країна має високий рівень смертності від причин, яких можна було уникнути, вона, як правило, демонструє і слабкі результати у лікуванні. Це говорить не про окремі збої, а про системну проблему.

Структура причин також багато пояснює. Серед основних — серцево-судинні захворювання. Саме вони, за словами експертів, значною мірою формують розрив між Східною та Західною Європою. У низці східноєвропейських країн досі зберігається висока смертність від цих патологій — наслідок пізнішого впровадження сучасних підходів до лікування та контролю.

Найбільший тягар лежить на серцево-судинних захворюваннях та онкології. Ішемічна хвороба серця в 2022 році в ЄС призвела до понад 77 тисяч смертей, що піддаються лікуванню, колоректальний рак забрав майже 58 тисяч життів, а рак молочної залози — близько 41 тисячі. Серед попереджуваних випадків лідирує рак легень, на який припадає понад 136 тисяч смертей, або 19% від усіх випадків уникненої смертності. Серцево-судинні захворювання формують ще 11%, а смерті, пов’язані з алкоголем, — 8%.

Ще один маркер нерівності — доступ до діагностики. У країнах із високим рівнем доходів скринінгові програми працюють системно і охоплюють значну частину населення. Натомість у Східній Європі вони часто залишаються фрагментарними або недоступними для широких груп пацієнтів.

У підсумку формується замкнене коло: нижчий рівень життя — слабша система охорони здоров’я — пізніше виявлення хвороб — вища смертність.

І навпаки: інвестиції в медицину, освіту та соціальну сферу безпосередньо конвертуються у додаткові роки життя.

Для України ці дані — не просто європейська статистика. Це дзеркало, в якому чітко видно: питання смертності — це не лише про лікування. Це про економіку, доступність системи та якість державних рішень.

«Дев’ять із десяти смертей в Україні пов’язані з неінфекційними захворюваннями, — сказав міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко під час наради з питань розвитку системи громадського здоров’я, що відбулася за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. — Серцево-судинні хвороби щодня забирають понад тисячу життів. Маємо високий рівень факторів ризику. Понад половина дорослих — із надлишковою вагою. Близько третини — з підвищеним артеріальним тиском. Значна частина — з підвищеним холестерином. Це прямі втрати для країни. Але це зона, де ми можемо діяти. Контролювати здоров’я простіше, ніж лікувати ускладнення. Профілактика — це не лише про медицину. Це про економіку, безпеку та майбутнє держави. Уряд уже сформував низку рішень, які можуть суттєво змінити ситуацію на краще за умови якісної імплементації на місцях. Водночас це потребує посилення лідерства керівників регіональних систем громадського здоров’я».