Катерина Градовська: Після вибухів — знову до роботи

У прифронтовому Слов’янську давно навчилися жити між сиренами, новинами про обстріли та ранковими планами на роботу. Тут люди не вимірюють відстані кілометрами — вони знають, наскільки близько пролунав останній вибух. Але навіть у таких умовах щоранку відчиняються аптеки. І за їхніми віконцями стоять ті, хто допомагає місту триматися.

Катерина Градовська — одна з таких людей. Уже понад сім років вона працює у фармації, а останні роки очолює аптеку мережі «Подорожник» у Слов’янську. Її історія — про професію, яка стала покликанням, про відповідальність під час війни та про людей, які залишаються поруч, коли навколо руйнується звичний світ.

Професія, яку колись обрали батьки

Іноді шлях у професію починається не з дитячої мрії, а з рішення близьких людей. Катерина з усмішкою зізнається, що свого часу фармацію для неї обрали батьки. Сьогодні вона говорить про це без жодного жалю — навпаки, з великою вдячністю.

Ще під час навчання вона зрозуміла, що знайшла своє місце. Саме тоді прийшло усвідомлення, що аптечна справа — це значно більше, ніж робота з лікарськими засобами.

«Якщо чесно, професію обирала не зовсім я. Колись мама працювала в аптеці і дуже любила цю атмосферу. Вона бачила цю роботу зсередини й вирішила, що донька теж повинна працювати в аптеці. Зараз я розумію, що це було правильне рішення. Я вдячна батькам за цей вибір, бо знайшла себе саме тут», — говорить Катерина Градовська.

Вищу освіту вона здобувала в Національному фармацевтичному університеті і вважає, що саме студентські роки стали для неї фундаментом майбутньої професійної впевненості.

Особливо добре вона пам’ятає свій перший день у стінах університету: «Я досі пам’ятаю перше вересня і виступ ректора Валентина Петровича Черниха. Він сказав фразу, яка залишилася зі мною назавжди: аптеки були, є і будуть, люди хворіли, хворіють і будуть хворіти, а хороших фармацевтів завжди бракуватиме. Тоді я ще не усвідомлювала повністю значення цих слів, але сьогодні бачу, наскільки вони були пророчими. Наші викладачі не просто давали знання — вони готували нас до реального життя і до відповідальності перед людьми», — говорить Катерина.

Від молодого спеціаліста до завідувачки

Кар’єра Катерини розвивалася стрімко. Вона починала працювати ще студенткою, а після отримання диплома повністю присвятила себе професії.

Кілька років досвіду, щоденна практика, бажання вчитися — і вже у 2021 році вона отримала пропозицію очолити аптеку.

«Моя завідувачка переїжджала до Краматорська і фактично передала мені свої «генеральські погони». Звичайно, було хвилювання. Але колектив допоміг швидко адаптуватися. Ми стали справжньою командою, де кожен готовий підтримати іншого», — розповідає Катерина Градовська.

Сьогодні під її керівництвом працює невеликий колектив. Але для неї це не просто співробітники. Це люди, з якими доводиться ділити не лише робочі будні, а й воєнну реальність.

Війна, яка прийшла несподівано

24 лютого 2022 року Катерина добре пам’ятає до деталей. Напередодні вона завершила робочу зміну, а наступний день мав бути вихідним. Втім, звичне життя закінчилося за одну ніч.

«Чесно кажучи, того ранку я ще не зрозуміла масштабу того, що сталося. Так, були вибухи. Так, усі говорили про війну. Але усвідомлення прийшло трохи пізніше. Коли почалася масова евакуація, коли люди стали виїжджати цілими родинами, тоді стало зрозуміло: життя вже ніколи не буде таким, як раніше», — згадує Катерина.

Попри небезпеку вона залишилася у Слов’янську. Аптеки тимчасово припиняли роботу, але згодом відкривалися знову. Місто потребувало ліків. А люди потребували тих, хто допоможе їх отримати.

За триста метрів від вибуху

У червні цього року війна знову нагадала про себе особливо жорстоко. Один із ворожих ударів стався буквально поруч із аптекою. Будівлі навколо зазнали серйозних руйнувань. Були постраждалі та загиблі.

«Приліт був приблизно за 250–300 метрів від нас. Це сталося зовсім нещодавно. Поруч були дуже великі руйнування. Будинки залишилися без вікон, дверей, балконів. На щастя, наша аптека розташована всередині будинку, тому серйозно не постраждала. Трохи підремонтували стелю і продовжили працювати», — говорить Катерина Градовська.

У її словах немає героїзації ситуації. Лише спокійне прийняття реальності, яка стала частиною життя всіх мешканців прифронтового міста.

Люди, які приходять не лише за ліками

Щодня аптеку відвідують понад сотня людей. Більшість із них давно стали знайомими. Фармацевти знають їхні історії, звички, навіть уподобання. І саме це створює особливий зв’язок між людьми.

«У нас дуже багато постійних відвідувачів. Вони приходять роками. Приносять смаколики, каву, іноді навіть торти. Їм здається, що ми постійно голодні. Є військові, викладачі університету, літні люди. І дуже приємно, коли вони повертаються не лише за ліками, а й просто щоб поспілкуватися чи сказати добре слово», —розповідає Катерина.

Саме в такі моменти стає зрозуміло: робота фармацевта давно вийшла за межі звичайного відпуску препаратів.

Як не втратити рівновагу

Жити у Слов’янську сьогодні означає постійно балансувати між обережністю та необхідністю продовжувати працювати. Катерина не приховує: страх присутній завжди. Але дозволити йому керувати собою не можна.

«Паніка нікому не допоможе. Ні нам, ні нашим відвідувачам. Якщо ще й ми почнемо панікувати, то це вже буде край. Тому намагаємося триматися, підтримуємо одна одну. Якщо є реальна загроза — йдемо в укриття. Але після цього повертаємося до роботи. Людям потрібна стабільність, і ми намагаємося її забезпечити», — говорить Катерина Градовська.

Саме ця внутрішня дисципліна допомагає колективу залишатися сильним навіть у найважчі моменти.

Фармацевтки, які стали “сонечками”

Останніми роками фармацевтів часто оцінюють за стереотипами. Катерина визнає: інколи прикро чути, коли спеціалістів зводять до ролі звичайних продавців.

Адже за кожною рекомендацією стоять роки навчання та відповідальності.

«Люди, які справді розуміють нашу роботу, ніколи не скажуть, що фармацевт просто продає ліки. Ми пам’ятаємо показання, протипоказання, взаємодію препаратів, особливості застосування. Ми допомагаємо людині зорієнтуватися, підказуємо, пояснюємо. І наші постійні клієнти це дуже добре розуміють та цінують», — говорить Катерина.

Саме тому в її аптеці фармацевтів називають не за посадою. Для багатьох відвідувачів вони давно стали своїми: «сонечками», «зайчиками», «красунями». І за цими словами стоїть найголовніше — довіра.

Поки відчинені двері аптеки

У прифронтовому місті кожен день — це вибір. Залишитися чи поїхати? Боятися чи діяти? Закритися від світу чи допомагати іншим? Катерина Градовська свій вибір зробила давно.

Вона продовжує працювати у Слов’янську, підтримувати свій колектив і зустрічати відвідувачів усмішкою навіть після безсонних ночей під звуки вибухів.

Бо поки у місті відчинені двері аптек, люди знають: життя триває. І поруч завжди є ті, хто готовий допомогти.

Читайте також Галина Андреєва: Нашу аптеку в Шахтарському жодного дня не закривали.