Аптеки під тиском: директор ЄФА Іван Задворних — про ризики для фармринку

Російські удари по фармацевтичних складах, зростання логістичних витрат і нові регуляторні вимоги створюють додаткове навантаження на український фармацевтичний ринок. Поки учасники галузі шукають способи зберегти безперервність постачання, перед державою постає непросте завдання: посилити стійкість системи, не ускладнивши доступ населення до лікування. Про ризики дефіциту, можливе подорожчання препаратів, майбутнє аптек у невеликих і прифронтових населених пунктах та трансформацію державного регулятора розповів директор Європейської Фармацевтичної Асоціації Іван Задворних.

Як російські удари по логістичних і складських центрах фармацевтичних дистриб’юторів вплинули на стабільність постачання медикаментів у регіони?

— Атаки створили додаткові ризики для безперервного постачання ліків. Ідеться не лише про втрату товарних запасів і пошкодження складської інфраструктури, а й про необхідність перебудовувати маршрути доставки, залучати альтернативні майданчики та нести додаткові операційні витрати. Усе це збільшує фінансове навантаження на дистриб’юторів і ускладнює роботу системи постачання.

Водночас наявна в ЄФА інформація не дає підстав стверджувати, що ці удари спричинили загальне порушення стабільності забезпечення України лікарськими засобами. Локальні перебої з окремими препаратами можливі, особливо якщо йдеться про імпортні позиції або ліки без повноцінних терапевтичних альтернатив. Проте український ринок має кілька рівнів забезпечення — від вітчизняних виробників та імпортерів до дистриб’юторів, аптечних мереж і системи державних закупівель. Тому втрата навіть великого логістичного об’єкта не означає автоматичного виникнення загальнонаціонального дефіциту: учасники ринку перерозподіляють запаси, змінюють маршрути та організовують альтернативні поставки.

Чи повідомляють члени Асоціації про проблеми з постачанням лікарських засобів до аптечних мереж?

— Члени ЄФА не повідомляли про системні проблеми з постачанням лікарських засобів до своїх аптечних мереж. Водночас ми не виключаємо короткострокових перебоїв із наявністю окремих препаратів у конкретних регіонах або аптечних закладах. За інформацією, якою володіє Асоціація, ці труднощі поки не набули системного характеру й не призвели до загального порушення стабільності постачання ліків в Україні.

Які лікарські засоби можуть бути найбільш уразливими до перебоїв і чи бачить ЄФА критичні ознаки дефіциту?

— Україна має розвинений ринок генеричних препаратів, що в багатьох випадках допомагає підтримувати безперервність лікування. Якщо існує терапевтично еквівалентна альтернатива, її застосування за умови клінічної доцільності може зменшити ризик переривання терапії. Водночас найбільш уразливими залишаються препарати, залежні від імпорту, ті, що мають обмежене коло постачальників або не мають повноцінних терапевтичних замін.

Наразі ЄФА не має інформації про критичний дефіцит ліків в Україні, спричинений руйнуванням складської та логістичної інфраструктури. Основні ризики стосуються локальної нестачі окремих позицій і тимчасових затримок поставок. Проте оцінити доступність кожного препарату в усіх регіонах у конкретний момент неможливо без постійного моніторингу. Тому важливі скоординована робота держави й бізнесу, оперативний обмін інформацією та готовність своєчасно перерозподіляти запаси й залучати альтернативні канали постачання.

 Чи допоможуть нові правила розміщення складських приміщень знизити ризики? Адже створення регіональних складів потребує додаткових витрат.

— Український фармацевтичний ринок характеризується високою концентрацією дистрибуції: дві найбільші компанії формують близько трьох чвертей поставок товарів аптечного кошика до аптек у грошовому вираженні. За таких умов концентрація логістичних потужностей створює додаткові системні ризики. Тому важливо не лише підтримувати достатній обсяг запасів, а й розміщувати їх на різних майданчиках, щоб пошкодження одного об’єкта не ставило під загрозу значну частину постачання.

Спрощення вимог до використання складських приміщень для зберігання лікарських засобів на період воєнного стану може стати своєчасним кроком. Бізнесу потрібна можливість швидше адаптувати логістику до безпекової ситуації, використовувати альтернативні склади й розосереджувати товарні запаси. Однак така модель потребує інвестицій, тому регуляторних послаблень недостатньо: необхідні також економічні рішення, які допоможуть підприємствам зберігати фінансову стійкість.

