Мобільний аптечний пункт: вимоги до діяльності, асортименту лікарських засобів та персоналу

Доступність лікарських засобів для населення має розглядатися як один із базових напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я. Насамперед ідеться про можливість людини без надмірних труднощів отримати необхідний лікарський засіб — у місці свого проживання або в кроковій доступності. Особливої уваги потребують сільські території, віддалені населені пункти та громади, де забезпечення населення фармацевтичною допомогою залишається недостатнім.

Спроби, що не увінчалися успіхом

Держава неодноразово шукала механізми покращення фізичної доступності лікарських засобів для населення. Згадаймо, що ще у 2001 році наказом Держкомпідприємництва та Міністерства охорони здоров’я України від 12.01.2001 № 3/8 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» було вперше запроваджено можливість здійснювати роздрібну торгівлю лікарськими засобами у приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів. Зокрема, було визначено, що у сільській місцевості у разі відсутності аптеки (структурного підрозділу) роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, встановленим МОЗ, може здійснюватися у фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктах, сільських дільничних лікарнях та амбулаторіях на підставі договорів, укладених із суб’єктом господарювання, що має відповідну ліцензію, за умови, що відпуск буде здійснюватися особою з медичною освітою та за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування. Несвоєчасність повернення коштів за відпущені лікарські засоби, обмеженість переліку ліків, граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій (250 тис грн) без реєстраторів розрахункових операцій, який не змінювався роками, нерозуміння юридичних особливостей при укладенні договорів, перевірки органів податкової служби та інші фактори не дозволили забезпечити роздрібну торгівлю лікарськими засобами у приміщеннях фельдшерсько-акушерських пунктів у переважній більшості територіальних громад України.

Наступною спробою був Указ Президента України від 3 січня 2002 року № 8/2002 «Про Комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002–2005 роки», розділом четвертим якого доручалося запровадити в усіх сільських відділеннях поштового зв’язку надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої необхідності, ліки на замовлення. МОЗ та Державний комітет зв’язку у 2002 році навіть підготували проєкт спільного наказу «Правила надання транспортних та кур’єрських послуг при просуванні лікарських засобів через заклади поштового зв'язку «Ліки на замовлення», що викликав бурхливу реакцію фармацевтичного співтовариства. Приймання замовлень працівниками поштових відділень, їх опрацювання, зберігання лікарських засобів та їх фактичний продаж (у вигляді доставки поштових відправлень) підміняли роботу фармацевтів та дозволяли таку діяльність особам без будь-якої освіти та кваліфікації, тому проєкт, який суперечив вимогам чинного на той час законодавства, тривав впродовж усього кількох років та не був продовжений.

Найбільш дискусійним, безумовно, стало запровадження Урядом у березні 2026 року позааптечного продажу лікарських засобів, що відпускаються без рецепта, у приміщеннях автозаправних станцій, без утворення аптечного закладу. Заслуговують на увагу застереження фармацевтичної спільноти щодо необхідності визначення переліку безпечних лікарських засобів, які можуть реалізовуватися у приміщеннях АЗС, з визначенням максимального допустимого дозування та обмеження кількості лікарського засобу на один відпуск, наявність обов’язкової консультації фармацевта, хоча б в дистанційному режимі, створення рівних умов з аптечними закладами щодо матеріально-технічної бази та кваліфікації персоналу, дозвіл відпускати лікарські засоби виключно на АЗС, що розташовані поза населеними пунктами та у місцевостях, де відсутні аптечні заклади тощо.

Але одним із дієвих механізмів вирішення цієї проблеми, на мою думку, є розвиток мережі мобільних аптечних пунктів, які дозволяють забезпечити доступ до лікарських засобів у населених пунктах, де відсутні стаціонарні аптеки, без зниження рівня фармацевтичного обслуговування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року №809 було внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), і можливість реалізації лікарських засобів через мобільні аптечні пункти була реалізована.

Вимоги до транспортного засобу МАП

Отже, мобільний аптечний пункт – це транспортний засіб, який використовується ліцензіатом, що провадить господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами з метою забезпечення населення лікарськими засобами шляхом їх реалізації, відомості про який внесено до ліцензійного реєстру.

До використання допускаються автомобільні транспортні засоби, які:

є власністю ліцензіата або надані ліцензіату в користування;
відомості про які внесені до ліцензійного реєстру як про автомобільні транспортні засоби, що використовуються ліцензіатом для провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами через мобільні аптечні пункти;
зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 36, ст. 1327; 2009 р., № 101, ст. 3521);
пройшли обов’язковий технічний контроль та щодо яких складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу згідно з Порядком проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 16, ст. 581), і технічний стан яких відповідає вимогам експлуатаційної безпечності.

Транспортний засіб повинен:

мати достатню кількість площ для належного зберігання та реалізації лікарських засобів, медичних виробів та інших товарів, дозволених до реалізації наказом МОЗ, розміщення касового апарата, холодильного обладнання;
забезпечувати можливість дотримання визначених виробником загальних та специфічних умов зберігання лікарських засобів, у тому числі наявність холодильного обладнання;
бути обладнаний пристроями реєстрації та здійснення контролю за температурою і відносною вологістю повітря;
містити на зовнішніх поверхнях напис «мобільний аптечний пункт» та інформацію про приналежність до певного ліцензіата;
бути обладнаний місцем відпуску лікарських засобів;
забезпечувати можливість санітарної обробки рук.

Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути справними і проходити періодичну повірку або калібрування.

