17 листопада відзначають Міжнародний день студентів. Для української молоді останні роки стали випробуванням не лише на академічну успішність, а й на здатність будувати власне життя в умовах постійної невизначеності. Особливо це відчувають ті, хто вступив до закладів освіти вже під час повномасштабної війни.

Їхні студентські роки минають під звуки сирен повітряної тривоги, між онлайн-заняттями, вимушеними спусками в укриття та новинами, які часом змушують забути про все інше. Замість безтурботних університетських буднів — постійна невизначеність, замість звичних зустрічей в аудиторіях — екрани комп'ютерів, а замість планів на завтра — необхідність щоразу зважати на безпеку. Та навіть у цій реальності молодь намагається не втратити те, що робить студентські роки особливими: перші професійні успіхи, нові знайомства, сміливі мрії, можливість помилятися, відкривати себе і просто проживати власну молодість.

Для багатьох поколінь університет був місцем, де починалося самостійне життя. Перші знайомства в аудиторіях, розмови після пар, години в лабораторіях, студентські заходи та спонтанні зустрічі ставали такою ж важливою частиною освіти, як лекції та практичні заняття. У нинішніх українських студентів цей досвід зовсім інший. Дехто знає своїх одногрупників переважно за маленькими віконцями на екрані, а звичайна зустріч в університеті перетворюється на подію, яку хочеться запам'ятати.

«Безумовно, теоретичні знання — необхідна основа, проте вони не можуть повністю замінити практичний досвід, якого за дистанційного формату отримати значно складніше», — розповідає Анастасія Щанкова, студентка 2 курсу освітньої програми «Технологія фармацевтичних препаратів» Національного фармацевтичного університету.
«Тому очні заняття, університетські зустрічі та навіть тренінги, як-от із тактичної медицини, стають особливими подіями. Дуже бракує звичайного студентського життя та живого спілкування», — додає Анастасія.

Для Марії Білик, здобувачки вищої освіти 5 курсу освітньої програми «Фармація», студентське життя розпочалося саме у 2022 році. Вона вступала з мріями, планами та очікуваннями, але вже тоді розуміла: її університетські роки не будуть схожими на досвід попередніх поколінь. Замість того щоб зосередитися виключно на навчанні, Марія від першого курсу долучилася до студентського самоврядування та волонтерського сектору. Разом з іншими студентами виготовляла окопні свічки для українських захисників, співпрацювала з благодійними фондами, брала участь у зборах і благодійних акціях.

«Тоді я особливо відчула, наскільки важливо не залишатися осторонь. Адже навіть невелика допомога, зроблена з щирим серцем, може мати велике значення. Так у студентському житті з'явилася ще одна відповідальність — не залишатися байдужою до того, що відбувається навколо», — згадує Марія.

Водночас дівчина продовжувала шукати можливості для професійного розвитку: відвідувала форуми, вебінари й семінари, брала участь у науково-практичних конференціях і конкурсах. Згодом до університетської активності додалася діяльність у Молодіжній раді при Харківському міському голові.

«Для мене це не просто рядки в резюме чи сертифікати, а передусім досвід, нові знання, знайомства та можливість ставати кращою версією себе. За кожною з цих активностей — час, який потрібно знайти між навчанням, громадською діяльністю та особистим життям. І все це в місті Харкові, для якого війна залишається повсякденною реальністю», — пояснює студентка.

Марія не приховує, що поєднувати все буває непросто. Проте саме ці обставини навчили її інакше ставитися до власного часу та можливостей.

«Я навчилася цінувати кожну можливість, не відкладати життя на потім і знаходити сили рухатися вперед. Я щиро вірю, що навіть у найскладніші часи потрібно сміливо мріяти, ставити перед собою великі цілі й не боятися робити перші кроки до них», — ділиться вона.

Але чи має студентство обмежуватися лише спробою впоратися з обставинами?

