Хто заплатить за ліки, знищені російськими атаками: фармринок шукає нову модель розподілу воєнних ризиків

Російські атаки на фармацевтичну інфраструктуру поставили перед українським ринком проблему, для якої досі не існувало універсального рішення. Якщо ліки були знищені на складі дистриб’ютора вже після того, як виробник або імпортер продав товар, хто має компенсувати ці втрати?

Найбільші фармацевтичні дистриб’ютори країни — «БаДМ», «Оптіма-фарм» та «Вента» — почали обговорювати з постачальниками нові підходи до розподілу воєнних ризиків. Виробникам та імпортерам пропонують закріпити в договорах механізми компенсації вартості лікарських засобів, знищених або пошкоджених унаслідок російських атак.

Для фармацевтичного ринку це питання значно ширше за окремі договірні суперечки. Йдеться про фінансову стійкість усієї системи постачання ліків, яка під час війни регулярно втрачає склади, товарні запаси та логістичну інфраструктуру.

Склади під обстрілами, а страхування — без реального покриття

За роки повномасштабної війни фармацевтична логістика неодноразово ставала ціллю російських атак. Особливо масштабними для галузі стали втрати останніх двох років.

У 2025 році кілька разів зазнали атак складські комплекси «Оптіма-фарм». Зокрема, було зруйновано склад і офіс компанії у Києві, а пізніше — ще один великий склад у Дніпрі. За оцінками компанії, внаслідок однієї з атак було втрачено значну частину місячного запасу лікарських засобів країни.

Серйозних втрат зазнав і дистриб’ютор «БаДМ». На початку повномасштабної війни компанія втратила логістичні комплекси в Київській та Полтавській областях, а наприкінці 2025 року внаслідок атаки був уражений ще один склад у Дніпрі. Тоді в компанії повідомляли про втрату лікарських засобів та медичних виробів на суму понад 5 млрд грн.

Нових втрат ринок зазнав і у 2026 році. За інформацією, яку отримали учасники ринку, на початку серпня був повністю знищений складський комплекс «Венти» у Дніпропетровській області. Попередня вартість втрачених товарних запасів оцінювалася більш ніж у 600 млн грн.

3 вересня російська атака також пошкодила логістичний комплекс «Біокон» поблизу Києва, де зберігалася продукція міжнародних фармацевтичних компаній.

У таких умовах традиційний інструмент захисту бізнесу — страхування — не завжди працює. Воєнні ризики або взагалі не покриваються страховими договорами, або мають суттєві територіальні та фінансові обмеження. Для складів у регіонах, які регулярно зазнають атак, отримати повноцінне страхове покриття особливо складно.

Саме тому дистриб’ютори дедалі частіше ставлять питання про те, чи може одна ланка фармацевтичного ланцюга самостійно нести мільярдні воєнні ризики.

Від добровільної допомоги до договірних зобов’язань

Після попередніх атак фармацевтичні компанії вже шукали можливості спільно компенсувати втрати. Однак переважно йшлося про добровільну допомогу або окремі домовленості між партнерами.

Тепер ситуація може змінитися.

Найбільші дистриб’ютори запропонували виробникам та імпортерам додаткові умови до договорів постачання, які передбачають механізми компенсації продукції, знищеної або пошкодженої внаслідок воєнних дій.

Підходи компаній відрізняються, однак мають спільну мету: частково або повністю розподілити між учасниками ринку фінансові наслідки втрати товару на складах.

У проєктах договорів передбачаються інвентаризація знищених запасів, документальне підтвердження факту атаки та обсягу втрат, фото- і відеофіксація, а також використання документів державних органів або місцевої влади.

Серед можливих варіантів компенсації розглядаються списання заборгованості за знищений товар, його заміна або повернення коштів.

Таким чином, фактично пропонується змінити традиційну модель відповідальності за товар після його продажу дистриб’ютору.

Чому дистриб’ютори говорять про необхідність розподілу ризиків

Фармацевтичний ланцюг постачання побудований таким чином, що після продажу продукції дистриб’ютору виробник або імпортер, як правило, більше не відповідає за її фізичне зберігання.

Далі ліки надходять до аптечних мереж, часто з відстрочкою платежу. У разі знищення великого складу дистриб’ютор може одночасно втратити значний обсяг товару та залишитися із фінансовими зобов’язаннями перед постачальниками.

