Андрій Безносенко: Антибіотикорезистентність у хірургії — це загроза ефективності сучасних оперативних втручань
– 3 хв. читання
Сучасна онкохірургія здатна виконувати надскладні оперативні втручання, які ще кілька десятиліть тому здавалися неможливими. Однак дедалі частіше успіх лікування визначається не лише технікою операції чи можливостями протипухлинної терапії. Серйозним викликом стають інфекційні збудники, які зберігають життєздатність навіть під дією сучасних антибактеріальних препаратів.
Про те, як антибіотикорезистентність впливає на результати лікування онкологічних пацієнтів та чому проблема значно ширша за неправильне застосування антибіотиків, розповів голова oncoHUB лікар-хірург-онколог Андрій Безносенко.
Не лише антибіотикорезистентність, а й інфекційний контроль
За словами фахівця, сьогодні антибіотикорезистентність не можна розглядати окремо від системи інфекційного контролю.
«Проблема, про яку ми говоримо, — це не тільки антибіотикорезистентність. Насправді це глобальна проблема інфекційного контролю, а антибіотикорезистентність є лише однією з її складових», — пояснює Андрій.
Якщо раніше більшість інфекційних ускладнень після операцій вважалися керованими, то сьогодні лікарі дедалі частіше стикаються з мультирезистентною флорою.
«Колись ми розуміли, що практично завжди знайдеться антибіотик, який вплине на збудника. Сьогодні ми все частіше бачимо інфекції, які складно, а інколи неможливо лікувати стандартними підходами. Іноді навіть сучасних антибактеріальних препаратів недостатньо для ефективного контролю інфекції», — зазначає лікар.
Чому онкологічні пацієнти опинилися в групі найвищого ризику
Особливо гостро проблема проявляється саме в онкології.
«Онкологічні пацієнти особливо вразливі. Це і вплив самої пухлини, і хіміотерапія, і променева терапія, і тривалі госпіталізації. Багато хто місяцями перебуває у медичних закладах та постійно контактує з госпітальною флорою», — говорить Андрій.
Додатково ситуацію ускладнює необхідність застосування антибіотиків широкого спектра дії при нейтропенічних станах.
«Ми часто змушені емпірично призначати антибіотики широкого спектра. Це необхідно для безпеки пацієнта, але водночас створює умови для формування резистентної флори», — пояснює він.
На думку експерта, не менш важливу роль відіграє й порушення мікробіому на фоні протипухлинного лікування.
«У результаті ми отримуємо дуже складного пацієнта, який має ослаблений імунітет і водночас може бути носієм мультирезистентної флори».
Війна змінила інфекційний портрет українських лікарень
«Ми отримали велику кількість пацієнтів із бойовими травмами та пораненнями. Разом із цим з'явилися додаткові ризики поширення складних госпітальних інфекцій. Це проблема, яку сьогодні визнають не лише в Україні», — наголошує лікар.
За його словами, іноземні колеги нерідко дивуються результатам бактеріологічних досліджень українських пацієнтів.
«Коли наші пацієнти проходять лікування за кордоном, місцеві спеціалісти часто звертають увагу на особливості флори, з якою ми стикаємося в Україні. Це не проблема окремого лікаря чи окремого пацієнта. Це виклик для всієї системи охорони здоров'я», — додає Андрій
Коли інфекція впливає на рішення про операцію
Одним із найтривожніших наслідків антибіотикорезистентності є її вплив на хірургічну тактику.
«Сьогодні ми повинні оцінювати не лише онкологічну користь операції, а й ризики інфекційних ускладнень. Іноді пацієнт потребує попереднього обстеження, визначення флори та цілеспрямованого лікування ще до госпіталізації», — розповідає фахівець.
В окремих випадках наявність мультирезистентної інфекції може впливати навіть на обсяг майбутнього оперативного втручання.
«Якщо ризик інфекційних ускладнень стає надто високим, ми повинні дуже ретельно зважувати кожне рішення. Йдеться не лише про інфекції операційної рани. Це можуть бути пневмонії, флебіти, стоматити та інші серйозні ускладнення», — ділиться хірург.
Інфекційний контроль — справа всієї лікарні
На думку експерта, боротьба з антибіотикорезистентністю починається не з призначення антибіотика.
«Це стерилізація інструментів, правильна обробка рук персоналу, дотримання санітарних вимог, ізоляція пацієнтів із резистентною флорою, контроль маршрутів пересування пацієнтів та відвідувачів. У цьому процесі важливий кожен працівник лікарні», — підкреслює Андрій.
Він наголошує, що навіть одна помилка може мати серйозні наслідки.
«Інфекційний портрет відділення може погіршитися дуже швидко. А для його покращення потрібні місяці системної роботи».
Клінічний фармацевт — не контролер, а партнер
Окрему увагу лікар приділяє ролі клінічних фармацевтів.
«Спочатку багато хірургів скептично ставилися до появи клінічних фармацевтів. Але сьогодні ми розуміємо, що це важливий член мультидисциплінарної команди», — зазначає він.
За словами Андрія, функції клінічного фармацевта значно ширші, ніж контроль призначень.
«Від оцінки результатів посівів, вибору препарату, оптимізація дозування, деескалації терапії до контролю тривалості лікування та побічних ефектів. Це дуже важлива робота, на яку у хірургів часто просто не вистачає часу».
Саме тому лікар переконаний, що майбутнє боротьби з антибіотикорезистентністю за командним підходом.
«Епідеміолог і клінічний фармацевт сьогодні є стратегічними фахівцями у питаннях інфекційного контролю. А якщо до цієї співпраці додаються хірурги та інші спеціалісти, тоді ми можемо говорити про справжнє підвищення безпеки пацієнтів», — додає фахівець.
Швидких рішень не буде
На завершення Андрій наголошує: антибіотикорезистентність — це проблема, яку неможливо вирішити одним наказом чи новим протоколом.
«Це дуже тривалий процес. За місяць нічого не зміниться і навіть за рік ми не побачимо кардинальних результатів. Але якщо системно працювати над інфекційним контролем, залучати клінічних фармацевтів, епідеміологів та навчати медичний персонал, ми поступово зможемо змінити ситуацію на краще».
Читайте також Інгаляційний інсулін для дітей — технологія, що змінює досвід лікування діабету
