Герої фармацевтичного фронту: Дар'я Бондаренко

Останній робочий день своєї аптеки пам'ятатиму все життя!

Авдіївка жила поряд з війною вже багато років, тому віддалені вибухи для місцевих давно стали варіантом норми. А 24 лютого 2022 року містечко не обстрілювали, тому Дар'я Миколаївна Бондаренко, фармацевт аптечного пункту «Добрі ліки» при Авдіївському коксохімічному заводі, про війну дізналася від своїх відвідувачів. 

Вранці жінка прийшла на роботу, поряд з аптекою стояли і сиділи люди. Вони плакали і запитували один в одного: «Куди тепер їхати? Тільки цієї війни нам ще не вистачало…» І хоч 24 лютого було більш-менш тихо, відвідувачі вже тоді готувалися до найгіршого, тому скуповували ліки про запас. 

«Наприкінці дня приїхав чоловік і повідомив, що ми маємо виїхати з міста, ситуація буде лише погіршуватися. В нас маленький синочок, тому ми мали думати про його безпеку. Поїхали до друзів в Енергодар. Та через 3 дні Енергодар окупували. В місті не було їжі, пального, взагалі нічого. Три тижні їли варений буряк та моркву. Потім нам пощастило вирватися. Ми виїхали організованим гуманітарним коридором. І 12 березня повернулися в Авдіївку».

Дар'ю Миколаївну попросили вийти на роботу не в її пункт, а в іншу аптеку мережі «Добрі ліки». Попри те, що на зміні було 5 фармацевтів, черги не зменшувались. 15 березня в Авдіївці почався жах. Чоловік проводжав її до дверей аптеки, було дуже страшно. На роботу і з роботи бігли, щоб не потрапити під обстріл. Бувало й таке, що доводилося на вулиці падати на землю і закривати голову, обстріли були страшенні.  

«Ракети та снаряди літали постійно. Влучали в будинки і поряд з нашою аптекою. Але ми працювали. Поставок в наше місто не було з 2014 року. Ми їздили за ліками для нашої аптеки в Мирноград. Під час повномасштабного вторгнення препарати перестали надходити і туди. Торгували, чим було, і готували аптеку до евакуації». 

В аптеці фармацевти ховалися в кімнаті за принципом 2 стін, іноді навіть лягали на підлогу. Бігти було нікуди та й часу на це не було.

«Але одного дня снаряд влучив прямо під стіну нашої аптеки. Завідувачку, яка знаходилася в цей час у себе в кабінеті, засипало уламками скла, на неї попадали горщики з квітами. Вона кричала: «Врятуйте!» Але двері її кабінету заклинили через вибухову хвилю. Це було дуже страшно. Я вибила ногами скло в дверях кабінету і так нам вдалося її витягнути. Слава богу, живу. Це стало останнім робочим днем нашої аптеки».

Вдома під час обстрілів в квартирі своєї 5-поверхівки родина сиділа в коридорі. Коли наступала хоч маленька перерва, бігли в підвал.

«З 21 на 22 березня бомбардування взагалі не припинялося. Ми добу провели в підвалі. Там взагалі не було ніяких умов, хіба що ковдра, яку ми встигли вхопити в останній момент, коли тікали з квартири. Вранці чоловік витяг нас брудних та переляканих з підвалу і ми вирішили терміново евакуйовуватися. Встигли зібрати трохи необхідних речей і виїхали великою родиною в Кам`янське Дніпропетровської області. Тепер тут і мешкаємо».

Продовжуємо знайомити вас з фармацевтами, які з ризиком для власного здоров’я і життя залишаються за першим столом. І чекаємо на ваші історії, як ви можете надіслати разом з фото за адресою: farmaceftfp0@gmail.com !