Зокрема, ЄФА вважає доцільним розглянути перегляд підходів до формування граничної постачальницько-збутової надбавки на лікарські засоби, зокрема її встановлення на рівні 10%, як це було передбачено рішенням РНБО, а також пом’якшення умов кредитування фармацевтичного бізнесу. Стійкість постачання залежить не тільки від фізичної наявності складів, а й від спроможності компаній фінансувати їх утримання та відновлення.

Чи варто очікувати подальшого зростання цін на ліки через логістичні збитки, подорожчання транспортування та необхідність заміщувати знищені запаси?

— Ризик зростання витрат у фармацевтичному секторі зберігається. На ціни можуть впливати валютні коливання, дорожча логістика, відновлення втрачених товарних запасів, додаткові витрати на енергозабезпечення та подолання наслідків воєнних руйнувань. Водночас зараз немає достатніх підстав прогнозувати однакове подорожчання всіх лікарських засобів або називати конкретний відсоток зростання без відповідних економічних розрахунків.

Фактична динаміка залежатиме від витрат виробників та імпортерів, валютного курсу, умов постачання, цінової політики компаній і рівня конкуренції. Державні механізми — зокрема реферування цін, декларування цін виробниками й імпортерами в Національному каталозі цін та обмеження оптових і роздрібних надбавок — покликані стримувати різкі цінові коливання в межах установлених правил. Однак оцінювати їхню ефективність потрібно не лише за цінниками, а й за фактичною наявністю препаратів та можливістю учасників ринку забезпечувати безперервне постачання.

Ми очікуємо, що ризики подальшого зростання цін зберігатимуться попри чинні механізми регулювання. Тому ключове завдання — знайти баланс між фінансовою доступністю ліків для населення та економічною спроможністю системи постачання працювати без перебоїв.

Уряд відмовився від ліквідації Держлікслужби на користь її перейменування на Українське фармацевтичне агентство. Як ЄФА оцінює таку трансформацію і які ризики вбачає?

— Головне питання полягає в тому, чи не зведеться реформа, яку протягом кількох років представляли як створення принципово нового незалежного регулятора, до перейменування вже наявної інституції. Постанова Кабінету Міністрів України № 1209 від 23 вересня 2026 року скасовує попереднє рішення про ліквідацію Держлікслужби та передбачає перейменування служби й територіальних органів на Українське фармацевтичне агентство та його територіальні органи. Це закономірно викликає запитання щодо змісту інституційного перезапуску.

Особливе занепокоєння викликає послідовність ухвалення рішень. 11 вересня 2026 року під час публічної дискусії представники влади наголошували, що Держлікслужбу буде ліквідовано, а сценарій простого перейменування не розглядається. Проте вже через 12 днів підхід змінився. Для професійної спільноти важливо розуміти, чому було переглянуто попередню модель і які саме зміни зрештою отримають пацієнти та учасники фармацевтичного ринку.

Ми розуміємо потребу держави забезпечити безперервність регуляторних процесів. Реєстрація лікарських засобів, ліцензування, фармаконагляд, контроль якості та інспектування не можуть зупинитися через інституційні зміни. Але безперервність роботи не повинна означати відмову від змістовного перезапуску регулятора — ці завдання можна поєднати.

Другий ризик — концентрація широкого кола повноважень в одному органі без достатніх гарантій незалежності, прозорості та належного контролю. Така модель потребує чітких процедур ухвалення рішень, зрозумілих критеріїв оцінювання, належного кадрового забезпечення, запобігання конфліктам інтересів і дієвих механізмів оскарження.

Для членів ЄФА принципово, щоб нова інституція відрізнялася від попередньої не назвою, а принципами роботи. Йдеться про професійність, передбачуваність регуляторних рішень, прозору комунікацію з ринком і реальну інституційну незалежність.

Як запропоновані в законопроєкті «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання обігу лікарських засобів» обмеження можуть вплинути на доступність препаратів, особливо в сільській місцевості та прифронтових громадах?

— ЄФА направила свої зауваження та пропозиції до Міністерства охорони здоров’я України, Державної регуляторної служби України й Антимонопольного комітету України. Вони стосуються функціонування лікарняних аптек, обов’язків аптечних мереж, розмежування функцій відповідального за систему якості лікарських засобів і завідувача аптеки, умов відпуску препаратів, фінансування органу державного контролю, об’єднання ліцензійних реєстрів та щорічних внесків аптек.

