Едем Адаманов: Сьогодні ми не маємо глобального дефіциту лікарських засобів
– 7 хв. читання
Після останніх ударів по фармацевтичних складах питання доступності лікарських засобів в Україні знову опинилося у центрі уваги. На тлі втрати значних запасів «Фармацевт Практик» запитав директора ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едема Адаманова, чи можуть ці події призвести до дефіциту, наскільки держава бачить реальну ситуацію безпосередньо в аптеках та що відбувається, коли окремі препарати все ж зникають із продажу.
Позиція директора ДЕЦ однозначна: системного дефіциту лікарських засобів сьогодні немає.
«Зараз ми не маємо глобального дефіциту лікарських засобів, і локального теж немає. Якщо говорити про ті склади, які постраждали, — це дуже багато грошей. Це дуже болісно для системи. Але система за час повномасштабного вторгнення стала більш гнучкою. Вона була готова до різного розвитку подій. Тому ми зараз не відчуваємо ні локального, ні глобального дефіциту».
Водночас уже в наступній частині розмови мова заходить про ситуації, коли окремі позиції все-таки можуть бути відсутні в певному регіоні чи аптеці. Едем Адаманов наголошує: сам факт такої відсутності ще не свідчить про загальний дефіцит на ринку і не обов’язково пов’язаний зі знищенням складів.
«Чи може бути відсутня якась окрема позиція — одна, дві, три — в якомусь регіоні чи декількох? Так, звісно. Але це можливо і в країні без повномасштабного вторгнення. Причини можуть бути різними. Десь виробник не встиг перереєструвати лікарський засіб, десь, наприклад, закрився виробничий майданчик у Європі або Індії. Тому локально одна, дві, три чи п’ять позицій можуть бути відсутні, але таке може трапитися і без знищення складів у будь-якій країні світу».
Саме на цій різниці між загальною ситуацією на ринку та фактичною наявністю препаратів у конкретній аптеці ми зупинилися детальніше.
Коли дефіциту «немає», але і препарату немає в аптеці
Під час розмови «Фармацевт Практик» навів повідомлення фармацевтів про перебої з окремими препаратами, зокрема тими, які постійно застосовують пацієнти з хронічними захворюваннями. Директор ДЕЦ запропонував розділяти загальнодержавний дефіцит і локальну дефектуру та в кожному конкретному випадку встановлювати її причину.
«Якщо є локальна дефектура, тут треба враховувати, з якої причини вона виникла. Знищуються склади, але є логістичне плече. Кожна аптека для себе визначає, на яку кількість тижнів вона тримає запас. Давайте візьмемо найменшу аптеку: вона, наприклад, може зберігати лікарські засоби на три тижні, тому що в неї просто немає приміщення, де вона могла б зберігати більшу кількість».
Тобто наслідки втрати конкретного складу, за його поясненням, не обов’язково відображаються на аптечній полиці одразу.
«Щоб відчути пряму кореляцію, має пройти певна кількість тижнів, тому що спочатку використовуються залишки в аптеках».
Але що відбувається, якщо дефектура вже виникла? За словами Едема Адаманова, тоді регулятор переходить від загальної оцінки ринку до конкретного препарату та причин його відсутності.
«А що ми робимо, коли виникає дефектура? Ми постійно сідаємо з виробником і з’ясовуємо причини, чому вона виникла. Там, де є замінники, наприклад якщо це вже не запатентований лікарський засіб і є генерики, ми завжди говоримо з іншими виробниками та постачальниками, щоб вони пришвидшили поставки, збільшили виробництво. Тобто ми завжди працюємо з виробниками, щоб пацієнти не відчули дефектуру».
Чи бачить держава реальну наявність ліків в аптеках
Саме тут виникає ще одне питання: якщо на рівні держави говорять про відсутність дефіциту, наскільки повною є інформація про залишки безпосередньо в аптеках? Єдиної системи, яка б у режимі реального часу показувала залишки кожного лікарського засобу в усіх українських аптеках, наразі немає. Це підтверджує і директор ДЕЦ.
«Якщо ми говоримо про ритейл, держава ніколи в це не втручалася. Аптеки чи аптечні мережі можуть користуватися будь-яким програмним забезпеченням, яке їм подобається. Станом на сьогодні вони не зобов’язані кудись звітувати і повідомляти про свої залишки».