Історія Анастасії Щанкової показує, як студентське самоврядування може стати важливою частиною особистого та професійного становлення.

«Обмежуватися лише навчанням мені ніколи не хотілося. Ще з першого курсу долучилася до студентського самоврядування, де мала змогу спробувати себе в організаційній, волонтерській та освітній діяльності», — ділиться дівчина

Згодом її внесок у розвиток студентського самоврядування відзначили подякою під час форуму з нагоди його 25-річчя в НФаУ. Нещодавно Анастасію обрали головою Конференції студентів НФаУ.

«Усе це дає мені змогу виходити за межі навчальної програми, відкривати нові напрями й тримати зв'язок з університетською спільнотою», — зазначає вона.

Для Анастасії студентство — це не лише здобуття професійних знань, а й можливість долучатися до спільних ініціатив і брати на себе відповідальність. І навіть за відсутності звичного університетського середовища молодь продовжує знаходити способи бути частиною студентської спільноти.

«Звісно, нинішні реалії далекі від класичного уявлення про студентство, і онлайн не замінить справжньої університетської атмосфери. Проте навіть за таких обставин студенти продовжують навчатися, реалізовувати ініціативи, підтримувати одне одного та шукати нові можливості», — говорить Анастасія.

Іншу, але не менш насичену історію має Ксенія Зражевська, студентка 2 курсу спеціальності «Фармація». Для неї студентство не обмежується лекціями, практичними заняттями та підготовкою до іспитів. 

«Для мене університет — це значно більше, ніж пари та заліки. Я активно долучаюся до студентського самоврядування, займаюся волонтерською, PR- та профорієнтаційною діяльністю», — розповідає Ксенія.

Окреме місце в її житті посідає наука. Підготовка тез, участь у конференціях та знайомство з новими напрямами фармацевтичних досліджень стали для неї можливістю вже під час навчання зробити перші кроки у професійному середовищі.

«Важливою складовою мого студентського життя є наукова діяльність: мені цікаво працювати над дослідженнями, готувати тези, брати участь у конференціях і відкривати для себе нові напрями у фармацевтичній науці», — зазначає студентка.

Поєднання навчання, науки та громадської діяльності потребує чимало зусиль. Проте для Ксенії саме можливість спробувати себе в різних напрямах робить студентські роки змістовними.

«Думаю, саме в цьому для мене й полягає студентство: не просто відвідувати заняття, а пробувати себе в різних сферах, знайомитися з цікавими людьми, реалізовувати ідеї та знаходити можливості навіть тоді, коли обставини не завжди сприятливі», — підсумовує вона.

І, мабуть, саме ця думка найкраще пояснює, чому навіть дистанційне навчання не означає відсутності студентського життя. Сьогодні воно просто має інші форми. Професійні знайомства зав'язуються під час онлайн-конференцій, організаторські навички формуються у волонтерських проєктах, а можливість провести очний захід чи попрацювати в лабораторії набуває особливої цінності.

Для студентів фахових коледжів війна також змінила звичне уявлення про навчання та перші кроки в майбутню професію. Роки, які мали б бути наповнені знайомствами, практичними заняттями та відкриттям нового середовища, проходять в умовах дистанційного навчання, повітряних тривог і постійної необхідності пристосовуватися до обставин. Водночас саме в цей період молоді люди вперше стикаються з відповідальністю за власний професійний вибір, вчаться самостійності та поступово усвідомлюють, якими фахівцями хочуть стати.

Своїм баченням сучасного студентства поділилася Єва Ціпко, студентка 2 курсу спеціальності «Фармація» Фахового коледжу НФаУ.

«Бути студенткою сьогодні — це водночас цікаво, непросто, але по-своєму особливо», — розповідає Єва.

За її словами, студентські будні поєднують дистанційні заняття, практичну підготовку, нові знайомства та труднощі, які не завжди вдається легко подолати.

