Особливості розміщення аптек: українські вимоги та європейський досвід

Вибір місця розташування аптеки є одним із перших рішень, яке приймається ще до початку підготовки до отримання ліцензії. І саме на цьому етапі нерідко закладаються передумови для подальших труднощів у роботі аптечного закладу. Невдале планування приміщення, помилки під час його переобладнання або недооцінка особливостей конкретної будівлі можуть призвести не лише до додаткових витрат, а й до неможливості забезпечити виконання ліцензійних умов та належну організацію фармацевтичної діяльності.

На практиці вибір місця для відкриття аптеки часто пов’язують насамперед із комерційною привабливістю об’єкта: інтенсивністю пішохідного трафіку, близькістю до закладів охорони здоров’я, транспортною доступністю чи рівнем конкуренції. Законодавство ж вимагає іншого – приміщення аптеки повинне забезпечувати можливість дотримання умов зберігання лікарських засобів, безпечну організацію технологічних процесів, належні умови праці персоналу, доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а також безперервність фармацевтичного обслуговування.  Воєнний стан, в якому перебуває Україна п’ятий рік поспіль, вносить свої корективи – руйнування інфраструктури, перебої з електропостачанням, переміщення населення та зміна логістичних маршрутів змушують переглянути традиційні підходи до відкриття аптечних закладів та планування аптечної мережі.

Український підхід до регулювання розміщення аптек істотно відрізняється від практики більшості країн Європейського Союзу. В Україні законодавство достатньо детально визначає вимоги до приміщень аптечних закладів, їх функціонального зонування та матеріально-технічного забезпечення. У багатьох державах ЄС, навпаки, основний акцент зроблено не на характеристиках будівлі, а на забезпеченні рівного доступу населення до фармацевтичної допомоги, професійній відповідальності власника аптеки та якості фармацевтичних послуг. Тип будівлі, у якій розміщується аптека, зазвичай не є самостійним предметом правового регулювання, якщо забезпечено належні умови для провадження діяльності.

Розглянемо, які особливості необхідно враховувати під час розміщення аптек залежно від типу будівлі та населеного пункту, які практичні вимоги встановлює українське законодавство, а також які підходи застосовуються у країнах Європейського Союзу і що з цього досвіду може бути корисним для подальшого розвитку аптечної практики в Україні.

Що необхідно врахувати під час вибору приміщення для аптеки?

Помилкою є оцінювати приміщення виключно за його площею чи вартістю оренди. Сучасна аптека – це не лише торговельний об’єкт, а й заклад охорони здоров’я, діяльність якого пов’язана із забезпеченням належної якості лікарських засобів на всіх етапах їх зберігання та відпуску. Саме тому ще до прийняття рішення про відкриття аптеки необхідно комплексно оцінити відповідність об’єкта майбутнім вимогам законодавства та практичним потребам аптечного закладу.

Одним із перших факторів є тип будівлі, у якій планується розмістити аптеку. В таблиці наведено переваги та недоліки різних типів будівель.

Один і той самий об’єкт може бути економічно привабливим, але водночас створювати суттєві труднощі для забезпечення належної фармацевтичної практики.

Ще до укладення договору оренди доцільно оцінити, чи дозволяє конфігурація приміщення організувати всі необхідні функціональні зони без суттєвого перепланування, адже в окремих випадках витрати на реконструкцію можуть перевищувати економію, отриману завдяки нижчій орендній платі. Особливої уваги потребують питання розміщення місця приймання товару, організації внутрішніх потоків персоналу, зон зберігання лікарських засобів, можливості встановлення холодильного обладнання та забезпечення безперервного контролю температури. Саме невдале планування приміщень є однією з найпоширеніших причин додаткових витрат після відкриття аптеки. 

Під час вибору приміщення доцільно оцінити можливість встановлення резервних джерел електроживлення, стабільність електромережі, технічний стан вентиляції, систем кондиціонування та водопостачання. Не менш важливо на етапі вибору приміщення оцінити не лише можливість облаштування пандуса, а й ширину проходів, розташування вхідної групи, можливість безпечного пересування всередині приміщення та доступність дістатися аптечного закладу громадським транспортом. У країнах Європейського Союзу питання доступності дедалі частіше розглядається як один із критеріїв оцінки якості фармацевтичної допомоги, а не лише як виконання будівельних норм. Саме такий підхід поступово формується і в Україні.

Найбільш вдалими є ті проєкти, у яких рішення про вибір приміщення приймається не лише з урахуванням його комерційної привабливості, а після комплексної оцінки всіх факторів, що можуть вплинути на безпечність, якість та безперервність фармацевтичної діяльності. У більшості випадків саме грамотний вибір місця розташування дозволяє уникнути дорогого перепланування, повторного переобладнання приміщень або необхідності усунення недоліків уже після отримання ліцензії.