Також необхідною умовою є розміщення у доступному місці інформації про наявність ліцензії, особливості правил відпуску лікарських засобів, місцезнаходження і номер телефону ліцензіата, який здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами через мобільний аптечний пункт, місцезнаходження і номер телефону органу, що забезпечує захист прав споживачів, місцезнаходження і номер телефону територіального органу державного контролю якості лікарських засобів, затверджений ліцензіатом маршрут автомобільного транспортного засобу, в якому розміщений мобільний аптечний пункт.

Особливості утворення мобільних аптечних пунктів та їх діяльності

Аптека та її мобільні аптечні пункти утворюються в межах однієї області, Київської області (включно з м. Києвом).

Роздрібна торгівля лікарськими засобами, що реалізуються (відпускаються) за рецептом та без рецепта, через мобільні аптечні пункти (крім лікарських засобів, обіг яких відповідно до закону здійснюється за наявності ліцензії на провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів) дозволяється лише у сільській місцевості, у разі відсутності аптеки та/або аптечного пункту, а також у межах територій, на яких введено надзвичайний стан, на період надзвичайного стану; у межах територій, на яких ведуться активні бойові дії, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, на період воєнного стану та дванадцяти місяців після його припинення чи скасування.

Ліцензіат, який провадить господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами через мобільний аптечний пункт, повинен укомплектувати штат мобільного аптечного пункту одним водієм та не менш як одним фармацевтичним працівником, який безпосередньо здійснюватиме роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Вимога щодо наявності в штаті аптеки/аптечного пункту посади завідувача на мобільний аптечний пункт не поширюються.

Використання мобільного аптечного пункту одночасно двома і більше ліцензіатами з метою провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами забороняється.

Вимоги до маршруту

Маршрут мобільного аптечного пункту затверджується ліцензіатом.

Ліцензіат зобов’язаний подати Держлікслужбі та органу місцевого самоврядування повідомлення про маршрут мобільного аптечного пункту до початку провадження діяльності.

Маршрут повинен містити інформацію про пункт відправлення та кінцевий пункт призначення, в тому числі пункти завантаження/ розвантаження та місце стоянки транспортного засобу.

У разі зміни маршруту ліцензіат зобов’язаний поінформувати територіальний орган Держлікслужби та органи місцевого самоврядування до початку провадження діяльності. У разі закриття маршруту ліцензіат зобов’язаний поінформувати про це територіальний орган Держлікслужби та органи місцевого самоврядування не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів.

На сайті Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками розміщено реєстр мобільних аптечних пунктів, які здійснюють діяльність на території України станом на 18.05.2026 року. Зокрема, 37 мобільних аптечних пунктів працюють на території 20 областей України (Харківської, Черкаської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської, Київської, Тернопільської, Хмельницької, Херсонської, Житомирської, Чернівецької, Львівської, Полтавської, Сумської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Закарпатської, Івано-Франківської, Вінницької та Запорізької областей).

Діяльність здійснюють Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Харківщини», Черкаське обласне комунальне підприємство «Фармація», Підприємство Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України «Шпиталь Українського Червоного Хреста», Приватне акціонерне товариство «Аптечна мережа "Фармація"», Комунальне підприємство «Ліки Чернігівщини» Чернігівської обласної ради, Державне підприємство «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ ХЕРСОНЩИНИ», Приватне підприємство «Гармонія-2000», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роджерс», Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Міжлікарняна аптека № 272», Приватне акціонерне товариство «Аптеки Запоріжжя», Комунальне підприємство «АПТЕКА "СІМЕЙНИЙ ЛІКАР"» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Комунальне підприємство «Аптека №197 Полтавської міської ради», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакстон», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ФАРМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Сумщини», Комунальне підприємство Харківської обласної ради «Обласний аптечний склад», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСТОР», Комунальне підприємство «Кіровоградфармація» Кіровоградської обласної ради, Приватне підприємство «Експрес-аптека», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМ СІМ’Я», Комунальне підприємство «ОБЛАСНИЙ АПТЕЧНИЙ СКЛАД», фізична особа-підприємець Кобацька Ганна Михайлівна та Приватне підприємство «КОНЕКС».

Таким чином, запровадження мобільних аптечних пунктів є одним із найбільш вдалих рішень останніх років у сфері забезпечення фізичної доступності лікарських засобів. На відміну від моделей позааптечного продажу лікарських засобів, мобільний аптечний пункт функціонує як повноцінний структурний елемент ліцензованої аптечної діяльності. Відпуск лікарських засобів здійснюється фармацевтичним працівником із дотриманням вимог законодавства, умов зберігання, контролю якості та професійного консультування пацієнтів. Саме тому розвиток мережі мобільних аптечних пунктів дозволяє одночасно вирішити два важливі завдання: підвищити доступність лікарських засобів для жителів віддалених територій та зберегти належний рівень безпеки і якості фармацевтичної допомоги.

Проєкт був би значно успішнішим, якби держава або територіальні громади брали участь у співфінансуванні створення та діяльності мобільних аптечних пунктів. Водночас фінансова підтримка не є єдиною умовою успішного розвитку мобільних аптечних пунктів. Не менш важливими є формування прозорих та економічно обґрунтованих правил їх діяльності, належне планування маршрутів із урахуванням реальних потреб населення, інтеграція з електронною системою охорони здоров’я, а також можливість участі таких мобільних аптечних пунктів у державних програмах. Лише за умови поєднання організаційної, нормативної та фінансової підтримки мобільні аптечні пункти зможуть стати ефективним інструментом забезпечення населення якісною фармацевтичною допомогою.

Читайте також Розміщення та зберігання лікарських засобів у торговельному залі аптеки.