Представники дистриб’юторського сегмента вважають, що за умов війни традиційний розподіл відповідальності вже не відповідає реальності. Масштаби потенційних втрат настільки великі, що один ракетний або дроновий удар може суттєво вплинути на фінансову стабільність окремої компанії.

Додатковим аргументом є обмеження маржинальності дистриб’юторського бізнесу. Максимальна націнка дистриб’юторів на лікарські засоби обмежена 8%, тому можливості самостійно формувати значні резерви для покриття мільярдних втрат у них суттєво звужені.

На думку прихильників нової моделі, воєнні ризики мають розподілятися між усіма учасниками ланцюга постачання, а не залишатися виключно на боці компанії, на складі якої в конкретний момент перебував товар.

Виробники не готові брати на себе відкриті зобов’язання

Фармацевтичні виробники та імпортери, своєю чергою, не заперечують, що втрати дистриб’юторів є серйозною проблемою для ринку. Однак перекладення на них повної вартості знищеного товару викликає значний спротив.

Основне питання — відповідальність після переходу права власності на продукцію.

Виробники вважають, що не можуть давати безумовну гарантію компенсації будь-якого товару, який був проданий іншій компанії та вже перебував під її контролем.

Окремі учасники ринку також порушують питання механізму підтвердження втрат. Для виробника критично важливо мати можливість перевірити обсяг продукції, яка фактично перебувала на складі та була знищена, а також визначити її вартість.

Водночас фармацевтичні компанії визнають, що повністю ігнорувати проблему неможливо. Якщо дистриб’юторська інфраструктура не зможе витримувати наслідки атак, це зрештою позначиться на всьому ринку.

У «Дарниці» вважають, що більш реалістичною моделлю може бути розгляд кожного випадку окремо, з урахуванням конкретних обставин атаки та можливостей усіх учасників ланцюга постачання.

Найскладніша ситуація — для малого бізнесу

Особливе занепокоєння нові договірні підходи викликають у невеликих виробників та імпортерів.

Для великої фармацевтичної компанії втрата однієї партії товару може бути серйозним фінансовим ударом, але не обов’язково критичною подією для всього бізнесу. Для малого або середнього виробника компенсація великої партії лікарських засобів може поставити під загрозу подальшу роботу компанії.

Водночас альтернативи найбільшим дистриб’юторам для багатьох невеликих постачальників обмежені. Саме тому нові умови співпраці можуть посилити дисбаланс між великими та малими учасниками фармацевтичного ринку.

Фактично перед малими компаніями постає складне питання: або погоджуватися на додаткові воєнні ризики у договорах, або шукати альтернативні канали доставки своєї продукції до аптек.

Проблема, яку ринок самостійно може не вирішити

Дискусія між виробниками та дистриб’юторами показала значно глибшу проблему української фармацевтичної системи: механізму системної компенсації воєнних втрат фармацевтичної інфраструктури досі фактично немає.

Окремі компанії можуть домовлятися між собою про розподіл збитків. Проте такі домовленості не вирішують питання втрати великих логістичних комплексів, мільярдних товарних запасів та ризику повторних атак.

Учасники ринку розраховують, що до пошуку рішення може долучитися держава. Серед можливих варіантів обговорюється створення механізмів компенсації воєнних втрат бізнесу, зокрема із використанням у майбутньому коштів, отриманих за рахунок заморожених російських активів.

Однак поки такого механізму немає, фармацевтичний ринок змушений самостійно визначати, хто має платити за ліки, знищені війною.

І це рішення може мати значення не лише для виробників чи дистриб’юторів. Від фінансової стійкості кожної ланки залежить безперебійність постачання препаратів до аптек, а отже — доступ пацієнтів до необхідних лікарських засобів.

Нинішня дискусія фактично відкриває новий етап для українського фармринку. Якщо раніше питання воєнних втрат вирішували переважно після конкретних атак і в індивідуальному порядку, тепер учасники галузі намагаються заздалегідь закріпити правила розподілу ризиків.

Чи вдасться виробникам, імпортерам і дистриб’юторам знайти компроміс — залежатиме від подальших переговорів. Однак уже очевидно, що за відсутності страхового або державного механізму компенсації воєнних втрат проблема не зникне. І кожна нова атака на фармацевтичну логістику знову повертатиме ринок до одного й того самого питання: хто зрештою має нести фінансову відповідальність за ліки, знищені війною?

Читайте також На Київщині після обстрілу зайнялися складські приміщення компанії «Біокон».