Тож оцінка ситуації формується не через щоденний збір інформації з кожної аптеки. Натомість ДЕЦ орієнтується передусім на інші показники — обсяги імпорту, історичне споживання та інформацію від учасників ринку. Едем Адаманов пояснює це на умовному прикладі:
«У нас є доступ до інформації, що імпортовано. Тобто ми маємо доступ до першоджерел. Ми бачимо, скільки з місяця в місяць було споживання цього лікарського засобу, скільки його імпортовано, і можемо дуже легко спрогнозувати, що буде відбуватися.
Якщо у нас є препарат Х, який історично споживається в обсязі 100 упаковок на місяць, і ми бачимо, що імпорт щомісяця просідає — споживання 100 упаковок, а імпортовано 50, — нам не потрібно збирати інформацію з 18 тисяч аптек. Ми можемо одразу побачити проблему на верхньому рівні».
Але особливо показовим є продовження цієї відповіді. Навіть за достатнього обсягу препарату на рівні країни директор ДЕЦ допускає його відсутність у конкретній мережі чи аптеці.
«А якщо в місяць споживається 100 упаковок і 100 або 110 імпортовано, ми розуміємо, що дефектури немає. І навіть якщо вона виникає в якоїсь мережі чи аптеки, це означає, що це вже питання розподілу всередині країни. І його можна виправити шляхом переговорів із дистриб’юторами та мережами».
Таким чином, ситуація, коли препарат є на українському ринку, але пацієнт не може знайти його в конкретній аптеці або населеному пункті, може бути пов’язана не із загальним обсягом ліків у країні, а з їхнім розподілом. Для фармацевтів тут є практичний механізм зворотного зв’язку. Якщо в аптеці закінчується важливий препарат, а наступна поставка не підтверджується, про проблему можна повідомити регуляторам:
«Ви можете про це повідомити Держлікслужбі, ви можете про це повідомити Державному експертному центру».
Чому держава не збирає залишки з кожної аптеки
У розмові ми повернулися до питання, чи могла б держава все-таки створити систему, яка показувала б реальну наявність препаратів у роздрібному сегменті — не лише обсяг імпорту, а й те, скільки упаковок фактично залишилося в аптеках. На думку Едема Адаманова, технічно це можливо, але така система потребувала б значних ресурсів.
«Робота з big data, з великою кількістю даних, вимагає певних інвестицій. Щоб управляти великими масивами даних, потрібно передусім мати довідники, щоб усі ІТ-системи спілкувалися однією мовою.
У нас готових лікарських засобів, які зареєстровані і є в обігу, майже 12 тисяч SKU. Щоб адмініструвати дані, які надходять із 18 тисяч аптек по 12 тисячах SKU, треба мати синхронізовані довідники, людей, які вміють працювати з даними, фахівців, які підтримують усі ці ІТ-рішення, програмістів, які з’єднуватимуть різні системи. Це дорого, це непросто».
Тому наразі підхід інший:
«Набагато легше бачити першоджерело: скільки споживає Україна, скільки імпортує Україна і що є на залишках у великих і середніх дистриб’юторів. Чи може бути створена така аналітична інформаційна система? Напевно, може. Але найважливіше — треба розуміти цінність цієї системи».
Що держава знає про втрачені препарати
Якщо повної картини аптечних залишків у держави немає, то щодо препаратів, знищених під час останніх атак на склади, ситуація інша:
«Більшість компаній надала цю інформацію. Деякі — з деталізацією до кількості упаковок, деякі — до кількості палет. Деякі компанії повідомили, для яких нозологій були ці лікарські засоби, на яку кількість тижнів чи місяців постраждали запаси і яка була вартість цих лікарських засобів.
У нас є інформація в розрізі кожної компанії: що вони втратили, яким чином планують перекривати потенційну дефектуру, як швидко планують це робити».
ДЕЦ, своєю чергою, аналізує можливі альтернативи.
«Якщо це генеричний лікарський засіб або препарат, який уже втратив патентний захист, ми одразу аналізуємо, хто ще зареєстрований в Україні за цим МНН, хто швидко може підхопити поставки, хто є альтернативним виробником чи імпортером. Цю інформацію ми постійно опрацьовуємо і надаємо Міністерству охорони здоров’я».
При цьому для регулятора ключовим показником є не лише вартість втрачених запасів.
