Історія Яни Голованник — фармацевтки з Харкова, яка почала життя з нуля і не втратила віри в людей

Яна Голованник у фармації вже одинадцять років. Спокійна усмішка, уважний погляд і звичка слухати людей до кінця — такою її знають сотні відвідувачів «Аптеки Оптових цін», де вона сьогодні працює завідувачкою.

Колись вона навіть не думала, що її життя буде пов’язане саме з фармацією. Яна працювала медсестрою в НДІ гігієни праці та професійних захворювань у Харкові. Життя було стабільним. «Усе сталося спонтанно. Просто в один день вирішила, треба вчитися далі. Лікарем себе не бачила, хоча хотіла допомагати людям. Зібрала документи і пішла у фармацевтичний. Відучилася, почала працювати фармацевтом і жодного разу не пошкодувала про це», — згадує Яна.

Сьогодні у Яни троє доньок. І одна з них уже теж обрала фармацію. Хоча до цього отримала юридичну освіту, але мамина робота здалася дівчині більш цікавою, і вона змінила професію.

Війна, яка почалася о четвертій ранку

19 січня 2022 року в Яни народилася молодша донька — Злата. Родина жила у Харкові, будувала плани, звикала до нового життя з немовлям. А вже за місяць усе змінилося назавжди.

«Пам’ятаю той ранок. Чоловік заходить і каже: «Яна, збирайся. Почалася війна». Не відразу йому повірила, і тут почула вибухи за вікном. За п’ятнадцять хвилин я зібрала речі й дітей, і ми виїхали», — каже Яна.

Спочатку вони поїхали до мами в село Одноробівка у Золочівській громаді Богодухівського району. Здавалося, там буде безпечніше, ніж у Харкові. Але село виявилося занадто близько до кордону.

«Ми думали, що там тихіше. А сталося навпаки. Постійні обстріли, страх, невідомість. Потім довелося евакуюватися і звідти», — сумує жінка.

Сьогодні в Одноробівці залишилися лише кілька десятків людей. У 2024 році будинок її мами після чергового обстрілу росіян було зруйновано. «Мама жива — і це головне. Але дому більше немає», — тихо зітхає вона.

Нове життя з нуля

У 2022 році родина переїхала до Полтавської області. Без знайомих, без роботи, без розуміння, що буде далі.

«Ми нікого там не знали. Подзвонили на гарячу лінію. Нам допомогли волонтери — знайшли житло, дали речі, продукти. Тоді це була величезна підтримка», — розповідає Яна.

Коли маленькій Златі виповнилося дев’ять місяців, Яна вийшла на роботу.

Сьогодні вона — завідувачка аптеки Аптечної мережі 9-1-1, у команді якої працюють чотири фармацевти.

«Усі мої колеги — місцеві. Я одна з Харкова. Мені відразу запропонували посаду завідувачки, але я не погодилася одразу — донька була ще зовсім маленька. Хоча в Харкові вже працювала завідувачкою аптеки, мала досвід», — ділиться фармацевтка.

Аптека, де завжди допоможуть

Щодня через аптеку Яни проходить до двохсот людей. Робочий день триває з восьмої ранку до восьмої вечора.

Вона пам’ятає багатьох своїх відвідувачів. Особливо тих, кому допомога знадобилася терміново. «Одного разу жінка прийшла — у неї дуже піднявся тиск. Ми швидко відреагували: посадили, дали потрібні препарати. Від швидкої вона відмовилася, але потім приходила й дякувала», — розповідає фармацевтка.

Є й інші історії — прості, людяні, теплі.

«Інша жінка прийшла за порадою щодо лікування. Потім ще не раз заходила — приносила цукерки, фрукти. У Харкові у мене теж були постійні клієнти, які приходили просто поговорити. Так вже влаштовані люди, що їм потрібні не просто ліки у коробочці, а й добре слово», — пояснює Яна.

«Фармацевт — це людина, яка рятує»

Яна переконана: сьогодні роль фармацевта значно більша, ніж просто продаж ліків. «Не кожен зараз може швидко потрапити до лікаря. Треба записатися, чекати або далеко їхати. А фармацевт — завжди поруч. Ми даємо рекомендації, пояснюємо, допомагаємо зорієнтуватися, який препарат більше підійде людині», — каже Яна Голованник.

Для неї фармація — це не торгівля. Це частина медицини. Частина людської підтримки.

«Фармацевт — це професіонал, який нарівні з лікарем може бути корисним людям», — переконана Яна.

І, можливо, саме тому навіть після війни, втрати дому й життя «з нуля» вона щодня стоїть за аптечним столом із тією ж уважністю до людей. Бо іноді людині потрібні не лише ліки. І Яна це добре знає.

Читайте також Між аптекою і фронтом: історія завідувачки аптекою та волонтерки з прифронтового Вільнянська.