Особливості розміщення аптек залежно від типу населеного пункту

Одним із важливих напрямів розвитку сучасного фармацевтичного законодавства України є поступовий перехід від уніфікованого до більш диференційованого регулювання аптечної діяльності. Якщо раніше більшість вимог до аптечних закладів застосовувалася незалежно від місця їх розташування, то останні зміни до Ліцензійних умов свідчать про прагнення враховувати специфіку різних територій та умови забезпечення населення лікарськими засобами.

Незважаючи на появу окремих спеціальних норм, вибір місця розташування аптеки й надалі залишається одним із ключових управлінських рішень. Практичні умови діяльності аптечного закладу у великому місті, районному центрі, сільській громаді чи на прифронтовій території істотно відрізняються. Різна щільність населення, транспортна доступність, рівень конкуренції, кадрове забезпечення та логістичні можливості безпосередньо впливають як на організацію роботи аптеки, так і на її економічну ефективність.

У таблиці наведено відмінності за певними критеріями для аптек в залежності від місця їх розташування, відповідно до діючих Ліцензійних умов.

У великих містах відкриття аптеки, як правило, не пов’язане з проблемою доступності лікарських засобів для населення. У центральних районах великих міст спостерігається висока концентрація аптечних закладів, що створює значний рівень конкуренції, тому у таких умовах успішність аптеки визначається вже не лише її місцем розташування, а й якістю фармацевтичного обслуговування, асортиментом, швидкістю обслуговування, цифровими сервісами та професійністю персоналу. В окремих містах України концентрація аптек є однією з найвищих у Європі. Однак саме у великих містах виникають додаткові організаційні питання – обмежені можливості для паркування, складна логістика доставки лікарських засобів, висока вартість оренди комерційної нерухомості та запровадження роботи у 13-годинному режимі істотно впливають на економіку аптечного закладу.

Для невеликих міст характерною є значно менша щільність аптечної мережі. З одного боку, це створює кращі можливості для відкриття нових аптек, а з іншого – обмежує економічний потенціал кожного окремого закладу, тому під час вибору місця розташування особливого значення набуває близькість до лікарень, амбулаторій, центрів первинної медичної допомоги, ринків, вокзалів або адміністративних центрів громади.

Організація аптечного забезпечення у сільській місцевості залишається одним із найскладніших викликів для системи охорони здоров’я. Невелика кількість населення, значні відстані між населеними пунктами, дефіцит фармацевтичних кадрів та високі логістичні витрати істотно ускладнюють відкриття нових аптек. Саме тому в багатьох громадах аптека виконує не лише комерційну, а й соціальну функцію, забезпечуючи населення лікарськими засобами, які нерідко неможливо придбати в іншому населеному пункті без тривалої поїздки. Для таких територій останніми роками активно розвиваються мобільні аптечні пункти, доставка лікарських засобів та інші альтернативні моделі фармацевтичного забезпечення.

Повномасштабна війна сформувала ще одну категорію населених пунктів, для яких традиційні підходи до організації аптечної мережі вже не є достатніми. Пошкодження інфраструктури, нестабільне електропостачання, складна логістика, підвищені ризики для персоналу та переміщення населення вимагають застосування гнучкіших механізмів забезпечення лікарськими засобами, тому останніми роками законодавство поступово адаптується до цих умов, запроваджуючи нові організаційні моделі, кадрові вимоги та інші інструменти забезпечення доступності фармацевтичної допомоги. Разом з цим питання диференційованого регулювання діяльності аптечних закладів на таких територіях залишається вкрай необхідним. Представники фармацевтичної спільноти неодноразово звертали увагу на необхідність врахування об’єктивних особливостей роботи аптек у громадах, які перебувають під постійною загрозою обстрілів або мають суттєво обмежену логістику, та виведення їх з-під цінових та інших регулювань, які ускладнюють роботу.

Типові помилки під час відкриття аптек

Аналіз практики функціонування аптечних закладів дозволяє виділити кілька найбільш поширених помилок. Найчастіше рішення про відкриття аптеки приймається виключно на підставі комерційної привабливості місця. Високий пішохідний потік або низька вартість оренди можуть приховувати значні експлуатаційні проблеми, які проявляться вже після початку роботи. 

Ще однією поширеною помилкою є недооцінка логістичних процесів – відсутність зручного місця для приймання товару, складний під’їзд транспорту або необхідність переміщення лікарських засобів через місця загального користування створюють постійні організаційні труднощі та можуть негативно впливати на якість роботи аптеки. 

Не менш важливою є оцінка інженерної інфраструктури – недостатня потужність електромережі, відсутність можливості резервного електроживлення можуть поставити під загрозу дотримання умов зберігання певних категорій лікарських засобів. 

Окремої уваги заслуговує питання перспективності розвитку аптечного закладу – приміщення, яке повністю відповідає поточним потребам, через декілька років може стати непридатним для розширення асортименту, впровадження нових фармацевтичних послуг або встановлення додаткового обладнання.

