Економічний бар’єр фармтерапії: соціологічний зріз виконання пацієнтами медичних призначень

Проблема дотримання режимів призначеної фармакотерапії та проходження повного циклу діагностики залишається однією з найгостріших для вітчизняного сектору охорони здоров’я. Результати репрезентативного соціологічного дослідження, проведеного наприкінці вересня  2026 року за методологією CAWI серед 1200 респондентів, демонструють критично низький рівень повної терапевтичної комплаєнтності. Лише близько третини українців (32%) спроможні придбати повний спектр виписаних лікарських засобів та пройти всі необхідні обстеження без коригування призначень.

Фінансові обмеження змушують переважну більшість пацієнтів шукати шляхи оптимізації власних витрат безпосередньо за першостолом або на етапі вибору діагностичних послуг. Найпопулярнішою стратегією виявилася фармацевтична заміна: 29% опитаних свідомо обирають дешевші генеричні аналоги призначених оригінальних чи брендованих препаратів. Чверть відвідувачів аптек вдаються до вибіркової купівлі медикаментів, придбаваючи лише частину терапевтичного комплексу, тоді як 7% повністю відмовляються від придбання ліків та проходження лабораторно-інструментальних досліджень.

Гендерні та вікові аспекти дослідження висвітлюють суттєву різницю в поведінкових моделях споживачів. Чоловіки частіше демонструють повне виконання медичних рекомендацій (35% проти 29% серед жінок), тоді як жіноча аудиторія частіше вдається до часткового викупу призначеного асортименту. У розрізі вікових категорій найвища частка повної відмови від лікування зафіксована серед осіб віком 30–44 роки (11%), а пацієнти вікової групи 45–54 роки виступають основними споживачами аналогів нижчого цінового сегменту (38%).

Визначальними чинниками доступності медикаментозного забезпечення залишаються географічний фактор та рівень доходів домогосподарств. Мешканці столиці та обласних центрів мають значно вищий показник повної реалізації рецептурних призначень (до 43% у Києві), порівняно з жителями селищ та сільської місцевості, де цей показник не перевищує 26–27%. Дохідний ценз демонструє ще більший розрив: серед осіб із доходом до 10 тисяч гривень на дорослого лише 20% спроможні повністю оплатити виписаний курс, тоді як 40% змушені шукати замінники. Отримані дані, на думку дослідників, підкреслюють ключову роль фармацевта у наданні фахової консультації щодо генеричного заміщення та необхідність розширення державних програм реімбурсації для зниження фінансового тягаря на пацієнта.

Читайте також: Оптимізація фармбюджету за стандартами ЄС: як зміняться правила ціноутворення та реімбурсації для закупівлі ліків