«Для нас інформація, скільки саме упаковок чи палет, для якої нозології, як швидко можна привезти і хто може замінити, набагато важливіша, ніж сума грошей, яку втратили компанії. Це не означає, що ми це знецінюємо. Просто для нас пріоритет номер один — пацієнт. Тому ми питаємо: що саме постраждало, для яких нозологій, як швидко ви можете привезти, що є на складах у Європі».
Чи достатньо запасу на три тижні
Ще один момент, до якого ми поверталися під час розмови, — чи достатньо кількох тижнів запасу, особливо напередодні зими та в умовах постійного ризику нових атак. Едем Адаманов пояснює, що три тижні — це лише один рівень запасів, безпосередньо в аптеці.
«Навіть якщо взяти маленьку чи середню аптеку, у найгіршому сценарії в неї є залишків приблизно на три тижні. Здебільшого це місяць-два. Якщо не буде паніки і всі будуть купувати лікарські засоби, які потрібні тут і зараз, а не просто тому, що захотілося, цього логістичного плеча в три тижні більш ніж достатньо, щоб привезти ліки з європейського хабу, навіть враховуючи черги на кордоні».
За його словами, у разі необхідності логістичний ланцюг може працювати значно швидше.
«Сьогодні Держлікслужба видає висновок про якість за один робочий день. Дистриб’ютори та імпортери готові дуже швидко везти і розвозити. В принципі, є спроможність і за три доби доставити лікарський засіб від європейського хабу до аптеки. Просто зараз немає такої необхідності».
При цьому запас не закінчується на рівні аптеки:
«Аптечні мережі мають запас на місяць, а то і два. Якщо ми говоримо про маленькі аптеки — окей, мінімальний запас три тижні. Але це рівень аптеки. Є рівень дистриб’ютора — у нього є свій запас. Є рівень імпортера — у нього є свій запас. Тому сьогодні наше логістичне плече дозволяє планувати, та критичної ситуації немає».
Ажіотаж як окремий ризик
Завершуючи розмову про можливий дефіцит, директор ДЕЦ окремо наголосив на ризику ажіотажного попиту.
«У переважній більшості випадків дефіцит будь-якої товарної групи викликає саме ажіотаж. Це причина дефіциту у світі номер один. Інколи цей ажіотаж створюється штучно, інколи інформаційно ворогом, інколи він реальний».
Логістичний ланцюг, пояснює він, розрахований на певний звичний рівень споживання.
«Є певний рівень залишків в аптеці, певний рівень залишків у дистриб’ютора, певний рівень залишків у імпортера. Все розраховано на те, що люди будуть купувати те, що їм потрібно, у звичайному режимі. Як тільки люди починають купувати більше, ніж купували минулого місяця, скорочуються запаси спочатку на рівні аптек, потім дистриб’ютора, потім імпортера. І заповнити ці запаси за один день неможливо».
Водночас це не означає, що вдома взагалі не потрібно мати запасу необхідних препаратів.
«Аптечка сто відсотків має бути у кожного. На сайті Міністерства охорони здоров’я є рекомендації, що має бути в аптечці. Якщо ви хочете трохи більше купити, ніж взагалі купуєте, якщо купували дві упаковки, а хочете чотири, будь ласка, врахуйте, чи реально воно вам потрібно, чи дійсно ви це споживаєте. По-друге, врахуйте термін придатності».
Такі рекомендації справді оприлюднені МОЗ. Міністерство радить періодично переглядати вміст домашньої аптечки, контролювати терміни придатності та формувати її з урахуванням стану здоров’я членів родини. Для людей із хронічними захворюваннями до аптечки рекомендують додати лікарські засоби, які вони приймають регулярно, — щонайменше двотижневий, а краще місячний запас.
Отже, у розмові з «Фармацевт Практик» директор ДЕЦ розділяє два рівні проблеми: системну забезпеченість країни лікарськими засобами та локальну доступність конкретного препарату для конкретного пацієнта. На першому рівні, за його оцінкою, підстав говорити про дефіцит наразі немає. На другому — окремі дефектури можливі, а їх причинами можуть бути виробництво, імпорт або розподіл препаратів усередині країни.
Тому для фармацевтів важливим залишається повідомляти про проблеми з постачанням критично необхідних препаратів, а для системи — не лише оцінювати загальні обсяги лікарських засобів на ринку, а й оперативно реагувати на ситуації, коли наявність препарату на рівні країни ще не означає його доступність у конкретній аптеці.
Читайте також: На Київщині після обстрілу зайнялися складські приміщення компанії «Біокон».
