Дивні ліки минулого: фармацевтичні препарати, які нині викликають жах

Сучасна людина звикла довіряти таблеткам, клінічним дослідженням і доказовій медицині. Проте шлях до нинішніх стандартів лікування був довгим і подекуди настільки дивним, що сьогодні багато стародавніх рецептів викликають не лише подив, а й відвертий жах. В історії фармації існували часи, коли ліками вважалися тваринний гній, людські останки, кров страчених людей і навіть навмисне введення пацієнтів у стан небезпечної коми.

Гній як універсальний засіб від усіх хвороб

Стародавній Єгипет часто називають однією з колисок медицини та фармації. Єгипетські лікарі володіли неймовірними знаннями для свого часу, розрізняли різні захворювання та навіть мали вузьку спеціалізацію. Проте поряд із цими досягненнями існували й методи лікування, які сьогодні здаються абсолютно неймовірними.

Для приготування мазей і перев’язувальних матеріалів використовували кров ящірок, мертвих мишей, бруд, цвілий хліб і навіть слину тварин. Однак особливе місце в тогочасній фармакопеї посідали людські та тваринні екскременти. Їх застосовували для лікування ран, шкірних хвороб і багатьох інших недуг.

Попри очевидну небезпеку таких процедур, сучасні дослідження частково пояснюють, чому окремі пацієнти могли відчувати покращення. У деяких видах тваринного гною справді містяться мікроорганізми, здатні виробляти речовини з антибактеріальними властивостями. Втім, ризик інфікування, зокрема правцем,та зараження крові значно переважав потенційну користь.

Коли аптекарі продавали мумії

Однією з найбільш моторошних сторінок історії фармації стала так звана «трупна медицина». Протягом багатьох століть у різних країнах Європи лікарі та аптекарі використовували препарати, виготовлені з людських останків.

У Стародавньому Римі вірили, що кров загиблого гладіатора може вилікувати епілепсію. Пізніше в середньовічних аптеках з’явився особливий товар — порошок із мумій. Для його виготовлення розграбовували давньоєгипетські поховання, а висушені рештки перетворювали на інгредієнт для різноманітних лікувальних сумішей.

У XVII столітті англійський король Карл II користувався знаменитими «Королівськими краплями» — настоянкою, яку готували зі спирту та подрібнених людських черепів. Подібні засоби вважалися джерелом життєвої сили. Люди були переконані, що разом із частиною тіла померлого вони отримують і частину його енергії.

Не дивно, що заради таких ліків хворі інколи відвідували публічні страти, сподіваючись отримати кров щойно страченої людини, яку вважали особливо цілющою.

Інсуліновий шок як метод лікування психічних хвороб

Дивні експерименти над пацієнтами не завершилися із Середньовіччям. Уже в ХХ столітті медицина також шукала шляхи лікування, які сьогодні викликають суперечки.

У 1930-х роках для боротьби з психічними розладами активно застосовували інсулінову шокову терапію. Пацієнтам вводили великі дози інсуліну, навмисно викликаючи різке падіння рівня цукру в крові та стан глибокої гіпоглікемії.

Лікарі того часу вважали, що такий «струс» здатен перебудувати роботу мозку та покращити стан хворих на шизофренію та інші психічні розлади. Метод використовувався кілька десятиліть, хоча був надзвичайно ризикованим і нерідко призводив до тяжких ускладнень. Лише з розвитком психофармакології від нього поступово відмовилися.

Від дивних експериментів до доказової медицини

Сьогодні більшість стародавніх методів лікування та препарати виглядають шокуюче або навіть варварськи. Проте саме численні помилки, пошуки та експерименти минулого стали підґрунтям для розвитку сучасної фармації.

Шлях від мазей із гною до високотехнологічних біологічних препаратів зайняв тисячоліття. За цей час людство навчилося відрізняти забобони від науки, а випадкові спостереження — від доказів. І хоча історія фармації зберігає чимало дивних сторінок, саме вони нагадують, наскільки далеко просунулася медицина у своєму прагненні зробити лікування безпечним та ефективним.

Читайте також Пліснява, яка врятувала людство: історія відкриття пеніциліну.