Найбільше занепокоєння викликають можливі непрямі наслідки нових вимог. Навіть якщо певні обмеження формально не поширюються на окремі аптечні заклади, загальне посилення регуляторного навантаження може ускладнити їхню роботу там, де бракує персоналу й фінансових ресурсів. Показовим є пункт 10 статті 74 законопроєкту, який забороняє покладати на особу, відповідальну за функціонування системи якості лікарських засобів, обов’язки завідувача аптеки та здійснення відпуску препаратів. Виняток передбачено для аптек у сільській місцевості, однак кадровий дефіцит є серйозною проблемою також для малих міст і прифронтових населених пунктів.

Якщо додаткове розмежування функцій вимагатиме наймати більше працівників, аптеки можуть зіткнутися з труднощами, які неможливо подолати простим збільшенням штату. У невеликих громадах знайти фахівців часто складно, а єдина аптека може бути основним або навіть єдиним місцем придбання лікарських засобів. За таких умов нові вимоги здатні призвести до скорочення годин роботи, тимчасового припинення діяльності або закриття окремих закладів. Для мешканців прифронтових територій це означатиме ще більші відстані до аптек на тлі вже наявних безпекових і транспортних обмежень.

Ми не ставимо під сумнів необхідність дотримання вимог до якості та безпеки лікарських засобів. Однак регулювання має бути пропорційним, враховувати реальні умови роботи аптек і не створювати невиправданих кадрових бар’єрів. Саме тому ЄФА запропонувала виключити пункт 10 статті 74 законопроєкту в запропонованій редакції.

Який досвід європейських країн може допомогти Україні уникнути регуляторної кризи аптечного ринку? Чи є перспективи залучення міжнародної допомоги для відбудови зруйнованих фармацевтичних складів?

— Україні варто не копіювати механічно окрему європейську модель, а адаптувати рішення до власних умов — війни, безпекових загроз, кадрового дефіциту та значного навантаження на фармацевтичну інфраструктуру. Корисним може бути досвід країн ЄС у забезпеченні безперервності постачання, резервуванні логістичних потужностей, контролі якості та підтриманні фізичної доступності лікарських засобів.

Наразі ЄФА не має оформлених спільних проєктів із європейськими партнерами щодо відбудови зруйнованої фармацевтичної інфраструктури. Водночас ми вважаємо, що такий напрям може стати предметом подальшої міжнародної співпраці. Для цього необхідно підготувати конкретні пропозиції, оцінити завдані збитки, визначити потреби у фінансуванні та обґрунтувати значення кожного об’єкта для безперебійного постачання ліків.

Відбудова має передбачати не лише відновлення зруйнованих приміщень, а й модернізацію потужностей. Ідеться про резервне енергозабезпечення, підтримання належного температурного режиму, захист товарних запасів і можливість оперативно перерозподіляти логістичні потоки. Такий підхід дасть змогу не просто повернутися до попередньої моделі роботи, а й підвищити стійкість системи до майбутніх загроз.

Чи може паралельний імпорт допомогти українському фармацевтичному ринку подолати проблеми з постачанням і стримати ціни?

— Розвиток механізму паралельного імпорту може посилити цінову конкуренцію, створити додаткові можливості для оптимізації закупівель і зменшити ризик дефіциту окремих препаратів. Водночас його ефективність залежатиме від доступності відповідних лікарських засобів на ринках країн-експортерів, логістичних витрат і того, чи забезпечить цей механізм реальну конкуренцію за ціною.

Українське законодавство вже передбачає можливість паралельного імпорту лікарських засобів із держав Європейського Союзу та Європейської економічної зони за умови дотримання встановлених вимог і отримання відповідного дозволу. Водночас чинна модель не передбачає безпосередньої реалізації таких препаратів через аптечний сегмент. На нашу думку, надалі варто розглянути можливість розширення каналів їх реалізації, зокрема через аптеки, за умови належного контролю якості, безпеки, маркування та фармаконагляду.

Проте паралельний імпорт не розв’яже всіх проблем доступності лікарських засобів. Він має доповнювати інші рішення: розвиток вітчизняного виробництва, диверсифікацію каналів постачання, ефективні державні закупівлі та підтримання економічної стійкості аптечної мережі. Лише комплексний підхід дасть змогу одночасно працювати над доступністю препаратів, конкуренцією та безперервністю лікування.

Читайте також: Костянтин Косяченко: Дефіцит ліків починається там, де система втрачає здатність швидко реагувати