Ілюзія економії чи клінічна доцільність?

Прагнення знизити витрати на медикаменти є природним для будь-якої системи охорони здоров’я. Проте ставка виключно на дешеві препарати часто створює лише ілюзію економії. У реальності ж лікування може виявитися дорожчим, тривалішим і менш ефективним. Це добре відомо фахівцям із оцінки медичних технологій (Health Technology Assessment, HTA), для яких ключовим критерієм є не ціна таблетки, а співвідношення ефективності, безпеки та загальної вартості лікування. Порядок проведення державної оцінки медичних технологій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1300. Але уповноважений орган — Державний експертний центр МОЗ України — на сьогодні застосовує НТА лише для визначення лікарських засобів, що закуповуватимуться за кошти державного та місцевого бюджетів.

А от обмеження асортименту лікарських засобів у лікувальнопрофілактичних закладах (ЛПЗ), запроваджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1802 від 26.12.2026 (далі — Постанова № 1802) не проходило таку оцінку, тож викликає серйозні професійні застереження. Документ дозволяє продаж в аптечних пунктах лише тих препаратів, що входять до Національного каталогу і мають граничну відпускну ціну, яка не перевищує три найнижчі ціни серед аналогів. Формально це виглядає як турбота про доступність, однак фактично це звуження вибору, що суперечить інтересам та правам пацієнтів і логіці доказової медицини.

Пастка «дешевої таблетки»

HTA оцінює медичні технології за чотирма ключовими параметрами: клінічна ефективність, безпека, економічна доцільність (вартість—ефективність та вплив на бюджет) та системні параметри, з урахуванням їхнього впливу на функціонування системи охорони здоров’я.

Постанова № 1802 ігнорує три з них, залишаючи лише один — низьку ціну. Такий підхід має кілька ризиків:

Звуження вибору до препаратів із мінімальною ціною, а не з оптимальним співвідношенням «ефективність/вартість».
Порушення принципу персоналізованої терапії. Не всі пацієнти реагують однаково на один і той самий препарат. Обмеження вибору позбавляє лікаря можливості підібрати оптимальне лікування.
Потенційне збільшення витрат лікарень. Якщо дешеві препарати частіше викликають побічні реакції або не забезпечують належного ефекту, загальна вартість лікування зростає.
Ризик дефіцитів. Коли регулятор штучно занижує ціновий коридор, виробники можуть відмовлятися від постачання.

Пацієнтів фактично привчають до «економкласу», хоча в умовах стаціонару вони мають отримувати найбільш ефективне та безпечне лікування, що потрібно саме їм, а не найдешевше, яке обрала за пацієнтів держава.

Чому дешеве стає дорогим?

У фармакоекономіці давно доведено: низька ціна препарату не гарантує низької вартості лікування. Причини очевидні:

Вища частота побічних реакцій. Препарати з меншою доказовою базою або нижчою якістю виробництва можуть частіше викликати побічну дію. Лікування ними потребує додаткових консультацій, аналізів, інколи госпіталізації.
Нижча ефективність. Якщо терапевтичний ефект слабший, пацієнт потребує довшого курсу лікування, заміни препарату або комбінованої терапії.
Непрямі витрати. Втрата працездатності, повторні звернення до лікаря, додаткові діагностичні процедури — усе це збільшує загальну вартість лікування.

У підсумку «дешевий» препарат може обійтися системі охорони здоров’я значно дорожче, ніж якісний аналог із вищою ціною, але кращим профілем ефективності та безпеки.

Як у Європі: якість та ефективність важливіші за низьку ціну

Європейські країни давно відійшли від підходу «чим дешевше, тим краще». Основні тенденції:

HTA як основа рішень. У Німеччині, Франції, Великій Британії та скандинавських країнах рішення про включення препарату до переліків відшкодування ухвалюються на основі комплексної оцінки клінічної цінності, а не лише ціни.
Пріоритет ефективності. Якщо препарат забезпечує кращі результати лікування, система готова платити більше, адже це знижує загальні витрати. Тобто в країнах ЄС переходять від моделі «cost-containment» (стримування витрат) до «value-based» (орієнтація на цінність).
Відмова від надмірного тиску на ціну. ЄС визнає, що надто низькі ціни призводять до дефіцитів, зниження якості та виходу виробників із ринку.
Фокус на довгостроковій економії. Ефективніші препарати скорочують тривалість лікування, зменшують кількість ускладнень і госпіталізацій.

Європейський підхід базується на простій логіці: вартість лікування важливіша за ціну упаковки.

Замість післямови

Постанова №1802 попри декларовану мету підвищити доступність неодмінно призведе до обмеження асортименту лікарських засобів до найдешевших позицій. Це суперечить принципам HTA, створює ризики застосування терапії без належної оцінки клінічної доцільності

Справжня економія в охороні здоров’я досягається не шляхом зниження цін будьяким чином, а вибором препаратів із доведеною ефективністю, безпекою та оптимальною вартістю лікування.

Українська система охорони здоров’я потребує не «економкласу», а раціональної фармакотерапії, заснованої на доказах і міжнародних стандартах HTA.

З огляду на це, доцільним є перегляд підходів, закладених у Постанові № 1802, до моменту їх повноцінної імплементації (03.03.2026), з урахуванням критеріїв HTA та довгострокових інтересів системи охорони здоров’я.

Читайте також Три найнижчі ціни та ліки на АЗС: позиція АПАУ щодо нових правил для аптек.