«Не завжди все проходить легко, але ми стараємося не здаватися, відвідувати пари, брати участь у житті коледжу та розвиватися», — говорить студентка.

Для Єви студентство — це не лише здобуття професійних знань, а й важливий етап дорослішання, коли доводиться вчитися ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність і шукати власне місце в житті.

«Я вважаю, що студентські роки — це час, коли ми не тільки здобуваємо знання, а й вчимося бути самостійними, відповідальними та знаходити себе», — зазначає вона.

У цих словах немає гучних заяв про подолання всіх перешкод. Радше — просте бажання мати можливість навчатися, розвиватися та поступово наближатися до своїх цілей. І це ще один важливий погляд на студентське життя покоління, якому доводиться дорослішати в умовах війни.

Про українських студентів воєнного часу часто говорять через призму складнощів, які їм доводиться долати. І для цього є підстави: дистанційне навчання, безпекові ризики, обмежені можливості практичної підготовки, постійна необхідність адаптувати плани до нових обставин. Проте за цим легко не помітити самих молодих людей — з їхніми амбіціями, захопленнями, прагненням до самореалізації та бажанням мати повноцінне студентське життя. Вони не обирали час, в який їм доведеться здобувати освіту. Але щодня обирають, що робити з можливостями, які залишаються доступними: навчатися, досліджувати, допомагати іншим, започатковувати проєкти, знайомитися з людьми й планувати майбутнє.

Можливо, найбільша несправедливість щодо цього покоління — бачити в ньому виключно символ стійкості, забуваючи, що молодість не повинна бути нескінченним випробуванням.

Сама Марія Білик формулює це особливо влучно: «Я хочу, щоб моє покоління запам'яталося не лише тим, через що йому довелося пройти, а й тим, скільки всього воно змогло зробити попри всі труднощі».

Історії Марії Білик, Анастасії Щанкової, Ксенії Зражевської та Єви Ціпко — лише невелика частина досвіду сучасної української молоді. Вони не скасовують труднощів дистанційної освіти й не замінюють того студентського життя, якого багатьом так бракує. Але нагадують: студентство триває навіть тоді, коли обставини зовсім не сприяють звичним планам.

У Міжнародний день студентів хочеться побажати молоді не лише сил долати труднощі, а й можливості нарешті проживати свої студентські роки так, як їй хочеться: з навчанням в аудиторіях, роботою в лабораторіях, живими зустрічами, новими відкриттями та планами, які не доведеться постійно відкладати. Адже студентські роки не можна перенести на мирний час. І молодь заслуговує не лише на майбутнє після війни, а й на повноцінне життя вже сьогодні.


Читайте також Менше університетів, але більше можливостей для якісної підготовки: медична освіта готується до змін.

Поділитися цим дописом

Автор

Понад 350 тисяч доз протигрипозних вакцин допущено до обігу в Україні

Понад 350 тисяч доз протигрипозних вакцин допущено до обігу в Україні

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
У Краматорську російський безпілотник атакував автомобіль ЦПМСД

У Краматорську російський безпілотник атакував автомобіль ЦПМСД

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
Доступ до Державного реєстру клінічних досліджень буде безкоштовний: підсумки обговорення МОЗ та ЄБA

Доступ до Державного реєстру клінічних досліджень буде безкоштовний: підсумки обговорення МОЗ та ЄБA

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
ДРС не погодила законопроєкт МОЗ про обіг лікарських засобів

ДРС не погодила законопроєкт МОЗ про обіг лікарських засобів

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
Компанію “Дарниця” очолив Сергій Онищенко

Компанію “Дарниця” очолив Сергій Онищенко

Фармацевт Практик • 1 хв. читання
Чому досвід не рятує від вигорання: психологічна пастка для фармацевта зі стажем

Чому досвід не рятує від вигорання: психологічна пастка для фармацевта зі стажем

Ліна Миронова • 9 хв. читання