Криза біотехнологічної безпеки: чому стагнує єдиний в Україні виробник інсуліну
– 3 хв. читання
Україна належить до вузького кола двох десятків країн світу, які володіють технологією повного циклу виробництва інсуліну. Проте статус високотехнологічної держави сьогодні опинився під загрозою. Єдиний вітчизняний виробник цього життєво важливого гормону — ПрАТ «Індар» — перебуває у глибокій стагнації. В умовах воєнного стану та економічної нестабільності занепад стратегічного підприємства створює прямі ризики для національної безпеки, системи охорони здоров’я та мільйонів пацієнтів.
Ціна управлінського хаосу: наслідки для пацієнтів та фармринку
В Україні офіційно зареєстровано 1,3 мільйона хворих на цукровий діабет, хоча реальна кількість осіб із цим діагнозом, за оцінками експертів, може сягати 2,3 мільйона. Для значної частини з них щоденні ін’єкції інсуліну є єдиним способом виживання. Занепад «Індару» кардинально змінив архітектуру вітчизняного фармринку. Якщо на початку 2000-х років завод забезпечував понад 70% потреб українських пацієнтів, то до 2026 року його частка ринку стрімко скоротилася до критичних 5%. Вакуум, що утворився, заповнили іноземні мультинаціональні корпорації та їхні локальні ліцензійні партнери. У ситуації блокування логістичних маршрутів або дефіциту на світових ринках така імпортозалежність є відверто небезпечною.
До того ж вітчизняний інсулін традиційно є більш економічно вигідним для державного бюджету, який компенсує вартість препаратів через програму «Доступні ліки». Витіснення локального виробника автоматично здорожчує фінансування державних програм реімбурсації.
Паралельно фінансові показники заводу демонструють стрімке піке. Протягом 2023–2025 років доходи підприємства суттєво знизилися — з 825 млн грн до 562 млн грн. Головним каталізатором фінансової кризи стало фактичне закриття експортного вектора: доходи від поставок до Бразилії, які у 2022 році забезпечували левову частку прибутку, до 2025 року скоротилися наполовину — до 300 млн грн. Поки світовий ринок завойовують високоефективні пептидні препарати, зокрема аналоги популярного засобу для терапії діабету та ожиріння «Оземпік», український завод через внутрішні конфлікти втратив можливість освоїти випуск цих передових продуктів, повністю змарнувавши свій інноваційний потенціал.
Хроніка корпоративних війн: від флагмана до затяжного піке
Сучасний критичний стан підприємства — це прямий наслідок майже двадцятирічної історії управлінських криз, сумнівних приватизаційних схем та судових протистоянь.
Запуск та перші успіхи
1999
Виробництво повного циклу стартувало на базі приміщень Київського м'ясокомбінату. Держава отримала 70% акцій, а завод очолив доктор біологічних наук Олексій Лазарєв. За п'ять років забезпеченість хворих інсуліном за бюджетні кошти зросла з 30% до понад 80%.
Рейдерське захоплення
2008–2011
Через борги за векселями держкомпанії «Укрмедпром» 70,7% акцій заводу відчужили на користь британської Gerist Invest Limited. У липні 2011 року відбувся силовий штурм підприємства за участю «Беркуту». За схемою стояв наближений до Медведчука бізнесмен Ігор Сало. Лазарєва звільнили, а експорт до Бразилії зупинився.
Зміна менеджменту та новий акціонер
2012–2016
Під тиском міжнародних скандалів суд повернув завод у держвласність, директоркою стала Любов Вишневська. Після Революції гідності її намагалися відсторонити через звинувачення в махінаціях із держзакупівлями та саботажі аудитів, але вона заблокувала ці спроби через суд. У 2016 році 30% акцій заводу викупив кіпрський офшор Luraq Investments Ltd грузинського бізнесмена Давида Бежуашвілі.
Тіньові зміни у статуті
2018
Кабмін вніс «Індар» до переліку об'єктів «великої приватизації». Проте на зборах акціонерів у статут таємно внесли норму, за якою компанія Бежуашвілі отримала першочергове право викупу держпакета акцій без відкритого аукціону. Процес публічного продажу заблокували на роки.
Сучасний етап: три крапки у справі приватизації
Станом на літо 2026 року навколо «Індару» розгорнулася фінальна судова битва між державою в особі Фонду державного майна (ФДМ), міноритарним інвестором та чинним менеджментом. Поворотний момент відбувся 17 червня 2026 року, коли Верховний Суд ухвалив історичне рішення на користь держави. Суд підтвердив право ФДМ реалізувати 70,7% акцій «Індару» виключно через прозорий, відкритий аукціон, остаточно скасувавши претензії кіпрського офшору на привілейований викуп. Новий голова ФДМ Дмитро Наталуха вже заявив про намір виставити актив на продаж із початковою вартістю 24 мільйони доларів.
Паралельно Фонд розпочав примусову зміну корпоративного управління. На дистанційних зборах акціонерів, які не проводилися попередні вісім років, вдалося затвердити новий склад наглядової ради. Проте чинна керівниця Любов Вишневська за кілька днів до зборів через суд заблокувала розгляд питання про своє звільнення, і наразі тривають затяжні апеляційні процеси щодо її процесуальної «недоторканності».
Найбільшою проблемою залишається те, що державні аудитори досі не можуть провести ревізію та опис активів підприємства перед приватизацією. За наявною інформацією, менеджмент застосовує нестандартні методи протидії — зокрема, масово відправляє персонал у відпустки під час візитів перевіряючих, хоча керівництво заводу офіційно заперечує отримання будь-яких запитів на аудит від ФДМ.
Кейс ПрАТ «Індар» є класичним прикладом того, як багаторічні корпоративні конфлікти здатні практично знищити унікальний потенціал. Проведення прозорого приватизаційного аукціону та прихід профільного, системного інвестора — це єдиний шанс реорганізувати підприємство, повернути йому втрачені позиції на внутрішньому ринку та відновити статус України як виробника високотехнологічних біопрепаратів.
