Мар’яна Андрієвська: Хвороба Альцгеймера переходить від симптоматичного лікування до впливу на механізм захворювання

Хворобу Альцгеймера дедалі частіше розглядають не лише як захворювання, симптоми якого потрібно контролювати, а як складний біологічний процес, на який можна впливати. Сучасна неврологія рухається у напрямку ранньої діагностики, використання біомаркерів та хворобомодифікуючої терапії.

Про те, як змінилося розуміння хвороби Альцгеймера, яке місце сьогодні займають антиамілоїдні препарати, чому майбутнє може бути за комбінованою терапією та яку роль у лікуванні відіграє фармацевт, розповіла лікарка-невролог PhD, асистент кафедри неврології ВНМУ ім.М.І. Пирогова, стипендіатка більше 15 закордонних грантів для навчання у неврології Мар’яна Андрієвська.

Від симптомів до біології хвороби

За останні роки розуміння хвороби Альцгеймера суттєво змінилося. Сьогодні її розглядають як тривалий біологічний процес, який може починатися за роки до появи перших клінічних проявів.

«У ньому взаємодіють накопичення амілоїду-β, патологічні зміни тау-білка, синаптична дисфункція, нейрозапалення, судинні чинники та індивідуальна генетична вразливість»,  – пояснює Мар’яна Андрієвська.

Тому сучасна мета лікування полягає не лише у контролі симптомів, а й у спробі вплинути на траєкторію захворювання.  Початок ери хворобомодифікуючої терапії вже настав. Антиамілоїдні моноклональні антитіла можуть сповільнювати клінічне погіршення у ретельно відібраних пацієнтів на ранніх стадіях хвороби.

«Водночас це не «ліки від Альцгеймера», вони не відновлюють уже втрачені когнітивні функції, не зупиняють хворобу повністю й потребують підтвердження амілоїдної патології та ретельного моніторингу безпеки», – наголошує лікарка.

Антиамілоїдні препарати: можливості та обмеження

Леканемаб  і донанемаб стали важливими прикладами нового підходу лікування. Однак вони призначені не для будь-яких когнітивних порушень, а передусім для пацієнтів із легким когнітивним порушенням або легкою деменцією на ранній стадії хвороби Альцгеймера та підтвердженою амілоїдною патологією.

Перед початком лікування необхідно оцінити результати МРТ, судинні зміни, можливі ознаки церебральної амілоїдної агніопатії та супутню медикаментозну терапію.

«Обмеження залишаються істотними: відносно помірний клінічний ефект, потреба в регулярних інфузіях або ін’єкціях, висока вартість, доступність спеціалізованого моніторингу», – зазначає Мар’яна Андрієвська.

Для українських пацієнтів такі підходи поки не стали стандартною клінічною опцією.

Біомаркери наближають персоналізовану медицину

Однією з найбільших змін у сучасній діагностиці є можливість визначити не лише наявність когнітивного порушення, а й біологічні ознаки хвороби.

«Біомаркери вже змінюють практику, бо дозволяють відповісти не лише на запитання «чи є деменція?», а й «чи є у цього пацієнта біологічні ознаки хвороби Альцгеймера?»», – говорить лікарка.

Для цього використовують амілоїдну ПЕТ-візуалізацію, аналіз ліквору, МРТ та кров’яні біомаркери. Особливу увагу сьогодні привертає p-tau217 та інші амілоїд-тау показники. Кров’яні тести потенційно можуть зробити діагностику значно доступнішою, однак у складних або невизначених випадках може знадобитися підтвердження за допомогою ліквору чи ПЕТ.

Майбутнє – за комбінованою терапією?

Амілоїд є важливою, але не єдиною ланкою патологічного процесу. Значну роль відіграють тау-білок, нейрозапалення, синаптична дисфункція, метаболічні та судинні фактори. Саме тому майбутнє лікування може передбачати одночасний вплив на кілька механізмів.

«Логіка майбутнього лікування може бути схожою на сучасну онкологію: не один універсальний препарат, а поєднання впливів на різні механізми, підібране відповідно до стадії та біологічного профілю пацієнта», – зазначає Мар’яна.

Серед перспективних напрямів вона виділяє анти-тау терапію, генетично орієнтовані на РНК-технології, а також підходи до модуляції нейрозапалення, метаболізму й синаптичної дисфункції. Втім, більшість із них поки перебувають на етапі досліджень.

«Чи змінять вони стандарти? Так, якщо доведуть не лише біологічну активність, а й переконливий вплив на повсякденне функціонування, когнітивне зниження та якість життя», – наголошує Мар’яна Андрієвська.

Фармацевт – важлива ланка допомоги пацієнту

Розвиток технологій і поява нових препаратів підвищує і роль фармацевта. Саме до нього пацієнт часто звертається із запитанням щодо ефективності, безпеки  та очікувань від лікування.

«Насамперед потрібно зрозуміти, що сучасні препарати можуть сповільнювати, але не виліковують хворобу Альцгеймера і не повертають втрачену пам’ять», – підкреслює лікарка.

Фармацевту важливо наголошувати, що така терапія призначається після лікарської оцінки. Не менш важливо звертати увагу на супутню терапію, зокрема антикоагулянти й антиагреганти, та заохочувати пацієнта не змінювати призначення самостійно.

«І важливим є підтримувати прихильність до лікування, контролю супутніх судинних факторів ризику, фізичної активності, сну, соціальної й когнітивної активності», – додає Мар’яна Андрієвська.

Сучасна медицина поступово переходить до біологічно орієнтованого підходу до хвороби Альцгеймера. Рання діагностика, біомаркери, персоналізований підбір лікування вже стають частиною цієї трансформації. Водночас головним критерієм успіху нових методів не лише зміна біомаркерів, а реальна користь для пацієнта.

Читайте також 3D-друк ліків: чи можна створити таблетку під конкретного пацієнта?