Коли аптека була розкішшю: маловідома історія фармації Харкова

Сьогодні Харків заслужено називають одним із головних фармацевтичних центрів України, фармацевтичною столицею. Але історія цього статусу почалася ще понад два століття тому — у часи, коли аптека була не просто місцем продажу ліків, а символом науки, статусу й навіть певної розкоші. 

Перші аптекарі фармацевтичної столиці 

На початку XIX століття аптечна справа у Харкові лише набирала обертів. Фармацевтична історія Слобожанщини бере початок у 1778 році, коли в місті відкрили першу державну аптеку. Саме тоді Харків отримав статус губернського центру, а разом із ним — новий рівень розвитку медицини та аптекарської справи.

Першим керівником аптеки був провізор із Німеччини, а вже згодом заклад очолив українець Петро Піскуновський, який до цього працював у Петербурзі. Саме за його керівництва для аптеки звели окрему кам’яну будівлю, де виготовляли ліки за індивідуальними рецептами, переважно з лікарських рослин.

 У 1810 році в місті відкрилася перша приватна або, як тоді казали, «вільна» аптека. Її власником став Георг Іванович Венцель. Уже за кілька років справу продовжив провізор Ханс Нейбейсер. Тодішній Харків стрімко зростав, а разом із ним — і потреба у ліках та медичній допомозі.

Ліки, знайомі кожному

Аптеки XIX століття значно відрізнялися від сучасних. У ті часи фармацевт не просто відпускав препарати. Він їх власноруч створював: змішував компоненти, працював із настоянками, порошками та мазями. В них не було готових упаковок чи промислового виробництва.  Фактично аптекарі були окремою елітою медичного світу.

Втім, деякі засоби залишаються знайомими й сьогодні: аспірин, валеріана, вазелін, нашатирний спирт, гірчичники. Фармацевти мали фактичну монополію на виготовлення ліків, а перелік дозволених препаратів затверджувала держава.

Часто аптекарі жили просто над своїми закладами: на першому поверсі працювала аптека, а на другому — мешкала родина власника.

Аптеки як символ престижу і конкуренції

У середині XIX століття у Харкові працювала одна державна та шість приватних аптек. Між їхніми власниками точилася серйозна конкурентна боротьба: провізори намагалися залучити клієнтів, розширювали асортимент і відкривали нові точки.

Втім, конкуренція не означала дешевших ліків. Ціни жорстко контролювалися так званою «аптекарською таксою» — державним регламентом, який визначав вартість медикаментів. Через це значна частина населення просто не могла дозволити собі лікування.

Аптека у ті часи була місцем для тих, хто мав кошти. Для більшості ж ліки залишалися недосяжною розкішшю.

Після скасування кріпацтва аптек стало більше

Справжній розвиток аптечної мережі розпочався після 1861 року, коли в російській імперії скасували кріпосне право. Харківщина почала активно модернізуватися, а разом із цим зростала й кількість аптек.

Якщо на початку XIX століття у губернії працювала лише одна аптека, то вже наприкінці століття їхня кількість збільшилася у десятки разів.

У 1825 році в регіоні було п’ять аптек, у 1865 — вже 28, а до 1916 року їх стало 82. Найактивніше фармацевтична справа розвивалася саме у Харкові.

На початку XX століття у місті діяло 19 аптек, і за рівнем забезпеченості аптечними послугами Харків був одним із лідерів серед українських міст.

Воскресенська аптека — легенда старого Харкова

Однією з найвідоміших аптек того часу стала Воскресенська аптека, історія якої тісно пов’язана з розвитком міської фармації.

Її засновник, провізор Василь Тутаєв, був добре відомий у професійному середовищі. До відкриття власної справи він кілька років керував аптекою спадкоємців провізора Давиденка.

Перша аптека розміщувалася у двоповерховому кам’яному будинку на розі Сумської вулиці та Театральної площі.

Спочатку формально власницею аптеки була дружина Тутаєва, адже закон дозволяв володіти аптекою будь-кому, але керувати нею мав виключно фаховий фармацевт. Згодом Василь Тутаєв став повноправним власником і почав активно розширювати бізнес.

Перші аптечні «мережі»

Наприкінці XIX століття харківські провізори вже фактично створювали перші аптечні мережі. У 1885 році Тутаєв відкрив аптечне відділення на Москалівській вулиці. Для того часу це був сучасний формат філії — окремої точки, яка працювала під брендом головної аптеки.

Аптека неодноразово переїжджала, змінювала власників і назви. Нею керували різні провізори, серед яких особливо відомим став Савелій Чудновський — молодий фармацевт, який згодом викупив заклад і перевів його у нову триповерхову будівлю на Москалівській. Вона проіснувала кілька десятиліть й стала частиною міської історії.

Важка праця аптекарів

На початку XX століття Харків уже не відчував дефіциту аптек. У 1916 році в місті працювали 25 аптек, ще 37 — по губернії. Втім, за зовнішнім розвитком приховувалася надзвичайно важка праця аптечних працівників.

Більшість аптек працювали цілодобово. Робочий день провізора чи аптекарського помічника часто тривав 12–15 годин. Нічні чергування були звичайною практикою.

При цьому зарплати залишалися невисокими. Провізори отримували приблизно 85–95 рублів на місяць, помічники — близько 50–60. Учні аптекарів починали взагалі з 10 рублів.

Фармацевтична професія вимагала величезної витривалості, точності та відповідальності. Адже саме аптекарі вручну готували ліки, змішували компоненти, працювали з хімічними речовинами — і все це без права на помилку.

Харків, який створив фармацевтичну традицію

Саме у XIX — на початку XX століття Харків заклав фундамент своєї майбутньої слави фармацевтичної столиці.

Тут формувалася професійна школа, відкривалися нові аптеки, працювали провізори, які поступово перетворювали аптечну справу з ремесла на повноцінну науку.

І хоча сучасна фармація давно стала високотехнологічною галуззю, історія старих харківських аптек і сьогодні нагадує: за кожною пігулкою, кожним рецептом і кожною аптекою стоїть багаторічна праця людей, які присвятили своє життя служінню здоров’ю інших.

Читайте також Як українець врятував людство від туберкульозу.