Коли навколо дрони, а ти відпускаєш ліки: історія фармацевтки Альони Комарової з Миколаївщини
– 3 хв. читання
Коли над містом кружляють військові літаки, а повідомлення про наступ ворога стають частиною щоденної реальності, вона залишилася на своєму місці. Не втекла, не зачинила двері, не здалася. Альона Комарова — завідувачка «Аптеки оптових цін» мережі 911 з Первомайська, що на Миколаївщині, яка разом із колежанкою тримала аптеку відкритою в перші, найстрашніші дні повномасштабної війни. Бо знала: людям потрібні ліки — навіть тоді, коли навколо руйнується світ.
«Я зрозуміла — фармація це моє»
Альона прийшла у фармацію ще у студентські роки — випадково, але назавжди. «Я навчалася у медичному коледжі на фельдшера. І якось на канікулах знайома бабусі запропонувала підробити в аптеці. Тоді я зрозуміла — фармація це моє покликання», — пояснює свій вибір.
З 2017 року вона працює фармацевтом, паралельно здобуваючи профільну освіту у Первомайській філії Вищого приватного навчального закладу Львівського медичного фахового коледжу «Монада». Зараз — завідувачка аптеки оптових цін мережі 911 у Первомайську.
«Я люблю свою роботу. У мене гарний колектив, гідна зарплата. Але найважливіше — це відчуття, що ти потрібен людям», — ділиться вона.
Перший тиждень війни — порожні полиці в аптеці
24 лютого 2022 року розділило життя фармацевтки на «до» і «після».
«Була у батьків на святі: у свекра був ювілей 23 лютого. Приїхали після вихідних — і почалося. Літаки над головою, військові, видно, що не наші. Було дуже страшно».
Первомайськ порожнів на очах. Люди поспішали евакуюватися. Двоє колежанок виїхали в перші дні. Альона залишилася вдвох з іншою фармацевткою. Аптека працювала у скороченому режимі, але не закривалася.
«За перший тиждень люди розібрали практично все. Полиці були майже порожні. Ми намагалися замінювати препарати тим, що було. Шукали системні ліки по всій країні, особливо гострою була нестача L-тироксину», — згадує перші тижні своєї роботи Альона Комарова.
Інколи фармацевтам доводилося ставати трохи психологами, вислухати та заспокоїти клієнтів.
Поруч із війною: коли фронт наближається
Первомайськ опинився небезпечно близько до бойових дій. «Росіяни йшли на Вознесенськ — це зовсім поруч, кілька десятків кілометрів. Було відчуття, що вони вже майже тут», — згадує ті часи дівчина.
Саме тоді, у березні 2022 року, тривала ключова битва за Вознесенськ, яка зупинила ворога, не дала йому прорватися до Южноукраїнської АЕС та здійснити подальший наступ на Одесу. Бої тривали 13 днів, і ЗСУ вдалося відтіснити росіян.
«Люди масово виїжджали, боялися. Було моторошно всім. Але я залишилася. Хтось же мав працювати», — знизує плечима Альона.
«Ми шукали ліки по всій Україні»
Найбільшим викликом того часу став дефіцит критичних препаратів.
«Бували моменти, коли зникали гормональні препарати. Люди приходили в розпачі. Ми допомагали шукати — дзвонили, питали, знаходили по всій Україні. Шукали гуманітарну допомогу, передавали один одному. Це була справжня командна робота по всій країні», — ділиться фармацевтка.
Поступово ситуація стабілізувалася. Люди почали повертатися. Роботи стало більше, а забезпечення препаратами стабільним.
«Вже з квітня ми працювали повноцінно, відкрили дві каси, а влітку — третю», — пишається Альона досягненнями.
250 людей щодня і аптека як «дитина»
Сьогодні аптека працює у звичному, але дуже інтенсивному режимі. Робочий день — з 8 ранку до 9 вечора. Щодня приходить до 250 людей. Колектив невеликий, але згуртований. «У нас п’ятеро співробітників — чотири фармацевти і адміністратор. Ми як сім’я. Торік разом відзначили п’ятиріччя нашої аптеки», — тепло пояснює завідувачка.
За шість років роботи Альона стала обличчям аптеки. «Мене впізнають на вулиці, вітаються. Це дуже приємно», — посміхається дівчина. І додає: «Моя аптека — як моя дитина. Я вкладаю в неї душу».
Життя під дронами і як не вигоріти
Попри те, що ситуація трохи стабілізувалася, війна нікуди не зникла. У двох співробітниць аптеки чоловіки пішли служити до лав ЗСУ. Один з них зник безвісти. Колектив підтримує ці родини, а також допомагає хлопцям і дівчатам на передовій.
«Зараз уже не так страшно, але дрони постійно літають над головою. Та поруч наші захисники, які не допустять, щоб місто було окуповане», — вірить дівчина.
Робота в аптеці — це постійний стрес, особливо під час війни. Альона знайшла свій спосіб триматися. «Останній рік я почала займатися спортом. Це дуже допомагає — викинути негатив, переключитися. Фармацевтам, які відчувають вигорання, варто спробувати фізичні навантаження. Це реально працює. І, звичайно, вірити в те, що війна закінчиться, люди зможуть спокійно жити і настане Перемога України», — підсумовує фармацевтка.
Читайте також Коли аптека стає опорою: історія фармацевта з Харкова Юлії Саєнко.
