Хлорофіліпт: український препарат, народжений у Харкові

У Харкові, де ще наприкінці XIX століття вчені шукали способи зупиняти смертельні епідемії, розпочалася історія одного з найвідоміших українських антисептиків — хлорофіліпта. У стінах Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України, десятиліттями працювали люди, які вірили: природа здатна дати медицині не менше, ніж складні хімічні формули. Однією з тих, хто не просто вірив, а доводив це на практиці,  була вчена-фармаколог Валентина Надтока.

Жінка, яка навчила евкаліпт лікувати

Валентина Надтока прийшла в науку в час, коли антибіотики вже починали втрачати свою абсолютну силу. Бактерії ставали дедалі стійкішими, а лікарям потрібні були нові рішення.

Саме тоді Надтока взялася за те, що багатьом здавалося надто сміливим: створити ефективний протимікробний препарат не з синтетичних сполук, а з рослинної сировини. Її увагу привернув евкаліпт — дерево з різким ароматом, яке здавна використовували у народній медицині. Але вчена побачила у ньому значно більше.

Вона досліджувала хлорофіли — природні зелені пігменти рослин, які приховували потужні антибактеріальні властивості. Так почалася історія хлорофіліпту.

Лабораторія, де створювали ліки майбутнього

У лабораторії протимікробних засобів, яку очолювала Валентина Надтока, роками тривали експерименти. Науковці шукали формулу, здатну знищувати небезпечні бактерії, але при цьому не шкодити організму людини. Для того часу це було справжнім викликом.

У результаті харківські дослідники створили препарат на основі екстракту листя евкаліпта, який виявився особливо активним проти стафілококів — навіть тих штамів, які вже не реагували на антибіотики. Хлорофіліпт не лише пригнічував інфекцію. Він діяв м’яко, не руйнуючи природну мікрофлору людини, і водночас підтримував природний захист організму. Саме це зробило його унікальним.

Препарат, який швидко став народним

Після клінічних випробувань хлорофіліпт почали активно використовувати у медицині. Його призначали при:

• інфекціях горла;
• стоматитах;
• опіках;
• ранах;
• запальних процесах шкіри;
• гнійних ураженнях.

Згодом препарат з’явився майже в кожній домашній аптечці. Запах евкаліпта став для багатьох символом лікування ще з дитинства. Хтось пам’ятає зеленуватий розчин для полоскання горла, хтось — масляну рідину, якою змащували рани чи мигдалики. Але мало хто знав, що за цим знайомим препаратом стояли роки складної наукової роботи харківських дослідників.

Українська фармакологія, яка випередила час

Валентина Надтока фактично започаткувала новий напрям у фармакології — створення антибактеріальних препаратів рослинного походження. Під її керівництвом було розроблено кілька лікарських форм хлорофіліпту та створено методики визначення їхньої антибактеріальної активності.

Наукові праці харківської школи стали основою для подальших досліджень у сфері фітотерапії та природних антисептиків. Згодом з’явилися нові форми препарату — спреї, таблетки, мазі, супозиторії. Але основна ідея залишалася незмінною: природа може бути потужною зброєю проти інфекцій.

Минуло багато десятиліть, змінилися епохи, технології та сама медицина. Але винайдений в середині XX ст. хлорофіліпт не зник із лікарських кабінетів і домашніх аптечок. Його й сьогодні використовують, бо він залишається найвідомішим природним антисептиком.

Читайте також Пліснява, яка врятувала людство: історія відкриття пеніциліну.