Європейський досвід: від контролю приміщення до оцінки результату

Європейські країни використовують різні моделі планування аптечної мережі, однак їх об’єднує спільний принцип: вимоги до відкриття аптек визначаються не випадково, а виходячи із забезпечення населення доступною фармацевтичною допомогою. Одні держави застосовують демографічні критерії, інші – географічні, треті поєднують обидва підходи. 

Законодавство  Іспанії передбачає, що відкриття нових аптек здійснюється з урахуванням кількості населення та мінімальної відстані між аптеками. Загальне правило, встановлене законом 1997 року, дозволяє відкривати одну аптеку приблизно на 2 800 жителів, мінімальна відстань 250 метрів, а для сільських, гірських або малонаселених територій автономні співтовариства ( у Каталонії, наприклад, є  власний закон про фармацевтичне регулювання та власні критерії планування) можуть встановлювати спеціальні правила, щоб не допустити погіршення доступності фармацевтичної допомоги. 

Подібну модель застосовує і Польща. З 2017 року діє модель територіального планування аптечної мережі, запроваджена реформою «Apteka dla Aptekarza», яка в подальшому зазнала змін, зокрема у 2023 році (так звана «Apteka dla Aptekarza 2.0»). При цьому основні демографічні та географічні критерії відкриття нових аптек – мінімальна кількість населення та мінімальна відстань між аптеками – залишилися складовою польської моделі регулювання (на одну аптеку в гміні припадає щонайменше 3000 жителів, відстань від запланованої аптеки до найближчої діючої аптеки становить не менше 500 метрів. 

В Австрії відкриття нової аптеки можливе лише після підтвердження наявності потреби у її функціонуванні. Під час розгляду заяви оцінюється, чи покращить новий аптечний заклад доступність фармацевтичної допомоги для населення та чи не створить він загрози для належного функціонування вже існуючих аптек.

У Бельгії територіальне регулювання є ще жорсткішим. Залежно від чисельності населення застосовуються мінімальні відстані між аптеками, що спрямовано на запобігання надмірній концентрації аптек в окремих районах та забезпечення їх рівномірного розташування (для відкриття нової аптеки застосовуються три альтернативні критерії: якщо найближча аптека розташована на відстані не менше 1000 м, нова аптека повинна обслуговувати щонайменше 2500 жителів; якщо відстань становить не менше 3000 м – щонайменше 2000 жителів; якщо відстань становить не менше 5000 м – щонайменше 1500 жителів, при цьому відстань визначається автомобільною дорогою, а не по прямій).

Подібні підходи застосовуються і в інших державах Європейського Союзу. Зокрема, у Португалії та Італії законодавством поєднуються демографічні та географічні критерії відкриття аптек, тоді як у низці інших країн, зокрема Хорватії, Словенії та Мальті, територіальне планування аптечної мережі здійснюється з урахуванням потреб населення, особливостей адміністративно-територіального устрою та забезпечення доступності фармацевтичної допомоги. Конкретні механізми такого регулювання істотно відрізняються між країнами.

Водночас окремі держави Європейського Союзу, зокрема Німеччина та Нідерланди, застосовують іншу модель регулювання, яка не передбачає законодавчо встановлених демографічних критеріїв або мінімальних відстаней між аптеками. У цих країнах основний акцент робиться на професійних стандартах, ліцензуванні, кваліфікації персоналу та забезпеченні належної якості фармацевтичної допомоги.

Порівняння українського законодавства з практикою країн Європейського Союзу дозволяє зробити кілька важливих висновків. У більшості держав ЄС дедалі менше уваги приділяється самому типу будівлі, в якій розташована аптека, натомість основним критерієм стає здатність аптечного закладу забезпечити якісне фармацевтичне обслуговування населення. Європейська практика демонструє, що під час планування аптечної мережі дедалі більше враховуються демографічні особливості регіонів, транспортна доступність та потреби конкретної громади. У низці країн застосовуються механізми територіального планування аптечної мережі, які покликані забезпечити рівномірний доступ населення до лікарських засобів.

Для України такий досвід є особливо актуальним в умовах воєнного стану. Подальший розвиток аптечної мережі в Україні, ймовірно, відбуватиметься залежно від особливостей територій та потреб населення. Поряд із традиційними аптечними закладами дедалі більшого значення набуватимуть мобільні аптечні пункти, дистанційне замовлення та доставка лікарських засобів, цифрові сервіси, а також нові моделі забезпечення фармацевтичною допомогою віддалених, сільських і прифронтових територій. Тому при затвердженні нових Ліцензійних умов варто максимально врахувати практику їх застосування, потреби різних територіальних громад та сучасні виклики, пов’язані із забезпеченням населення лікарськими засобами. Водночас диференціація вимог повинна залишатися обґрунтованою, прозорою та такою, що не знижує рівень якості й безпеки фармацевтичної допомоги.

Читайте також Розміщення та зберігання лікарських засобів у торговельному залі аптеки.